Грюкання дверима авіаперевізника Ryanair, відомого своєю надзвичайно жорсткою бізнесовою політикою, через впертість керівництва державного аеропорту «Бориспіль» спричинило небачений скандал. Як на вищих щаблях держави, так і в суспільстві. Такої злої одностайності в стрічках соціальних мереж з прокляттями на адресу державного менеджменту давно не було. «Недолуге керівництво, корупція, монополія, зрада, зрада, зрада!..». Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман змушений був термінового скликати спеціальну нараду з усіма причетними до подій навколо авіакомпанії, і пообіцяти владнати ситуацію.

Тепер пересічному безвізовому українцю, який вже встиг порадуватися дешевим авіаквиткам в Європу, і навіть їх купити, доведеться відповідати на питання «Що це було?». Очевидно, в намаганні зробити добре діло, державні мужі вибрали невірну стратегію, побігли попереду воза, загралися, і недооцінили усіх політичних наслідків. Про економіку взагалі, здається, мова не йшла.

Девід О’Брайан, комерційний директор компанії «Raynair»

Жорстокий бізнес, дешевий популізм чи провальна політика?

Одразу три негативні наслідки отримала держава у невдалих переговорах з найбільшим європейським лоукостом Ryanair. По-перше, показала на весь світ слабкість державної системи управління (стратеги-начальники про щось потенційно домовляються, а їх підлеглі-виконавці усе «валять» в останню хвилину).

По-друге, вкотре заплямувала свою інвестиційну репутацію (єхидне зауваження топ-менеджера Ryanair про те, що Україна ще «не є достатньо зрілим і надійним бізнес-партнером» рознесли усі світові ЗМІ).

І, по-третє, на рівному місці чиновники створили значне суспільне напруження - спочатку обнадіяли людей ще не спеченими пряниками, а потім сіли в калюжу ні з чим, дратуючи народ безпорадністю. Хтось вирішив, що нам ще рано користуватися дешевими авіаперельотами? Ану ж бо, поясніть!

Коли до обговорення теми емоційно підключилася громадськість, це взагалі унеможливило будь-які бізнесові переговори і роботу на рівні експертів. Ситуація перейшла у суто політичну площину.

Цинічним бізнесменам з Ryanair, які виставили державному «Борисполю» ультиматум за принципом «дайте все безкоштовно, а то ми йдемо звідси», українці ніяк не можуть пред’явити претензії. Керівники компанії - знані у світі бізнес-акули, шантажисти, вміють і сміють викручувати руки бізнес-партнерам.

Бориспіль – не перший об’єкт в їх історії. Українці можуть пред’являти претензії лише своїй владі - за те, що: а) не вивчили бізнес-модель партнерів, перш ніж щось їм пропонувати, не зробили докладні розрахунки та провалили врешті перемовини, б) не змогли подати зірвану угоду так, щоб це було зрозуміло суспільству і щоб громадяни не почувалася обдуреними ідіотами. Адже порядки і ціни у головному аеропорту країни – з його монопольними поборами та сумнозвісним сервісом, в усіх авіапасажирів вже впоперек горла стоять.

Роман Матис, громадський діяч, правозахисник, політтехнолог поставив за провал чиновникам жирну двійку з менеджменту і одиницю за комунікації.

Хто насправді платить за квиток 7 євро при собівартості у 32 євро?

Сама ідея пускати Ryanair в Бориспіль від початку була утопічною. Переговори були приречені на провал. Олександр Ланецький, директор литовської консалтингової компанії Friendly Avia Support, раніше вже привідкрив «кухню» Ryanair. За словами експерта компанія традиційно працює в аеропортах Європи на особливих умовах за такою схемою. Лоукостер приходить в невеличкий провінційний аеропорт, з мінімальним існуючим пасажиропотоком або без нього, та зобов’язується перевезти за рік, припустимо, 500 тисяч пасажирів.

За це аеропорт обіцяє авіакомпанії 90%-ну знижку на обслуговування. Наприклад, умовно, з 10 до 1 євро. Але у разі невиконання зобов’язання по обсягах пасажиропотоку авіакомпанія зобов’язана заплатити повну плату за обслуговування за всіх пасажирів. Математика проста - перевізши 500 тис. осіб, лоукост заплатить аеропорту 500 тисяч євро, а за, скажімо, 480 тисяч пасажирів – 4,8 млн євро. Є різниця?

Для прикладу, з аеропорту Варшави імені Шопена (знаходиться мало не в центрі міста) ірландський лоукостер літає тільки в 3 регіональні польські аеропорти (Вроцлав, Щечин, Гданськ), дотації таких внутрішніх рейсів офіційно дозволені регламентом ЄС. Всі інші рейси Ryanair виконує з військового аеропорту Warszawa Modlin в 40 км від Варшави. У Франції компанія літає не з центрального аеропорту «Шарль-де-Голь», а з марсельського Marseille Provence.

