Наступні вибори обіцяють змінити політичний ландшафт Європи і спонукати Берлін, Париж та Рим до нових підходів у питаннях Центрально-Східної Європи й України зокрема. Чинний канцлер Німеччини Ангела Меркель та французький кандидат на президентських виборах Еммануель Макрон, здається, будуть найкращим з різних можливих сценаріїв для збереження Європи, усе ще прихильної до внутрішньої інтеграції.

Німеччина, Франція та Італія – головні країни – засновниці Європейського союзу. Майбутні вибори мають визначити не лише склад урядів, а й нові підходи до зовнішньої політики. За даними останніх опитувань, ймовірною є зміна сучасних підходів, притаманних європейським елітам для подолання існуючих криз у самій Європі та на її кордонах. Ці кризи значною мірою генеровані російською політикою. Росія не тільки здійснила й продовжує агресію проти України, а й діє прихованими методами у Молдові, на Балканах, Південному Кавказі, а також проти свого найближчого союзника Білорусі. На Балканах присутні також інтереси іншого потужного гравця – Туреччини. Вона тепер не є такою прихильною до Європи і може вдаватися до дестабілізаційних дій у країнах регіону, які вже мають європейську перспективу – Боснії і Герцеговині, Македонії, Сербії, Чорногорії. Не можна виключати ситуативного російсько-турецького альянсу проти ЄС на Балканах.

У Німеччині, найбільш впливовій країні Європейського союзу, головними конкурентами на парламентських виборах і виборах на посаду канцлера є правляча партія Ангели Меркель Християнсько-демократичний союз (ХДС) та Cоціал-демократична партія (СДП), очолювана колишнім президентом Європейського парламенту Мартіном Шульцем.

З інтересів країн Центрально-Східної Європи ситуація виглядає сприятливою за умов обрання Ангели Меркель, що виступає на захист територіальної цілісності України, має сильні зв’язки з урядами країн Балтії та реалізує поточний проект на зближення з консервативними політичними елітами Польщі. ХДС, відповідно до давньої політичної традиції, намагається утворити коаліцію з баварським Християнсько-соціальним союзом, партією соціально-консервативної орієнтації, політичні лідери якої закликають до зняття санкцій, накладених Німеччиною та іншими країнами Заходу на Росію через анексію Криму.

Інший претендент на канцлерський пост Мартін Шульц показав себе прихильником територіальної цілісності України, будучи на посаді голови Європарламенту. Він має тісні політичні зв’язки із соціал-демократами Литви, які входять до правлячої коаліції у Вільнюсі. Проте такі відомі представники соціал-демократів, як колишній віце-канцлер, а нинішній міністр закордонних справ Зігмар Габріель, виступають на захист енергетичних проектів, спрямованих на послаблення енергетичної безпеки країн Центрально-Східної Європи. Йдеться про «Північний потік – 2». Цей трубопровідний проект «Газпрому» націлений на ізоляцію важливих країн – членів ЄС, як то Польща, Литва, Латвія та Естонія від головних шляхів газопостачання. А найбільшу загрозу він становить для України. Німеччина, як один з основних донорів України в ЄС, однією рукою надає допомогу, а іншою може відразу позбавити країну $2 млрд щорічних надходжень у разі реалізації «Північного потоку – 2». Понад те, колишній канцлер Герхард Шредер, відомий представник СДП, який обіймає високі керівні посади в проектах російського «Газпрому», сприяв реалізації перших двох ниток «Північного потоку», а зараз проштовхує наступні дві нитки.

За даними останніх опитувань, ХДС Меркель та СДП Шульца протистоятимуть популістам – антиєвропейській партії «Альтернатива для Німеччини», що посіла третє місце у рейтингах національних виборів, та Партії зелених, відкрито дружньої політичної сили для України, що, ймовірно, отримають місця у парламенті.

Макрон і Ренці проти антиєвропейських Ле Пен, Ґрілло та Сальвіні

У Франції президентська електоральна кампанія вже розпочалась. Головними кандидатами виступають лідерка радикального правого національного руху Марін Ле Пен та незалежний лівоцентрист Емануель Макрон.

З перспективи Центрально-Східної Європи, Марін Ле Пен в разі її обрання на посаду президента обіцяла вивести Францію зі складу Європейського союзу та пропонувала ідею суверенних держав на заміну ЄС. Марін Ле Пен має також тісні зв’язки з російським президентом Володимиром Путіним і виступає як за зняття санкцій, так і за визнання Криму частиною Росії міжнародною спільнотою.

