Предлагаем вашему вниманию полный список заданных вопросов и ответов на них.
Оксана: - Не могу сдержать эмоций, Ваша Леся-это какое-то чудо, я смотрю сериал и получаю такое удовольствие, настолько все органично,так трогательно.У Вас настоящий талант комедийной актрисы, а какие роли у Вас в театре? В каких фильмах Вас можно вскоре увидеть?
И.Витовская: - Щодо комедійної актриси - можна сказати, я цим жанром володію, але у принципі до Лесі таких комедійних ролей в мене не було. Леся звісно це ситком, новий жанр на українському телебачення, успіх якого не тільки в тому, що він якісно зроблений, і що ми з Дімою створили чудовий діалог в парі, а в тому, що він єдиний україномовний проект на сьогодні. На жаль. Хоча хотілося б їх більше. Що стосується театру, я граю різні ролі, трагікомічні, гротескові, абсурд. Останній, можливо, мій улюблений жанр на даний момент, він не для широкого глядача, але мені подобається. Були трагічні, драматичні персонажи, зараз репетирую трагіко-комічного персонажа, глибоко драматична робота. Не хочу називати що саме, але це Шекспір. Театрали нехай очікують. Що стосується фільмів - комічних ролей на даний момент не буде, а осінню на телебачення вийде детективна мелодрама, там в мене персонаж зовсім інший, це буде несподівано, я сподіваюсь, для глядача. Це буде 12-серійний фільм, вийде в осени. Зняв його Анатолій Матешко, на мою думку, один з кращих режисерів України. Сподіваюся і надалі зустрітися з цією командою. І будуть ще роботи більш спокійні. Від комедій на данний час я трошки втомилася, тому кажу пока що гудбай, на деякий час. Як то кажуть, я хочу доїтися іншим молоком. На данний момент я виснажилася в жанрі „ха-ха”, мрію зіграти депресівний персонаж соціального напрямку, бо турбуюся через проблеми наркоманії, алкоголізму і т.д.
allenn: - без вопросов.....нормально "зажигаете" , тексты человек "с умом "пишет...вам . как женщине , +100 ...не знаю , как вы по жизни , а за экран - опять _ +100..
И.Витовская: - Дякую! В принципі, я завжди кажу, що Леся більше жінка, ніж Ірма. Ірма не боїться банківських автоматів, вона добре розбирається в Інтернеті, в усіх цих технічних штуках, водить автомобіль, і взагалі має більш чоловічі якості. Але вона не така ревнива, не так цікавиться глянцем. Хоча, ви знаєте, з Лесею я б дружила, але рідко. Від неї я б втомлювалася – з таким цирком весело проводити час.
Кира: - Что из предметов роскоши Вы смогли позволить себе на заработанные "актерские" гонорары? Что самое интересное и самое неприятное в Вашей профессии?
И.Витовская: - По-перше, напевно справді українські актори не мають таких гонорарних можливостей, як західні або навіть російські колеги. Але, незважаючи на не зовсім розвинуту кіноіндустрію в України, я все ж таки змогла купити житло для себе, для мами, автомобілі в домі з’явилися. Можна було б і більше, але трохи грошей я віддаю, не скажу куди. Я ділюся.
Саме цікаве в професії актора - це як наркотик, який раз скуштувавши, не зможеш покинути. Насправді для мене репетиції навіть цікавіші, ніж вистави, бо в них я шукаю образ. Я люблю несподівані втілення, і люблю просто грати. А що є поганого - напевно, популярність приносить деяку несвободу в побуті. Це напевно єдине.
Serg: - Ув. Ирма , расскажите немного о своей работе в театре. И вообще о Молодом театре. 2.Как вам удавалось совмещать съемки в телесериале и работу в театре. 3.То, что этот сериал "Леся и Рома"пользуется огромным успехом вам повторять не надо, но скажите пару слов о сценаристах, сочинившие тексты к нему(основа сюжета ведь американский сериал?).
