В ходе видео-онлайн-конференции Тарас Вячеславович рассказал о том, за кого он будет голосовать во втором туре президентских выборов, почему Януковичу, в случае победы, нужно избавиться от нынешней коалиции, для чего Тимошенко нужны деньги, и о многом другом.
Предлагаем вашему вниманию список заданных вопросов и ответов на них.
Александр Спирин: – Здравствуйте, Тарас! Недавно прочитал Вашу статью про Януковича, очень благодарен, многое в его поведении стало для меня ясно. Я, кстати, как и вы, в 2004 работал в штабе В.Ф. Вопрос такой: не кажется ли Вам, что было бы правильней накануне выборов и нелёгкого выбора граждан давать сравнительные характеристики сразу двух кандидатов? Условно, берём такую черту характера, как патологическая тяга к власти, и сравниваем на примерах Янукович – ...Тимошенко – ... и т.д. Если Вы не напишете правду про ЮВТ до выборов – можно будет расценить это как игру в одни ворота. Ведь известно, что полправды хуже лжи.
Вопрос 2. Хотелось бы ,чтобы Вы взялись за редакцию какого-то аналитического журнала и сайта, считаю Ваш опыт, стиль изложения, независимость от основных бизнес структур сделали бы такой журнал очень востребованным сегодня. Есть такие проекты?
С глубоким уважением Александр.
Т. Чорновил: – Моя стаття не є окремою статтею, в цьому інтернет-виданні вже була опублікована стаття Видріна про Тимошенко. Достатньо критична, але об'єктивна. Редакція попросила мене для повноти картини, як ви і пропонуєте, підготувати аналогічну статтю про Януковича. Так само пропонувалося зупинитися не на програмних цілях, а на особистих характеристиках і своєрідному психологічному портреті. Про Тимошенко окремо я написав доволі багато і в позитиві, і в негативі, так само аналізуючи владні амбіції формування характеру, можливі наслідки приходу до влади. Але запропонований формат пропонував зіставлення двох статей. Один автор відійшов від Тимошенко і критично оцінює її з середини, у другого ж – та сама ситуація з Януковичем.2. Поки що вижити можуть тільки 2 категорії сайтів і аналітичних видань. Перші, наприклад From-UA, мають довгу історію, коло читачів, і викинути їх з цього ринку уже неможливо. Нові ж започаткувати без фінансових і кадрових ресурсів неможливо, а гроші під безсторонню аналітику сьогодні не дають. Продаватися ж не хочу, хоча все міняється, можливо, незабаром з'явиться попит на незалежний аналіз. Тоді я подумаю над вашою пропозицією.
Стас-Киев: – Недавно на одной из онлайн-конференции на From-UA Анна Герман так охарактеризовала взаимоотношения с вами: «В нашей истории с Тарасом кто-то один должен быть мужчиной. Я взяла эту роль на себя и буду нести ее до конца. Наверно, ему надо на мне зарабатывать». Как вы можете это прокомментировать?
Т. Чорновил: – На рахунок заробляти, тут пані Анна промахнулася. Подивіться у всіх жовтих виданнях її машини, особняки, квартири, брильянти... Я не заздрю, але свої проблеми не варто переписувати на інших. Вона заявила цим, що вона не жінка. Це знімає з мене певні обмеження в критичних висловлюваннях, але зловживати не хочу. Просто я не люблю вульгарності, флюгерства і політичного заробітчанства. Більше про цю особу говорити не бажаю.
маргарито: – Тарас, здравствуйте! У меня к вам вопрос такой: уходя из ПР, вы критиковали Януковича. Но вчера прочитал вашу статью в Украинской правде, где вы очень благосклонно о нем отзываетесь. Это что: попытка пристроить свой зад или вы его боитесь? Заранее спасибо. Извините за стиль – это голос народа.