Олександр Ланецький, директор литовської консалтингової компанії Friendly Avia Support

Авіакомпанія продає квитки за рік наперед і тому вже в березні-квітні, бачить динаміку і знає, чи виконає вона зобов’язання перед аеропортом чи ні. Якщо, припустимо, не вистачає 50 тисяч пасажирів, Ryanair оголошує додаткові знижки і «скидає» ціни до умовних 7 євро. Квитки миттєво розкуповують любителі «шари» і це завдає авіакомпанії 1,250 млн євро збитку. Однак в підсумку вона отримує в даному аеропорту знижку 4,5 млн євро, що в загальному результаті дає 3,25 млн євро чистого прибутку. За що і боролися.

«Але в Україні ця схема працювати не буде, бо, на відміну від переважної більшості країн, Україна «запустила» Ryanair у два столичних і тому дорогих аеропорти. В яких і так існує вже певний пасажирський потік, який не доводиться підіймати настільки суттєво. У Ryanair у Львові, наскільки я знаю, сміховинні зобов’язання: по 150 тисяч пасажирів за рік (трохи більше, ніж МАУ перевозить пасажирів у Борисполі за тиждень), причому в разі їх невиконання ніяких санкцій не прописано. Тобто ніхто не змусить лоукостер повернути отриману знижку», - відзначив Олександр Ланецький.

Тому експерт вважає, що лоукостер запущений не з центральних, а з провінційних, але навколостоличних аеропортів (Гостомель, Житомир тощо. Авт.) міг би бути більш вигідний усім.

«Ось чому я вважаю позицію міністра Омеляна (про вибір аеропорту - Авт.) глибоко помилковою з самого початку», - резюмував пан Ланецький. - І ще, чи вважаю я лоукостер і, зокрема Ryanair, благом для України – однозначно так. Але так само, як сірники вимагають серйозного ставлення, щоб не спалити будинок, так і лоукостер вимагає відповідальності, в першу чергу від профільних чиновників і політиків».

Котлети – окремо, мухи – окремо. І тому грошей – повний нуль

Угоди про співробітництво лоукосту з конкретним аеропортом, звісно, ніхто ніколи не розголошує. Виконавчий директор компанії «Аероджет» Анатолій Мазуренко (нещодавно приймав участь у конкурсі на посаду гендиректора аеропорту Бориспіль – Авт.) підтвердив, що умови для всіх лоукостів в європейських аеропортах дуже різні. Якщо Іспанія, наприклад, надає знижки для лоукостів, то держава компенсує ці витрати за рахунок тих коштів, які витратять іноземні туристи на іспанських курортах, і з яких іспанські готелі, ресторани і т.д. заплатять податки до державного бюджету.

Анатолій Мазуренко, виконавчий директор компанії «Аероджет»

Дешеві авіалінії генерують пасажиропотоки. А люди приносять гроші - майбутній пасажир ще не діставшись до аеропорту платить за їжу, транспорт, розваги, покупки, тощо. «Наприклад, місцева влада Вільнюса компенсує аеропорту частину витрат по обслуговуванню лоукоста. Для міста з населенням в 600 тис. чоловік 3,5 мільйона пасажирів, які генерує аеропорт – це великі гроші», - розповідає експерт програми міжнародної та внутрішньої політики аналітичного центру "Український інститут майбутнього" Ігар Тишкевич.

За його словами, якщо місцева влада заплативши аеропорту, наприклад 5 доларів з пасажира гарантує прибутковість лоукосту, то пасажир, залишивши в місті мінімум 40 доларів, гарантує доходи міського і національного бюджету.

«У випадку з Вільнюсом маємо витрати максимум в $17-18 млн (3,5 млн. чол. Х $5), але в місто за це час приходить сума мінімум в $140 млн. Проста арифметика прибутку при комплексному підході до проблеми», - підрахував пан Тишкевич. На жаль, в Україні проблему з лоукостами поки намагаються вирішувати локально: місто окремо, аеропорт окремо. Від цього не мають грошей ні перші, ні другі.

Чесно кажучи, не так вже й важливо, літатиме Ryanair до нас чи ні. Більш важливим є те, що уся ця метушня в результаті негативно вплине на імідж України у світі. Спочатку ми розпинаємося, про те, які ми хороші та привітні до інвесторів, а потім, зрозумівши, що для співпраці потрібно багато чим поступитися, а результати будуть не сьогодні і в загальній кишені, то показуємо їм дулю. У випадку з лоукостом саме так не зручно і вийшло.

Треба було хоча б поцікавитися спочатку, які вимоги ставлять перевізники, а потім сказати - ось тут і тут ваші вимоги ми можемо задовільнити, а отут - ні. І все було б нормально. Ну, не літає Ryanair в паризький а/п «Шарль де Голь» і нічого, обходяться якось без них. Але ж якось по-людськи треба було…. Та й взагалі, вся ця історія не про професіоналізм і голову на плечах, а про те, хто кому начальник – міністри – директорам держпідприємств, чи навпаки.