4. О происхождении - вы полька? В каком колене?Ваша родня живет в(на) :-) Украине?
5. И немного о душе. Дети? Сколько их и сколько им?
6.Пожелания: не болеть, не стареть, и блистать как на сцене и в кино, так и дома.
И.Витовская: - 1. Я там з 1998 року, грала дуже багато, а коли почалися зйомки в 2004 році „Лесі і Роми”, прийшлося перейти на контрактні відносини з театром, лишити лише 4 вистави, власне вони й тепер залишилися, але я вже повернулася і репетирую в нових постановках. Мене можна побачити в „Хороводі кохання”, „Маринованому аристократі”, „Четвертій сестрі” і в нових постановках. Також тривають зйомки, а до Лесі і Роми в мене було 11-12 вистав на місяць.
3. Основа сюжета - це канадська ідея, я хочу своє алаверди направити її автору, я дивилася їх варіант, він дуже класний, автор просто молодчина, чудово розібрався в психології жінки і чоловіка. До речі, серіал взяли на озброєння ще 30 країн, не тільки ми. Кожна країна орієнтується на свою ментальність, адаптує під себе, це саме робили ми. Канадська „риба”, каркас лишався, а начинку всередині ми робили таку, яку "з’їсть" український глядач. Можливо, успіх його ще в тому, що Дмитро Лалєнков з Донбасу, а я з Галичини, тому в нас справді відчувається Схід і Захід разом :).Вважаю, що від цього серіал тільки виграв. Бажаю так і нації підтримувати один одного і любити в усіх наших проявах. Ми однакові, хоч трішечки різні, але в цьому наш плюс.
3. Я українка, я не знаю походження прізвища Вітовська, але наскільки пам’ять мого роду сягає, ця лінія завжди була українська. До речі, мій далекий родич по дідовій лінії Дмитро Вітовський був одним із засновников ЗУНР в 1918 році. В другій половині моя баба на прізвище Ярицька є полькою по батьковій лінії, але це дуже українізовані поляки. Ще в другій половині в мене є російські, українські і латиські лінії. Сім’я моєї бабці була багатою, їх в Росії розкуркулили і мою бабцю малою вивезли до Латвії, де вона й росла.
4. Дітей на жаль зараз немає, плідно думаю над цим, думаю, що Україна дізнається тільки тоді, коли вони вже будуть, забобонно про це розповідати не буду.
5. Дякую!
slavik: - jak lesja vy klasnaharno hovoryte ukrajinskoju bazaju scastja zdorovja
И.Витовская: - Нічого дивного, бо українська моя рідна. Я володію вільно російською і українською, бо думаю на цих мовах. Можу перейти на польську, але для цього пару днів треба побути в Польщі, і закордоном можу дати собі раду з англійською.
Константин: - Ирма! Какие свои актерские работы Вы считаете столь же удачными как и роль Леси?
И.Витовская: - Я думаю, Русалонька, яка колись принесла мені номінацію на Пектораль, вдачею була Райхана в виставі "Жінки і війна" на малій сцені, в "Маринованому аристкораті" Ніна, ну і люблю в "4-й сестрі" Катю. А далі хай вирішує глядач.
Инга: - Добрый день! То, что ваш тандем с Леленковым сложился - это бесспорно. Знаю, что в вашем театре работает Стас Боклан. Вы вместе с ним играете в каком-нибудь спектакле? И как с ним работается как с партнером по сцене?
И.Витовская: - Я граю з ним "Хоровод кохання" і "4-та сестра". Стас хороший майстер, розумний актор, з хорошим тонким гумором, і вмінням тримати паузу. Я його дуже поважаю.
Кети: - Вы очень потрясная женщина!
Вы не боитесь, что образ Леси останется с Вами навсегда. Ведь большинство телезрителей, Вас как актрису связывают только с Ромой и Лесей.