Т. Чорновил: – За стиль не вибачайтесь, в української політиці часто спілкуються гіршими словечками, так що привик. Стосовно тону викладу, до нього ставляться по-різному. В коментарях до статті ряд читачів порадили мені наняти охорону. А люди з фракції ПР почали відходити в інший край коридору, щоб їх навіть близько зі мною не побачили. Просто я пережив уже період радикалізму. Янукович сам по собі людина не погана, і в останніх реченнях я відмітив: у мене не має на нього зла, мені жаль, що він сам себе так зламав. Чим ближче він до влади, тим менше він відповідає критеріям загальнонаціонального політика, і тим більше проблем для нього самого ця влада починає приносити. До Януковича вертатися не збираюся, до Тимошенко прибиватися також, з українських політиків мене поки що цікавить тільки Тигипко. До речі, нікого і нічого вже давним-давно не боюся.
Steve: – Тарас, предвосхищая те фонтаны злобы, которые наверняка обрушатся на Вас со стороны приверженцев ПР, хочу выразить Вам свою поддержку, лично мне Вы были симпатичны даже в качестве «говорящей головы» ПР умеренностью и культурой суждений. Скажите, неужели Вам действительно необходимо было столько времени, чтобы разобраться, в какую «компанию» Вы попали? Или личные мотивы, ненависть к «помаранчевым» виновникам гибели Вашего отца (к которому я относился с глубоким уважением и считаю, что его гибель стала той вехой, после которой Украина стремительно понеслась к потере своей государственности) заставили Вас засидеться в этом «зверинце»? Что там вообще делают такие умницы, как Ю.Мирошниченко, И.Акимова и др. Я не говорю порядочные, но явно воспитанные и профессиональные люди?
Т. Чорновил: – Найперше, дякую за добрі слова про мого батька. Мотиви, з яких я пішов, на 50% ви представили. Інші 50% – це те, що в 2004 і Янукович, і сама партія були дещо іншими. Не скажу, що правильними, але радикально відрізнялись від примітивного популізму і обману, який у них домінує зараз. Одна деталь: в СОТ, ЄС і НАТО ми найшвидше просувалися саме в 2003-2004 рр., і роль того уряду була значною. 2005 рік – це була найпорядніша фракція в парламенті. Може, тому, що нас переслідували, і вся злодійська шушера порозбігалася. А з 2006 почались трансформації. Спочатку в лідері. Мені здається, він не витримав випробування дуже великою владою «прем'єр в 2006-2007 це не прем'єр в 2003-2004». Далі надломилась партія і фракція в 2007, я відмовлявся йти на дострокові вибори, але коли мене засунули в першу п'ятірку, остаточна відмова була б абсолютним демаршем, до такої війни я ще не був готовий. За рік деградація політсили дійшла до тої межі, коли більше терпіння не вистачило. Щодо хороших людей у цій фракції, їх там дуже багато, і це не їх проблема, а наша з вами, що в інших політсилах у виконавчій владі, у президента їх не хотіли залучити. Якщо вони зможуть хоч щось добре зробити навколо Януковича, то честь їм і хвала. Але боюсь, що «болото засмоктує». Колись і Герман говорила мудрі речі, а сьогодні журналісти вже і Акімову іноді звинувачують, що вона деколи «стає схожою на Богословську». Я цієї думки про неї не поділяю. Людмила: – Тарасе, ми з чоловіком РУХІВЦІ з 90-х. В.М.Чорновіл для нас – це символ борця за свободу, це дійсно Герой України, видатний політик, правозахистник. На жаль,мені соромно за вас, Ви не політик, а вас різні сили просто використовують, ви ж розумієте, що використовується прізвище вашого батька.Може Вам не треба займатися політикою, бути флюгером в ній? Ви тільки не ображайтесь!Я не хочу сумніватись у вашій порядності! З повагою, Людмила, Запоріжжя.
Т. Чорновил: – В принципі, поважаю вашу думку. Ви маєте право ставитися до мене так, як ставитесь. Але у мене до вас питання: В.Чорновіл доказав, що навіть одна людина, якщо дуже хоче зробити щось для України, може кардинально все змінити. Я добре знаю Запоріжжя і запорізький рух. Чому ні вас, ні вашої організації там не видно і не чути, окрім якихось маргінальних і іноді дивних акцій? Ви можете судити інших, це ваше право, але зробіть же хоч щось самі. Це у Львові, Тернополі на національному полі можна відпочивати. У Запоріжжі ваша енергія і принциповість, якщо вона справжня, а не надумана, дуже б згодилася. Я вже давно не дозволяю собі спекулювати ім'ям мого батька. Я Тарас Чорновіл, а не В'ячеслав Чорновіл. Другої такої людини, як він, в Україні вже не буде. І коли запорізькі рухівці носилися з плакатами «Ющенко президент – це заповіт В. Чорновіла», то я вважав, що повинен бити по руках і тих, хто так само безсовісно дозволяє собі спекулювати.
