«Артистов, кучеров и
проституток не трогать,
ведь они прислуживают
любой власти»
(Юрій Рибчинський, тато)
В принципі в демократичному суспільстві політик не повинен брехати. Навіть лукавити. Бо коли його ловлять на брехні, то негайно відправляють на політичний смітник. Або просто встромляють у сміттєвий бак, що наразі популярно і симпатично.
Слідкуйте за логікою. Усім відоме ім’я поета і пісняра Юрія Рибчинського. На каверзні питання журналістів про підтримку Януковича протягом Майдану, він іронічно згадав наказ адмірала Колчака: «артистов, кучеров и проституток не трогать, поскольку они прислуживают любой власти». У Юрія Рибчинського є син Женя, теж талановитий поет. Повалій, Могилевська й навіть Гарик Кричевський у блатних піснях мають віддячити Жені за прекрасні тексти. В принципі попса, але народу подобається.
Так от, Женя Рибчинський вирішив стати нардепом. Бажання зрозуміле – треба комусь замістити пусті місця регіоналів типа Яна Табачника, співучого ректора Поплавського чи Повалій, які в Раду явно не потраплять. А також «капіталізувати» своє ім’я. Це коли вартість квитків на концерт зростає пропорційно ступеню лояльності до діючої влади. Для здобуття мандату Женя Рибчинський поступив до партії Порошенка, що само по собі добре, якби він щиросердно сповідував ідеї Порошенка. А не тримав дулю в кишені.
Цікаво, що Женя Рибчинський та його тато Юрій Рибчинській до Майдану 2005 року завжди підтримували владу Кучми - Януковича. Більш за те, напередодні Революції Гідності навіть дали спільний концерт.
У 2011 році Женя Рибчинський кинув Україну та поїхав до Стенфорду, що в штаті Конектікут, США. Там Женя зняв маєток та відкрив промовтерську компанію. Його друга дружина народила сина, якого назвали Джоном. Діти пішли до американської школи, а Женя Рибчинський зареєструвався як американський платник податків.
Поступово гроші від Таї Повалій та Могилевської у Рибчинського закінчились, а бажання їх мати набуло жахливої сили. Нарешті, коли перестали стріляти на Майдані, Женя приїхав в Україну. Переважно, щоби перенести концерт, запланований ще при владі Януковича на 14 березня з ведучою Могилевською – придворною феєю президента.
Але кон’юнктура змінилась. Женя Рибчинський забажав стати нардепом. Несподівано почав говорити українською, але з вираженим акцентом. Женя явно нервує, бо стверджує, що був «активним учасником першого та другого Майданів». Тут лукавить. У 2005 році жодного разу на Майдані Женю Рибчинського не було помічено, а його батько підтримував Януковича. Цього року Женя покинув свій закордонний дім лише в березні, коли активна фаза Революції Гідності закінчилась. Таке враження, що Женя Рибчинський трохи підбріхує.
Женя Рибчинський апріорі не може стати депутатом, оскільки з п’яти останніх років, передбачених Конституцією України, він мінімум три проживав за кордоном. Що він знає про нашу Україну, а тим паче про Голосієво, до якого не має жодного стосунку? ЦВК не вистачило мужності перевірити ці факти. Коли у лютому на Майдані палили шини та голими руками відбивались від Беркуту, Женя Рибчинський посилав Фейсбуком гламурні фотографії з його американського будинку та знімки свого нового автомобіля.
Станіслав Вакарчук також був народним депутатом. Але добровільно склав мандат, коли серцем відчув, що його пісні і політична позиція краще сприймаються зі сцени, а не з трибуни Ради.
Отже, прокуратурі варто звернути увагу на Євгена Рибчинського, який вочевидь дурить виборців та порушує вимоги Конституції України. А також щодо членів ЦВК, які його зареєстрували як кандидата в нардепи всупереч вимогам Конституції України. Рибчинський, що обдурив ЦВК, може сісти у в’язницю до 4 років по статті 158 Кримінального кодексу України, а члени ЦВК, які належно не перевірили твердження Євгена Рибчинського щодо проживання в України протягом останніх 5 років – сісти у в’язницю до 2-х років.
Резюме. Президент України має більш ретельно фільтрувати людей, які прикриваючись його іменем хочуть пролізти в Раду. Та зрадити при нагоді. А Женя Рибчинський хай надалі співає пісень. Чи пише вірші за гроші для Повалій або Могилевської. На фіг молодящомуся 45 – річному поету робити у політиці. Що він там забув?