И.Витовская: - Це логічно, адже серіал іде вже 4 роки, і буде ще йти 5. І довго ще буде привид Лесі мене переслідувати. Раніше я цього боялась панічно, але зараз, дякуючи режисерам, - є можливість хоч і не часто, але робити інші речі. Тому сподіваюсь, що з часом все зміниться.
Ольга: - А Вы бы в реальной жизни смогли жить с таким, как Рома?
И.Витовская: - Ні (сміється), тому що Ірма зовсім не Леся. Я б його прибила. Хоча кадр він дуже смішний. Ірма інтелектуальна, трохи розумніша, ніж Рома, тому це неможливо.
Яна: - Здравствуйте, Ирма! Скажите, пожалуйста, в каких спектаклях в ближайшее время Вас можно увидеть в театре?
И.Витовская: - Це буде постановка Шекспіра, що не скажу, в зв’язку з кризою чекаємо гроші на оформлення. Також там можуть бути ще деякі ролі, але наперед я не люблю відкривати карти, бо маю ще одну стратегічну ідею, яка може це все закреслити.
Лариса: - Ирма, здравствуйте! Скажите, а где Вы предпочитаете отдыхать - здесь или за границей? И вообще, остается ли время на отдых? Или то Киев, то гастроли?
И.Витовская: - Коли я мушу бути десь тут в Києві, я люблю відпочивати на дачі. Люблю їздити додому до Франківська, в Карпати, обожнюю Крим. В мене навіть друзі є серед кримських татар. В Україні взагалі дуже багато місць - Шацькі озера, на Донеччині, де монастир з крейди, забула як називається містечко. Люблю Полтавщину, Черкащину, Хортицю. А так щоб поїхати надовго - то люблю подорожувати. Люблю гірські лижи і море. За кордоном - оселяюся там, де менша вірогідність зустріти земляків. Не тому, що я уникаю їх, а хочу, щоб мене не впізнавали.
Константин М: - Добрый день! У вас такое редкое и красивое имя. Оно имеет какую-то историю, может, как-то переводится интересно? Спасибо и удачки!
И.Витовская: - Моє ім’я має якесь германське або угро-фінське коріння, має відношення до моїх латиських кровей. Про зміст імені я чула багато версій. Коли я на себе злюся - мені подобається версія "піна на морі", а якщо науково піна – це фекалії, які море викидає на берег :) То я тоді себе так дражню. А якщо я люблю себе, то піну уявляю, як наче Афродіта вийшла з піни, даю йому романтичне значення. Ще є різні варіанти, але в принципі мені ця версія подобається більше. А хрещена я Іриною, і моя свята - Великомучениця Ірина, іменини 18 травня.
Натали: - Добрый день! Скажите пожалуйста, есть ли у Вас с Лесей что-то общее? Мне почему-то кажется, что Вы совершенно разные
И.Витовская: - Різні, але нас об"єднує шалений опітимізм і темперамент. Мабуть все.
Елена, Киев: - Ирма, а ваш натуральный цвет волос хоть немного рыжий? Может, вы когда-то были рыженькой?
И.Витовская: - Ні, мій натуральний колір це попелясто-русявий. Як казала моя викладачка з вокалу, Тамара Софронівна Дідик, така рафінована львів’янка, інтелігентка: Ірмо, у вас прекрасний голяндський кольор! Але я була різною - і білою, і жовтою, і рудою, і світлою. Зараз холодна блондинка.
Серж: - Скажите, Ирма, а откуда вы родом? Часто бываете в родном городе?
И.Витовская: - І народилася в Івано-Франківську, буваю не так часто, як хотілось би, але буваю, бо там в мене рідня. А навчалася у Львові і обожнюю це місто так само, вважаю його рідним.
Владислав: - С добрым утром! С прекрасным днем! С весной Вас! Ирма, а Вы в жизни тоже такая же жизнерадостная оптимистка, как и в сериале? Тогда это просто здорово! Успехов Вам всегда и во всем! С уважением, Влад.