Аркадий: – Когда НУ или БЮТ покидал депутат, так товарищи из фракции говорили в след – зрадник, продался, купили и прочие гадости. Вы ушли из ПР. Вам такое публично никто не говорил. Вы же наговорили будь здоров! Красиво ли это, уважаемый Тарас?
Т. Чорновил: – Вслід мені із ПР теж сказали багато, я себе ловив на одній обставині. Думаю, це і вас торкнулося. Ми часто вибірково сприймаємо інформацію. В своїх інтерв'ю і статтях я старався не опуститися до бруду і вульгарності. Але речі, які відбувались в партії, за яку я віддав і свою політичну кар'єру, і репутацію, і, очевидно, в повному обсязі ні перше, ні друге вже не вернеться, мені шкода і боляче. Коли сьогодні там часто заправляють люди, які в 2004 і 2005 роках нас без зайвих коментарів знищували, то щось пішло не так. Я в перший момент після виходу (тоді домінують емоції) говорив дещо різкішим тоном. Сьогодні намагаюсь пояснити, а десь і підштовхнути до мудріших кроків. Мені жаль, що в цій партії щось пішло зовсім не так.
Руслана, Київ: – Як Ви оцінюєте останню заяву Герман на 5 каналі, що вона «присягається перед усією Україною, що Дмитра Табачника не буде в уряді»? Вона виконує чиєсь завдання по остаточному розвалу ПР (бо Табачник як глава ідеологічного антипомараночовго крила партії є фігурою знаковою для виборців) чи просто хоче заняти його місце в уряді?
Або може це політика ПР – бити своїх та облизувати ворогів?
Т. Чорновил: – Про Табачника. Я не завжди поділяю його ідеї, але глибоко поважаю як людину. Є приповідка: краще з мудрим втратити, ніж з дурним знайти. Це вже моє ставлення і до Табачника, і до Герман. Стосовно згаданої заяви, всі ваші аргументи мають місце, добавлю ще один. Якщо Янукович стане президентом, йому треба якось позбутися уряду Тимошенко і діючої коаліції, інакше його просто з'їдять, а влади у нього буде ще менше, ніж у Ющенка. Розтоптати Конституцію йому вже не дадуть. Потрібна нова коаліція, про яку вони всі без перерви говорять. З Литвином і КПУ голосів не вистачає навіть арифметично. Залишається з БЮТ або НУ. Варіант ПР і БЮТ зберігає нормальну владу для Януковича, але уряд залишиться повністю в Тимошенко. Всі ті, кому президентство Януковича потрібно більше, ніж йому самому, до корита не дорвуться. Варіант з НУ малоймовірний, але реалістичний. Тільки в такому випадку ПР повинна відмовитися від всіх без винятку ідеологічних принципів, заяв і обіцянок, оскільки для групи Кириленка (а її голоси вирішальні) ідеологічна складова має значення. В іншому випадку їх просто політично знищать. Табачник став символом певної ідеології, і очевидно Герман дістала завдання посилати сигнали НУ, що ні Табачника, ні його поглядів в партії більше не підтримуватимуть.
Crim4anin: – Тарас, после ваших метаний по различным партиям-движениям ВЫ САМИ СЕБЯ уважаете? А где (партия-движение) сейчас ХОРОШО платят? Где мы вас увидим вскорости?