З іншого боку, Емануель Макрон показав себе прихильником «європейської мрії» та сталості позиції Франції в західному співтоваристві. Будучи на посаді міністра економіки в очолюваному соціалістами уряді, Макрон залишив як соціалістичну партію, так і посаду міністра економіки, і зараз виступає як незалежний кандидат. Він підтримував територіальну цілісність України та зайняв позицію щодо «української кризи», співзвучну з тією, що займали президент США Барак Обама та прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці.

За даними останніх опитувань, Марін Ле Пен прогнозовано переможе в першому турі президентських виборів. Проте Макрон може здобути фінальну перемогу у другому турі з огляду на його здатність зібрати голоси поміркованого крила Соціалістичної партії та правоцентристської партії «Республіканці» проросійського спрямування, головний кандидат якої Франсуа Фійон опинився у центрі скандалу у зв’язку з працевлаштуванням своєї дружини своєю ж помічницею у парламенті з непропорційно високим рівнем оплати її праці.

Іншою країною ЄС, яка може зіткнутися з парламентськими виборами, є Італія, уряд якої на чолі з прем’єр-міністром Паоло Джентілоні веде країну до оновлення парламенту. З огляду на складний напівпропорційний електоральний закон, головні кандидати на ймовірних виборах – коаліція поміркованих сил, сформована лівоцентристською Демократичною партією, колишнім прем’єр-міністром Маттео Ренці та партією «Новий правий центр», з одного боку, і популістською антиєвропейською коаліцією «Рух п’яти зірок», «Лігою Півночі» та неофашистською партією «Брати Італії» – з іншого.

Демократична партія виступає на підтримку територіальної цілісності України, а колишній прем’єр Ренці та віце-президент Європарламенту, висуванець від Партії європейських соціалістів Джанні Піттелла виступали на підтримку більшої інтеграції Європейського союзу заради більшої рівності країн-членів.

З іншого боку, як «Рух п’яти зірок» колишнього коміка Беппе Ґрілло, так і «Ліга Півночі», очолювана проросійським політиком Маттео Сальвіні, пропагують правомірність окупації Криму Росією. Як «Рух п’яти зірок», так і «Ліга Півночі» пропонували зняття санкцій з Росії та введення законодавчих актів у парламенті, націлених на визнання України винною у розв’язанні війни на Донбасі.

За даними останніх опитувань, поміркована коаліція та популістський вектор протистоять один одному. Однак і досі глибока економічна криза та серйозний брак робочих місць може спонукати як старших, так і молодших виборців, обрати популістів та відмовитися віддавати свої голови за Демократичну партію як символ статус-кво.

Європейська мрія в небезпеці через популізм

Аналізуючи політичну ситуацію з перспективи Центрально-Східної Європи, перемога Меркель у Німеччині, Макрона у Франції та Ренці в Італії є найкращою запорукою залишити Європейський союз на позиції захисту міжнародного права на основі Гельсінкі-1975, територіальної цілісності України та Енергетичного союзу ЄС, націленого на диверсифікацію, а також продовжити створення спільного європейського енергоринку із залученням до нього таких країн, як Україна, Молдова, країни Балкан.

Іншим позитивним сценарієм для Центрально-Східної Європи може стати перемога Мартіна Шульца в Німеччині поряд із обранням Макрона президентом Франції та переобранням Маттео Ренці на посаду прем’єр-міністра за умови, якщо прогазпромівська група впливу в Соціал-демократичній партії буде збалансована шляхом утворення коаліції з Партією зелених.

Неоднозначний сценарій може бути реалізовано в разі утвердження Меркель на посаді канцлера Німеччини разом із перемогою на президентських виборах Марін Ле Пен або ж популістської коаліції на виборах в Італії. В такому випадку такі політичні ініціативи, як, наприклад, вихід Франції та Італії з НАТО та ЄС, можуть мати місце, що, поза сумнівом, послабить підтримку західного співтовариства по відношенню до країн Центрально-Східної Європи та України, надану останніми роками.

Найгіршим сценарієм для Центрально-Східної Європи може стати перемога Соціал-демократичної партії в Німеччині, Марін Ле Пен у Франції та популістів в Італії. Це може призвести до розпаду Європейського союзу та його трансформації у доволі умовне співтовариство країн, в основу політики яких буде покладена популістична риторика, що може призвести до нівелювання теми «української кризи», російської експансії в Європі та зменшення конурентоздатності ЄС у сучасному глобалізованому світі, що піддається дедалі більше тенденціям ізоляціонізму після перемоги Дональда Трампа на виборах у США.

Маттео Каццулані, асоційований експерт Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»