И.Витовская: - Так! Я така сама оптимістка, але часто впадаю в депресії. З депресіями не борюсь, а віддаюся їм повністю. Вважаю, що клітини мають з’їсти одне одну, і на руїнах мертвих депресивних клітин виростуть нові оптимістичні (сміється).
Ник: - Ирма, Вам не кажется, что сегодняшний кинопродукт-это полное отсутствие смысла и содержания? Вы бы не хотели сниматься в более серьезных и философских картинах? На мой взгляд, в Украине не хватает фильмов, которые могут затронуть человека и показать истинные качества и ценности
И.Витовская: - В Україні не хватає бажання, ідеї і планки, яку виставляє еліта, яка не розуміє, що кіно - це ідеологія, стратегічне виховання і навіть пропаганда. Якби в мене було дуже багато грошей, я б напевно продюсувала кіно сама. Мрію, щоб з’явилися фільми такої якості, як, наприклад, по роману Марії Матіос "Солодка Даруся", мрію, щоб, як росіяни зняли свій "Ідіот", щоб і ми зняли свою класику в хорошій якості. Є дуже багато літератури, яка в СРСР була забороненою, але являється високохудожньою. Та й та сама "Лісова пісня"! Якщо глянути на неї з середини, там є те, що сподобається не тільки нам, але й світу - це міфологія, якою пронизаний цей твір. Якщо, наприклад, зробити хороший саундтрек, взяти красиві секс-символи на головні ролі, зробити Мавку, Лукаша і Калину, і цей любовний трикутник витягнути, а всіх істот комп’ютеризувати - то чим це буде не Володар Кілець, тільки наш? Подумайте над цим. Володар Кілець приваблює нас передусім дивовижною кельтською міфологією. А в нас є своя, яка західному світу не знайома, наша слов’янська міфологія. Це було б чудово, і це моя мрія. Але я сама на жаль не спроможна змінити без суспільства, без вашої підтримки. Я можу про це лише говорити, покладатися на вас, і вимагати цього від влади. Щоб планки продукції підвищувалися, і щоб з’явилось в нас кіно.
Сергей: - Вы участвуете в каких-то социальных проектах? Если да, то какая у них направленность?
И.Витовская: - Я ніколи не відмовляюся від соціальних проектів. По мірі можливості займаюся якимись благочинними вчинками, не хочу розказувати, це має бути індивідуально. Що стосується громадської діяльності, ідеї змінити суспільство то я в цьому активно беру участь, хапаюся за всі можливі інтерв’ю, щоб донести свої думки, піднести ваші емоції і дух. Хотілося б звісно більшої довіри для мене, якоїсь конкретної роботи. Для мене є в житті дуже висока планка, і люди, яких я поважаю, вважаю що це мають бути керманичі суспільства, мають бути не нижче рівнем ніж Ліна Костенко, Брюховецький, Мирослав Попович. В Верховній Раді на жаль таких людей дуже мало. Раніше були професори, академіки, а зараз я навіть не знаю хто там. В нас є патріотичні сили, але вони на жаль в мізері. Я обожнюю Світлану Покльовску, всі її твори, - це дочка Ліни Костенко. Згодна з усіма її баченнями проблем України. Напевно, вона на мене і впливає. Коли будуть такі люди у нас зверху, то будуть і орієнтири інші. Але для цього кожен має зробити крок для того, щоб щось зробити краще.
Коля: - Здравствуйте! Я знаю, что ВЫ побывали не в одной стране. Что особенно запомнилось? И в каких странах мечтаете побывать еще?