Т. Чорновил: – Не судите других по себе. А хотите вы видеть, где хорошо платят, проедьтесь по Крымской автономии, посмотрите на виллы, автомобили, земельные участки. Все без исключения их владельцы – члены ПР, и далеко не рядовые. Если бы меня волновало то, о чем вы говорите, мое имущественное состояние, наверно, бы очень отличалось от того, коим оно является на самом деле. В ПР можно было очень хорошо заработать. Человек из первой пятерки, может, и не стал бы миллиардером, но уж точно пару сотен миллионов долларов прихватить бы смог, если бы стояла такая цель. Но, может, немножко подумать и о вечном? У арабов прекрасная пословица: «Легче верблюду пролезть в игольное ушко, чем богатому попасть в рай». Crim4anin: – КАК вы относитесь к депутатам Верховной Рады типа «папина дочка», как Л.Григорович, или иным «НИКЧемам», основное «достоинство» которых - это наличие ПАПЫ, бывшего реальным, хоть и недалеким, политиком?
Т. Чорновил: – Я вообще не воспринимаю введение во власть своих детей или родственников. Мне иногда жесткие критики заявляют, что, мол, пока жив был его отец, его в политике не было. На самом же деле причиной было то, что в нашей семье протекционизм считался абсолютно неприемлемым. И даже просто предложить на выдвижение кандидатуру своего сына отец не мог допустить. Кстати, в 90-м, когда я стал депутатом областного совета, отец узнал об этом, только увидев меня на первом предварительном заседании. Я допускаю, что как существуют династии врачей, педагогов, видных инженеров, так могут и быть династии общественных деятелей. Но, наверное, некорректно, когда лидер и его сын или дочь одновременно делают карьеру в том же Верховном Совете или правительстве. Это касается и помаранчевых, и бело-синих.
Shtroff: – Пане Тарасе! Що ви думаєте про таке:
1. Зарплату нар. депутатам на рівень зарплати (ну, нехай!) зарплати майстра цеху з шкідливими умовами праці – 3500 грн.
2. Зняти недоторканість!
3. Звільнення за прогул сесійного засідання!
Моя думка: прийдуть люди, які захочуть і ЗМОЖУТЬ щось змінити в країні! Рада стане радою, а не місцем торгівлі голосами! Недоумки відійдуть у небуття. Прийде РОЗУМ в Раду!
Т. Чорновил: – Почну з кінця. Щодо позбавлення повноважень депутата, який реально не працює. 100% підтримую, але це регламентується виключно Конституцією. 300 голосів у Раді на це не буде ніколи, бо це наче казочка про унтер-офіцерську вдову, яка сама себе висікла. Тому колись з'явиться президент, який не надто зав'язаний на парламент (таким міг стати Тігипко), він нарешті почне проводити конституційні зміни через систему референдумів, тільки тоді зможемо такі зміни реалізувати всупереч прогульникам.
Щодо недоторканності – і так, і ні. Повна недоторканість безумовне зло, 100% залежний депутат – зло не менше. Хоча після введення пропорційної системи і так бояться мати власну думку. Просте скасування недоторканості нічого ще не дасть. У міністрів, їх замів, голів ОДА і всього іншого вищого чиновництва недоторканності нема. Хоч одного з них судили? Ви же не вірите, що вони чесні. Крадуть, та в сотні разів більше, ніж у ВР, а всі досі на волі. Тому змінювати щось треба не лише в Конституції, а і в нас з вами, ми ж це терпимо і їх обрікаємо.
Що стосується зарплати, питання спірне. Сьогоднішні прогульники чи казнокради свою офіційну заробітну плату можуть і не помітити. Для них це одна вечеря. А якщо ви хочете, щоб в Раду колись прийшли адекватні юристи і економісти, і щоб вони були не продажні, то вони принаймні повинні заробляти не менше, ніж у хорошій юридичній чи консалтинговій компанії. Тому розуміючи, що ця відповідь не популярна, я все ж не став би бути прихильником дешевої продажної і непрофесійної влади, бо вона занадто дорого нам обійдеться.
Дід: – Е-е-х, Тарасе-Тарасе, нема чого тобі доброго сказати мабуть ні в кого... Усіх ти вже запродав... Хотілося би тебе запитати: якої ти віри? Чи може атеїст? А якщо вірянин, то скажи – яка ж то віра тебе благословляє постійно зраджувати?
