Сумарною причиною напруженості у Варшаві є різні швидкості «європеїзації» в Польщі правлячої партії та ЗМІ. Про це у блозі на сторінках ЛБ повідомляє екс-уповноважений Президента України з питань міжнародної енергетичної безпеки Богдан Соколовський.
«Вже другу добу у Варшаві продовжується протистояння між парламентом і представниками ЗМІ. Мали місце всі атрибути сучасних протестів: протестна хода, блокування Сейму й окремих депутатів, нічне засідання Сейму, нетрадиційне голосування тощо. Формальною причиною цього є окремі дії правлячої партії «Право і справедливість», які обурюють ЗМІ. Реальна ж причина, мабуть, комплексна і, скоріш за все, знаходиться у площині діяльності як згаданої партії, так і польських ЗМІ. Тут виділити якусь окрему складову неможливо. Не виключено, що, серед іншого, є «внесок» і третьої сторони, без якої майже не обходяться напруженості в світі», - зазначає експерт.
«Хтось бачить у причинах Варшавських подій щось спільного з Київським майданом. Хтось вбачає інші аналогії. Загалом же, можна стверджувати, що будь-які протистояння у світі є ексклюзивом і є, на жаль, обов’язковим наслідком позитивних для країни змін. Або іншими словами: сумарною причиною згаданої напруженості у Варшаві є різні швидкості «європеїзації» в Польщі правлячої партії та ЗМІ», - додає Соколовський..
На думку аналітика, скоріш за все обидві польські сторони знайдуть спільну мову і через діалог підуть на взаємоприйнятні поступки, від яких виграє польська держава.
«Це вже не раз демонструвала Польща. Зокрема, - недавно подібним чином було врегульовано питання, коли протестували здебільшого польські жінки. В період з жовтня 2005-го до квітня 2010-го, за покійного президента Л.Качинського, подібних подій було кілька. Зокрема, – пов’язані з ініційованою ним боротьбою з «п’ятою колоною» іноземних спецслужб у польському костьолі - в інтересах Польщі. Л.Качинський усвідомлював те, що такі дії призведуть до зниження його рейтингу як президента Польщі (що і сталося), але, в кінцевому рахунку, вони підуть на користь його державі. Він завжди вибирав друге: інтереси держави були завжди вище його особистих і партійних інтересів», - констатує Богдан Соколовський.