И.Витовская: - Я мрію побувати в Ісландії, побачити ці зелені луги, гейзери, мрію побувати в Перу і Мексиці, побачити культуру древніх індіанських цивілізацій, можливо ще Бора-Бора в Африці, де хотілося б пожити серед сафарі, але не серед мисливства, бо я проти нього, а на природі. А ось фото-мисливство - це для мене, цього я хочу. Європу обожнюю, буду їздити туди якнайбільше. В Бретоні, на Ламанші, є такі гогенівські депілони, я там була, там це каміння, таке враження, що Боженька їх туди насипав, і вони утворюють різні фігури, то фортеці, то звірів - і це просто дивовижно. Звісно, люблю Париж, Прагу. Прага взагалі після наших міст - моє улюблене. Люблю Краків, люблю в Німеччині маленькі містечка Фрайбург, Франкфурт на Майні подобається, Кольмар у Франції. Хочу поїхати до Лондону і Мадриду, і звісно в Рим.
Дон: - Ирма, вы нравитесь многим мужчинам. Вы когда-нибудь снимались для мужских журналов?
И.Витовская: - Ні. Чомусь я ніколи не знімалась для чоловічих журналів. Але внутрішньо і не маю потреби в цьому. Знаєте де я хочу знятись? В журналі "Наука и жизнь". Колись мріяла бути істориком-археологом. Хоча я люблю дивитися чоловічі журнали. Мені подобаються красиві жінки, але я нормальна :) Але більше мені подобаються книги. Хороша література, живопис, в мене друзі майже всі художники.
Андрей Петрович: - Ирма, ну скажите, ну почему нельзя популяризировать украинский язык так, как это делаете вы с Лаленковым в вашем прекрасном сериале? Ведь на одном дыхании смотришь. Хоть мой родной - русский, я даже не замечаю разницы. Настолько талантливо, сочно и ярко все сделано. Почему же в остальных случаях надо далдонить всех "дэржавою мовою", вызывая только отвращение, раздражение и ненависть к языку, который конечно ничем не виноват.
Спасибо вам большое за творчество!
И.Витовская: - Ви знаєте, це дуже для мене важка ситуація, яка створюється зараз в Україні. Справа в тому, що українську мову треба популяризувати тим людям, які її справді люблять, а не люблять себе у ній. У яких це виходить органічно, і без пресловутого "учитель научи". Тоді людина сама затягнеться цим. А коли ви починаєте показувати, як ви це гарно робите, коли це підкреслюєте, то людина лякається, вона відчуває штучність і самолюбування. Це дуже не сприяє поширенню української мови. Це моя особиста, але тверда думка. Таке саме питання я чула після мультику "Вольт", де я озвучувала кішку Маркізу, і знаю, що вона сподобалася всім.
Секрет в тому, що мовою повинні опікуватися люди, які люблять мову в собі, а не себе в ній. Є такі слова Шевченка: і шафарика ви читаєте, і того, і того, а своєї та й не знаєте. "І мертвим, і живим, і ненародженим" - це вірш, який треба взяти на озброєння всім, але всередині. Навіть мені, яка українську мову знає. Це делікатне питання. І взагалі - чим більше мов ви знаєте, тим більше ви людина. Я люблю російську літературу, вважаю її найгуманнішою в світі. Але не знати свого - так не можна. В Україні комплекс другорядності - це від незнання. В школі, я вважаю, Шевченка вивчати дуже рано, це поезія для сформованих людей. Я для себе його відкрила по справжньому в 23 роки, я тоді була дуже вражена. Вважаю, що він буде актуальним завжди.
Питання несприйняття української мови - від її незнання. Якщо захочете відкрити для себе якісь твори, знайти шлях до мови, спробуйте почитати, якщо вам 20 років - Любка Дереша, якщо 25 і далі - візьміть Андруховича, Жадана. А якщо вам від 16 до 75 і далі – візьміть Марію Матіос. Можливо, буде важко, бо мова там непроста.