Т. Чорновил: – Шановний, якщо я вам такий нецікавий і неприємний, то чого ж ви так активно приймаєте участь в цій дискусії? Це ж треба піднятися з дивану, сісти за комп'ютер, війти в інтернет і т.д. і т.п. А взагалі моя порада вам і вашому керівництву – змініть нарешті стиль. Я не найкращий період своєї кар'єри був одним з авторів ідеї активної роботи політичних партій і їх штабів в інтернеті на форумах, в чатах і коментарях. Зокрема ми тоді розробили кілька загальностильових прийомів. Зараз відчувається ефект бумеранга, те, що я колись особисто готував для інших, нині присилають мені. Зайвий доказ того, що будь-яка брудна політична технологія вернеться до її автора. Так що передавайте привіт керівництву. Луганчанин: – Теперь всем стало понятно, на чью мельницу Вы льёте воду! А как же порядочность, гордость, честь? Или это у Вас не в чести? А теперь вопрос:
Окажись Вы (условно) во времени прошлой мировой войны, в кого бы Вы стреляли из всех участвующих в ней сторон?
Т. Чорновил: – Насчет мельницы, так если вы так хорошо знаете, расскажите, на чью же, самому интересно. Если вам хочется думать на Тимошенко, то глубоко ошибаетесь. Хотя буду честен: на этих выборах я, скрепя сердце, проголосую все же за нее, но не потому, что она лучше, а потому что, избрав Януковича, мы фактически на вторую каденцию избираем второго Ющенко – с бардаком в стране, своими любіми друзями и вечной войной меду ветвями власти. Надоело. Если уж вернуться к сталинско-бериевской терминологии (а насчет мельницы и воды это оттуда), то, начиная с конца апреля, я лил воду только на мельницу Тигипко, откровенно агитируя за него. Жаль, что он не прошел во второй тур. Теперь и мне приходится делать трудный выбор. Что касается войны. Первое: я бы не был, как вы, членом заградотрядов НКВД, которые стреляли в спину советским бойцам, если те, вдруг дрогнув, начинали отступать. Как житель Украины, в зависимости от места, где бы я родился – Восток или Запад, – я бы мог оказаться либо в Красной армии, либо в УПА. Третьего не дано.
Анатолий: – Имея отношение к деятельности силовых структур, у меня лично не возникает сомнений, что Ваша коллега по парламенту Анна Герман работала агентом СБУ. (сайт ОРД, как-то невзначай, разместил ксерокопию ее агентурное дело в котором имеется собственно личное заявление гр. Стецив (Герман). Из материалов видно, что ее задачей была работа в контроционалистическом направлении, в том числе информирование о деятельности Вашего отца. А как вы думаете, я прав? Несет ли она моральную ответственность?
Т. Чорновил: – Я могу предположить, что так и было. Но, во-первых, доказательств аутентичности этих документов пока нет, а во-вторых, в Украине не было официальной люстрации. И когда в 90-м году моему отцу, возглавившему Львовский областной совет, местное руководство КГБ предложило ознакомиться с доносами и списками доносчиков, он, просмотрев их, не решился предавать гласности. Аргумент был один: я не судья. Будет соответствующий закон – все они попадут под люстрацию. Не будет закона – я самосуд вершить не буду. Я уверен, что очень мягкую люстрацию мы должны были провести. Она не должна была коснуться людей, которые работали даже в партийных структурах, но не сделали преступлений. Думаю, в таком случае очень многих и в нашей Раде, в том числе, мы бы не увидели. Alexan: – Пане Тарасе, чому ви декілька років пропагували ідеї партії регіонів, а зараз почали антипропаганду, беручи вже бік Тимошенко? Це якось не по чоловічому. Багато людей вас поважали якраз за те, що ви, маючи імідж помаранчевого політика, підтримали Януковича, тобто пішли проти неправди, проти наклепів у його бік. І тоді ви були праві, бо те, до чого довели країну помаранчеві, тоді навіть ви не могли уявити. А зараз... багато людей дуже в вас розчаровані.
