Наскільки мені відомо, російські канали заборонені вже давно, якщо ми кажемо саме про телевізійний пакет на території всієї України. Але, звичайно, в інтернеті або в певних цифрових пакетах заборону можна обходити, і дехто так і робить. Наша міра по забороні російських каналів саме в пакеті, в тому числі і “Дощу” (хоч і по іншій причині), була виправданою, зважаючи на те, що ті, хто користується інтернетом, можуть дивитися ті канали без будь-яких перешкод.
Але саме значна частина, тобто масовий рівень громадян, які активно не користуються інтернетом, вони і є першими, хто може піддаватися, навіть цього не усвідомлюючи, до прийняття тих чи інших пропагандистських штампів на російських телеканалах, тому що той, хто користується активно інтернетом, він черпає інформацію з різних джерел і, в принципі, більш освічений, якщо так можна сказати. А ті, у кого є телевізійні уподобання, це може стосуватися східних чи південних регіонів України, хто звик і роками дивився російські телеканали, він, звичайно, може дивитися українські канали, але не в такому об'ємі. Якщо ця людина не користується інтернетом, то вона і буде сприймати більше цієї інформації, яка є пропагандистською.
Тому в цьому сенс, якщо ми кажімо про адресність цієї дії, вона якраз й спрямована на того адресата, для якого російська пропаганда може дійсно бути впливовою.
А в інтернеті люди з різних мотивів дивляться російські телеканали. Наприклад, я теж часто передивляюсь ті чи інші програми з точки зору того, щоб знати, як реагують на пропагандистських каналах на ті чи інші події. Це є досить показовим з точки зору розуміння того, які можуть бути нюанси або технологічні маніпуляції. Можливо, багато хто і звик, якщо ми кажемо про такі східні регіони близькі до окупованих територій, дивитися постійно російські канали і не так легко переходять на українські, але все одно, оскільки вони в більшості користуються іншими інформаційними носіями, в тому числі і інтернетом, то так чи інакше вони будуть змушені переходити на інші канали і в цьому сенсі менше споживатимуть російської пропаганди. Але, звичайно, це лише обмежувальна дія, щоб перекрити доступ до російської пропаганди, але й не менш важливим є наявність українських телеканалів.
Ми знаємо, що на окупованих територіях в принципі немає українських каналів. І там досить жорстко, тому що мені пишуть окремі люди, хто там живе, що навіть якщо ти хочеш користуватися інтернетом, там теж не всі є оператори. А якщо ми кажемо про українські регіони, то тут є теж різний підхід, тому що інформаційна політика по регіонам України відрізняється суттєво. Мені здається, що в принципі добре, що Україна орієнтована на те, щоб не просто на початку повідомляти факти, але й спростовувати ту неправдиву інформацію, яку дає Росія.
Але чого не вистачає, на мій погляд, і це є елемент змістовної і довгострокової інформаційної політики, це якраз поєднання, тому що у нас є військова складова і є політична складова, і дуже часто ті, хто знаходиться в політичній складовій, вони спекулюють на тих подіях, які відбуваються, і ті, хто з цим не погоджуються, звинувачують часто політиків: «Ось дивіться, такий-то політик заявив те, що не відповідає дійсності». Так, це так і є, але треба зазначити, що треба більш активно займатися роз'яснюванням. Зараз не йде мова про нав'язування точки зору чи пропаганду, а просто про роз'яснення самих подій і причин з наслідковими зв'язками. А відсутність цих зв’язків розраховано на жителів південних і східних регіонів, бо окремі політики окремих фракцій полюбляють виходити і казати, що Україна зробила велику помилку, що ми розірвали зв'язки на просторі СНД, ми втратили експортні ринки і т.д. Ми ж розуміємо, що це не правда. Україна же не добровільна вийшла і сказала, що ми хочемо втратити ринки. Ми всі знаємо, що це стало наслідком подій, ініційованих не Україною, а РФ.
Треба детально і глибоко вивчати настрої конкретних регіонів не з тим, щоб щось нав'язати або викорінити. Якщо ми говоримо все ж таки про питання безпеки з прийняття викривленої комунікації, там, де події сприймаються не так, тому що за фактажем не складно встановити, як саме розвивалися події, але важливо це донести до жителів цих регіонів. Мені здається, що цього не недооцінюють, тому що ці комунікаційні невідповідності нікуди не зникають і жителі тих регіонів не починають краще розуміти реалії. І мені здається, що мало хто на це звертає увагу, хоча, на мій погляд, це дуже важливо, тому що просто на рівні «це ворог, а це не ворог» - це спрощено.