Мене колись потрясла одна фраза, сказана мені одною жінкою в Криму. "Вы знаете, я очень любила украинский язык в СССР, любила народные песни, танцы, но сейчас я не могу его принять". І я зрозуміла, що проблема в тому, що українську мову настільки довго вичищали, що вона мала бути дуже примітивна, в межах якогось фольклору, а те, що несло в собі дух відродження мови - цього боялися. Ось і зараз люди хочуть сприймати українську мову в тих межах, і не розуміють, що вона може бути мовою науки, космосу, бізнесу, високої поезії і т.д. Для цього треба відійти від примітивізму, відкрити тих авторів, яких не могли найти раніше, збагатити свій словниковий запас, відкрити по новому класичних авторів.
А ще мене обурюють низькоякісні відтворювання. Наприклад, "Чорна рада" - дуже глибокий твір. І мені дуже образливо, що вийшов такий серіал, в якому немає любові до України і цього твору. Мені це питання дуже болить, адже особливо соромно, коли приїжджають іноземці в Україну не за мовою і культурою, і не вивчають мову, хоча мають тут бізнес, фірми, бо ми самі її не вчимо. І я відчуваю, що мені ніби дали ляпаса. Я розумію, що для багатьох це звичка, але і курити колись кидають. І цю звичку поступово можна покинути. Так, русифікація була довго, українізація буде ще довшою, але не таким напором – українізувати треба з любов’ю. "Леся і Рома" - це данина сьогоднішнього дня. А що буде після цього? Коли буде класика? Це питання не до мене. Зараз на часі мають прийти люди, яких я називаю самогубцями. Реформи, які потрібні Україні, особливо в гуманітарній сфері, будуть дуже непопулярними для загальної маси людей, але вони потрібні. Хтось їх має зробити, зректи себе на ненависть, але я була б горда прилучитися до таких самогубців, адже все це через 50 років історія сама покаже, що це було правильно.
Лиля: - Ирма, а Вы не планируете детей? Или Вы пока нацелены на карьерный рост?
И.Витовская: - Планую. Кар’єрний рост робиться сам собою. Звісно, якщо я завагітнію, то акторством займатися не буду на цей час, але громадською діяльністю - так.
лара, Харьков: - Здравствуйте, Ирма! Рада Вас видеть! У меня к Вам вот какой вопрос: у Вас ведь рост не очень высокий, как Вы чувствуете, хорошо быть "маленькой женщиной"? Вам это в жизни помогает? Спасибо!
И.Витовская: - Так, в мене зріст 162 см, і я завжди ношу високі підбори. Часто так само він грає в мінус, бо для мого темпераменту можна було б бути вищою, щоб мати більше роботи. Що стосується в житті - не знаю. З чоловічою приязню ніколи не було проблем. Хоча я не претендую на статус якоїсь діви, я прекрасно бачу себе в дзеркалі. До речі в мене є дивна вада - спочатку людям я подобаюсь, а потім вони мене лякаються. Мужчини не часто люблять дівчат, які говорять на серйозні теми. Але я все одно маю своїх прихильників :)
Дарья, Киев: - Ирма, добрый день! Классная у Вас фигура! На диете какой-нибудь сидите? Поделитесь опытом!
И.Витовская: - По перше, фігура в мене "гуляла" туди-сюди. І коли мені люди кажуть, що в житті я набагато цікавіше, така хрупка і худенька, то я думаю мені треба на лобі написати – „Я схудла!”. Сама найкраща дієта для мене - після 5-ї години нічого не їсти. Швидко набираю вагу після свят, особливо різдвяних і пасхальних, потім довго з цим борюся. Хтось мене назвав гумова жінка - можу дуже швидко набрати і скинути вагу. Дома в мене є два тренажери, до яких я підхожу, вистачає мене ненадовго, але роблю дуже багато підходів. І ще люблю басейн. Але параметрам 90-60-90 я б не сказала, що відповідаю.
Дарья, Киев: - Здравствуйте! Ирма, у меня к Вам два вопроса: 1) Что Вы заканчивали? 2) Какую сценку демонстрировали на творческом конкурсе при поступлении? Спасибо за ответ!