Т. Чорновил: – Щодо ідей ПР. Наводжу список: вступ в НАТО, єдина державна українська мова, Голодомор – це геноцид українського народу, можна продовжувати. Але й цього досить, щоб згадати, ким були ідеї озвучуванні, ідеї ПР і Януковича в 2004 році. Потім відбулись деякі корективи, але дуже незначні. І лише в 2007 році нас не просто понесло невідомо куди, але й ми почали це робити з якимось непристойним остервенінням. Інтелект відпочивав. Можна сумніватися, чи слід Україні вступати в НАТО, і я до нього ставлюсь дуже критично, але рівень дискусії, до якої нас примусили наші лідери в 2007-2008 рр., це вже не витримує жодної критики. Я пам'ятаю наші ідеї і принципи в 2005. Знайдіть їх в нашій партії сьогодні. Ще раз повторююсь: до Тимошенко я дрейфувати не збираюся – вона – не «герой мого роману». Хоча добрими друзями колись були.
Людмила: – Як ви бачите, покарання винних в фальсифікації виборів 2004 року. У нас в селі всі знають за «каруселі», гроші, шо роздавались в держустанові... Якби в 2005 році замовники каруселей були покарані – а це була держава, її керівники, то прості люди зрозуміли б, що брехати ніколи не можна... А так виходить, що дітям показуємо зека-президента, а люди, що брали участь в каруселях, зараз герої... Ківалова нагородили... Боже, що ж ми за люди?...
Т. Чорновил: – До речі, Ківалова нагородив Ющенко, як і Потибенько, і Колеснікова. Основний принцип покарання – воно має бути однаковим для всіх. В 2004 році у першому-другому турі свавілля допускав більше штаб Януковича, у третьому турі можу похвалитися, що при всіх зусиллях до нас не змогли висунути жодної претензії. Я тоді добився, що ми провели абсолютно чесні вибори з нашого боку. І до речі майже повторили результати другого туру. Але інша команда допустила жахливі порушення, і я можу це стверджувати, оскільки особисто готував матеріалі в Верховний Суд. Правильне покарання – це коли б судили і одних, і других, але ж у нас «горе переможеним» і «переможців не судять». Жодного юридичного, політичного чи морального впливу таке покарання вже не матиме. Ті ж діти зрозуміють, що якщо ти без влади, то сиди тихо і рвися у ту владу, щоб там красти. Тепер щодо тих, кого таки карали. Жодного з вищих чиновників, які в другому турі дійсно натворили справ, до суду не тягнули. Їх шантажували, доїли, а потім ще й нагороджували. В тюрму попали ж вчителі, лікарі і інші дрібні виконавці, які часом за 200-300 грн. робили якесь дрібне порушення. Думаю, що про моральність такого відбору винних говорити зайве. А загалом ви праві.Росич: – Сегодня по ОРТ должны показывать фильм «Оранжевые дети третьего рейха». Название как, нравится?
Т. Чорновил: – Чесно кажучи, ні. Нам би віддати історію історикам, а політиків погнати від неї подалі. І те, що робить Ющенко, і те, що роблять його противники, за мораллю і наслідками мало відрізняється. ОРТ виконує своє внутрішнє російське замовлення, їм потрібне укріпляти саме російських громадян у ідеологічних догмах, в тому числі і за рахунок сусідів. Але це їхні проблеми, а нам би десь призупинитися, а то вже в інтернеті паралельно гуляють ніби то оригінали доказів, згідно з якими і батько Ющенка в концтаборах був охоронцем, а не в'язнем, а батько і дядько Януковича – німецькими поліцаями в Білорусі. А я не хочу знати, чи ті документи справжні чи ні. Я хочу знати, що ні перші, ні другі, ні треті самі не построять гіршого прикладу чорних персонажів нашої історії.
Александр: – Над чем бы ВЫ посоветовали подумать избирателям ТИГИПКО, и ЯЦЕНЮКА, и ГРИЦЕНКО, когда они будут принимать решение за кого голосовать?
ПРИШЛИ БЫ ВЫ НА ДЕБАТЫ, ЕСЛИ ВЫ БЫЛИ КАНДИДАТОМ В ПРЕЗИДЕНТЫ?
