Візит Вікторії Нуланд до Москви став показовим у багатьох аспектах. Він корисніший для українського суспільства за роздане колись на Майдані печиво.
США продовжують велику гру з Росією. Навіть стоячи вже у дверях Овального кабінету, Барак Обама прагне отримати позитивний для себе як миротворця імпульс.
Після припинення співпраці у Сирії та "плутонієвого ультиматуму" Путіна Україна перетворилася на практично єдино можливий плацдарм демонстрації російсько-американської співпраці.
Формально Штатів у процесі врегулювання на Донбасі нема, реально вони присутні. Тому ані звіт про причини загибелі рейсу МН17, ані затримання у Москві "шпигуна" Романа Сущенка не завадили Нуланд прилетіти до Москви. Вона навряд чи досягла там вирішальних домовленостей, проте факт її візиту дозволив російським пропагандонам розповідати про домовленість спільно тиснути на Київ.
Нуланд подарувала росіянам нагоду для чергового "іхтамнєт" у дипломатичному плані.
Українське керівництво добре розуміє наслідки візиту Нуланд. Тому випустило в медіа сигнал про шалений тиск Заходу з метою зрушити з місця врегулювання на Донбасі. Ціною українських інтересів.
На слабшого тиснутимуть завжди. Це аксіома. Україна без визначених та непохитних у дотриманні національних інтересів буде лишатися на межі статусу сірої зони. Шкода, що більшість українських політиків цього не розуміє.
Росія ввважає, що може дотиснути Україну. Тому пустить в хід максимум засобів, розганяючи нечуваного масштабу #зраду. США батогом та пряником змушуватимуть Україну зробити демократам геополітичну приємність. Лідери ЄС підключаться, але інстинкт самозбереження українського керівництва все ж буде сильнішим за прагнення задовольнити Захід.
Від учора нам важче забивати голову розмовами про демократичні принципи та безумовну підтримку Заходу. Україна потрібна лише її громадянам, не всім, проте багатьом. А уроки, важкі та неприємні, ще будуть...