И.Витовская: - 1. Я закінчувала Львівську консерваторію, тоді це був вищий державний музичний інститут імені Лисенка, вокальний факультет, акторське відділення, курс народного артиста України Богдана Миколайовича Козака. Його вважаю своїм можна сказати "батьком " в професії, адже він дав мені ремесло. Ще люблю свою викладачку Каганову Любов Яківну по сценмові. Взагалі Львів сформував мене як особистість. Ті викладачі, яких я там зустріла, в театрах Заньковецької і Курбаса, діячі Львова - дуже вплинули на мій світогляд, смак, моє бачення.
2. В мене були дуже високі бали. Я поступила зразу. Наскільки я знаю, мене навіть хотіли зразу на 2 курси, але я дуже рада, що попала до Козака.
Алекс: - Гламур, бутики, красивые этикетки - это больше о Вас или о Лесе?
И.Витовская: - Про Лесю. Знаєте, я зараз дуже занепокоєна ситуацією. Я зовсім не проти гламуру і бутіків, це все має бути. Але зверніть увагу – цього року на дитячу онкологію в Охматдиті виділено дуже мало грошей, майже взагалі немає. Зате є передачі, які популяризують світське життя. Я не проти них, але це здається мені цинічним. Діти, яким на вистачає на укол, або їх мамам на харчування, і вони дивляться такі передачі по телевізору, а там розповідають, як хтось купив труси за три-чотири тисячі, а в іншого нашийник на кицьку, який коштує як річна зарплата простої людини. Знаєте, я не проти, щоб люди мали такі речі. Але в нас не та ситуація, щоб про це розповідати по телебаченню. Мені сподобалося, як сенатор в Англії якось сказав, коли вони рятували якихось там горобців під Лондоном - його спитали, ви що, навіть цим займаєтесь? Він сказав: благополуччя наших тварин визначає моральний стан суспільства. Я мрію, коли і наша влада буде займатись такими питаннями, щоб вже все інше було вирішено. І формати таких журналів і передач можливі, але мене непокоїть, що в нас такі орієнтіри - що все заради гламуру. Гламур це класно, але ми хворе суспільство, і люди, яким доля дала витягнути більше, мають об’єднувати і лікувати, кожний в тому, що він може робити. Це моя особиста думка, я нікого не звинувачую і мені б так хотілося б.
Инна: - С чего началась Ваша театральная карьера?
И.Витовская: - Я ще починала грати на 2 курсі, в театрі Курбаса у Львові. Перша моя роль була в "Вишневому саду" Чехова - роль Дуняши. В студентстві я вже грала, і на сцені Заньковецької, виходила і в масовці, і мала роль в "Мадам Боварі". А в Києві перша робота це був мюзикл "Малюк", і Мар’я Антоновна в "Ревізорі".
Светик: - Расскажите, как вы попали на съемочную площадку сериала «Леся+Рома».
И.Витовская: - Це був довгий шлях. Було дуже багато відборів, змінювалися команди, пари, наскільки я пам’ятаю, 2 роки тривала підготовка, і навіть останні проби знімати взагалі почали з іншою парою. Я на проби ходила 2 роки, як і всі київські актори. Кожного разу мінялися пари, актори, партнери, від зміни команд все інше також змінювалося. На остаточний варіант вийшла пара не наша, вони запустилися, а потім чомусь зупинилися. І я думаю, це була моя доля. Коли серіал тільки прийшов в Україну, я подивилася чорновий варіант і зрозуміла - це моє. Це явно була доля, і як вона від мене не злинювала, все одно одного разу неочікувано подзвонили і сказали, що в Канаді продюсери вибрали нас з Дімою. До речі, хочу потішити Україну, що українській варіант визнаний одним із найкращих.
Оксана: - Что любите больше — работу в театре, на телевидении или съемки в кино? Что для вас интереснее?
И.Витовская: - Все разом. Воно все різне і все класне.