Т. Чорновил: – Тігипко, Яценюк и Гриценко мають специфічного виборця. Це люди, які не сприймають харизматичних політиків, хочуть, щоб з ними розмовляли, як з мудрими людьми, і свого обранця сприймають не як кумира, а як партнера. І тому заклики до цих виборців від їх обранців у першому турі результату не матимуть. Кожен з них прийме рішення сам. Для виборців Гриценка і Яценюка, напевно, більш характерним буде голосування за Тимошенко, ніж за Януковича, а виборці Тігипко, можливо, будуть визначатися навіть вже у виборчих кабінках. Я голосував за Тігипка і з великим скрипом готов зараз проголосувати за Тимошенко, зокрема і за те, що вона теоретично може забезпечити Тігипко посаду прем'єра, тобто таким чином я ніби знову голосую за свого попереднього обранця. Але впевненості, що не обмане, у мене теж нема. Тому свій вибір я зробив тільки для себе і нікого ніде не агітую. Якщо ви так, як і я, голосували за Тігипко, мусите самостійно оцінювати всі за і проти. Але не прийти на дільниці чи голосувати проти всіх – це не вибір. Це суспільне лінтяйство.
Мила: – Тарас, как вы считаете, в амбициях Юлии Владимировны Тимошенко чего больше – патриотических чувств к Родине и, отсюда, искреннее желание возродить Украину, или все же меркантильных интересов олигарха? Или там золотая середина: того – половина, и того – половина? Спасибо.
Т. Чорновил: – Думаю, ні перше, ні друге, ні третє. Великих політиків- патріотів у нас якось не густо. Для мене таким був В.Чорновіл і ще може з десяток. Щодо меркантильності і олігархів, то тут в залежність більше попадає Віктор Федорович. Тимошенко не переводить їх на дієту, але ніколи не дозволить керувати собою, у неї інший, внутрішній мотив – прагнення до влади. Влада як самоціль. Комусь влада потрібна, щоб здобути гроші, їй, думаю, гроші, чисті або брудні, потрібні, щоб здобути владу. Очевидно, шляхетними такі амбіції назвати важко, але тут хоч є певний ідеалізм в захопленні самим собою. Чи зуміє вона бути добрим президентом, я не знаю, але, безумовно, вона дуже хотітиме, щоб її любили, і потреба такої акцептації для неї має психологічне мотиваційне значення. Причому не лише з середини країни, а й зовні. Її диктаторські замашки іноді лякають, але її бажання бути прийнятою, признаною і любимою в ЄС трошки заспокоює. А так би хотілося колись обирати між людей, які матимуть виключно патріотичні і при тому прагматичні щодо держави мотиви.
А.М.: – Скажите, пожалуйста, с кем из политических сил Вы бы пошли на выборы в парламент?
Т. Чорновил: – Поки що не з ким. До речі, коли я виходив з ПР, можливо, й наговорив багато злих слів, бо свідомо йшов в нікуди. А ми ж чекали, що за 2 місяця будуть вибори. Мене з політиків сьогодні персонально цікавить Тігипко, але я не знаю, чи цікавлю я його. Поки що і себе, і свій рейтинг він створив абсолютно самостійно і має право вибору. Робити структуру харизматичного типу чи підшукувати подібних для себе і не дурніших. До речі, парламентські списки знову будуть за проклятими закритими списками. І я після чотирьох заходів у Раду, хочу зберегти за собою свободу вибору – чи готовий я з тими людьми, які окрім лідера там будуть працювати разом. Назвемо це не особливою принциповістю, а просто бажанням морального комфорту. Я вже пережив страшний сором після виходок однофракційника Калашнікова і подібних. Сьогодні хочу відчувати себе людиною, якій не соромно. З роками це бажання стає сильнішим, ніж цілком природне прагнення прилаштуватись кудись на зайвих 5 років. Зрештою в мене є пропозиції щодо аналітичної роботи і іноді думаю про перехід на дипломатичну службу. Алексей: – Скажите, пожалуйста, почему Тимошенко крестится не как Православная - справа налево, а как греко-католичка - слева направо?
Т. Чорновил: – Я зараз сам засмучений вашим питанням взяв и перехрестився. Вийшло, як мене вчили. Але я греко-католик, хрещений ще в 1964 році в підпіллі. Так що греко-католики тут ні при чому, бо їх обряд – це 100% православ'я. І відмінність тільки в кількох дрібних догмах і визнанні главою папи римського. Як хреститься Тимошенко, ніколи не звертав уваги. Спеціально придивлюся. До речі, римо-католики (латинський обряд) хрестяться так само, як православні, тільки не 3, а 5 пальцями.