Симона: - Какой и где видите себя лет через 10? Что изменится в вашей жизни?
И.Витовская: - Хотілось би, щоб поповнилася б моя сім’я. Думаю, це буде раніше ніж через 10 років :) Хотілось би ще більше практики набути в акторстві, можливо захотіла б викладати. Щось таке зараз в мене іноді, непостійно, але виникають якісь укольчики :)
Дарья, Киев: - Привет! Говорят, что если фильм снимается "на одном дыхании", то он так и смотрится. Ирма, скажите, а как было с сериалом " Леся + Рома"? А озвучку вы делали потом? А во время сьемок прикольные эпизоды были? Спасибо!
И.Витовская: - Під час зйомок було багато приколів, які не ввійшли в серіал, дуже багато брутальних жартів, накладок, особливо в Єгипті, коли у нас перегрілась кінокамера, і ми знімали на любительську камеру. Потім це все органічно зробили, ніби це нас знімають. Але ситуація була патова, тому що нам від’їжджати до Києва, а серія не знята, на що я навіть сказала - давайте знімати на мобільний (сміється). Все знімалося легко, весело, адже за 4 роки ми стали майже родиною. Були вихідні, були відпустки, але все одно довгий час в одному колективі.
Катя: - Ирмочка, у вас обалденная позитивная улыбка. Скажите, Ваша героиня из Леса+Рома соответствует вашему характеру в жизни?
И.Витовская: - Я вже відповідала вище на таке питання. Посмішка і очі - це суть людини. Дякую за комплімент.
Константин: - Ирма! Вы не опасаетесь попасть в ситуацию, что все Ваши роли зрители будут сравнивать с образом Леси и, скажем так, несколько разочаровываться. Недавно видел Вас в каком-то российском сериале. Образ Леси - он на несколько порядков колоритнее и сильнее!
И.Витовская: - Головні ролі в мене ще вийдуть, але я вважаю образ Лесі не настільки сам по собі сильний, як той час, який його демонструють - 4 роки на екрані, кожного дня цей образ, і ще 5 років буде йти. Тому мені треба далі назнімати дуже багато різних робіт, але все-таки я не впевнена, що Леся не буде домінувати.
Катя: - Ирма, скажите, вы хотели бы попробовать себя, как актрису за рубежом? Были ли такие предложения?
И.Витовская: - Я знімалася в Україні у одного португальського режисера, він в принципі планував мене на головну героїню – українську заробітчанку, яка працює в Португалії. Фільм дуже депресивний, трагічний, більшість фільму події відбуваються на таможні. Але так як в мене були зйомки в "Лесі і Роми", прийшлося відмовитися від головної ролі і зіграти подругу головної героїні. Це поки єдина моя практика у фільмі зарубіжного режисера. Але в мене була реклама, де я працювала з французами і чехами, так що уявлення, як і в якому режимі це робиться там, я маю.
ГРИГОРИЙ: - ИРМА. ЛЮБЛЮ СМОТРЕТЬ СЕРИАЛ С УЧАСТИЕМ ВАС И ЛЕЛЕНКОВА.ОН ВАС НЕ ЗАДРАЛ ЕЩЕ СВОИМИ ВЫСКАЗЫВАНИЯМИ И ПРИКОЛАМИ?Я ОТ НИХ ТОРЧУ!
И.Витовская: - Ви знаєте, я його на жаль не так часто зараз дивлюсь, тому задрати мене приколами він не може. Я завжди кажу: Леся - це така доросла моя дочка, яка заважає мамі народжувати нових дітей. Вона весь час вимагає для себе уваги – і через глядачів, і через пресу. Хотілося б, щоб вона нарешті дала мені спокій, сиділа із своїм Ромчиком в своїй шикарній квартирі, жили б прекрасним життям і померли в один день. Я її обожнюю, люблю, я їй надзвичайно вдячна, що вона в мене була, але треба рухатись далі.
