Александр: - За место в списке могут убить. Что нужно сделать, чтобы со 185 места в списке ПР, попасть на 17-е? Не боитесь ли зависти коллег?
Владимир Олийнык: - Треба працювати. Списки узгоджувалися і складалися з обговоренням колег. Треба працювати - по роботі і по результату все стає видно. А в такому випадку можна не боятися заздрості колег, люди бачать результат і роблять висновки.
Игорь, Киев: - В своё время Вы говорили "лучше покраснеть за Симоненка, чем посинеть с Кучмой". Сейчас Вы посинели и поддерживаете мегаКучму. Что заставило вас так глобально пересмотреть свои взгляды?
Владимир Олийнык: - Питання йде про вибір. Звісно, хотілося б отримати ідеальну владу. Можливо, наступні покоління - наші діти й онуки - зможуть дати ідеальну владу. Але якщо брати нинішній час, коли вибір є тільки між нинішньою владою і нинішньою опозицією, то, очевидно, я оберу владу. Можна привести приклад: сьогодні депутати, як від влади, так і від опозиції, повинні прозвітуватись про 5 років роботи. Різниця очевидна. До 2010 року не було стабільності в державі. Всі пам’ятають чвари між президентом і прем’єром. Прем’єр не пускав до президента міністрів, президент не пускав до прем’єра губернаторів. Це повна втрата керованості в державі. Це як в родині: якщо батько і мати між собою сваряться, діти залишаються напризволяще. Так і економіка була кинута напризволяще в період кризи. Від цього - падіння виробництва на 15%, зменшення кількості робочих місць, замороження пенсій, стипендій, соціальних виплат.
В свою чергу, діюча влада функціонує як одна команда. Третій рік поспіль Україна демонструє ріст ВВП, поступове зростання пенсій, зарплат, з першого вересня на 38% підіймають стипендії. Звісно, хотілося б більшого, але працюємо від реальної економічної ситуації, тому й інфляція майже 0%, на відміну від 2009 року, коли цей показник сягав 22%. На сьогоднішній день прийняті важливі закони, які були певним зобов’язанням перед Європою. Ідеться про закон «Про доступ до публічної інформації», новий КПК, закон про адвокатуру, Митний кодекс. Нинішня опозиція жодного системного документу не прийняла, і тому я на стороні тих, хто реально змінює Україну. І закликаю інших до такого вибору.
Гена: - А почему вы не пошли "мажоритарщиком" по Черкассам? Или вас там сильно хорошо знают?
Владимир Олийнык: - Я в команді. Якби таке рішення було прийнято з’їздом, я б безперечно його виконав, але мої однопартійці запропонували мені балотуватися по загальнонаціональному округу, і я їм вдячний за довіру. Якщо ви не будете членом команди (а рано чи пізно "мажоритарнику" прийдеться зробити вибір), то ви нічого не зможете зробити для держави.
Евгений: - Добрый день. Скажите, как Вы относитесь к вопросу федеративного устройства Украины. По сути, жители Юго-востока Украины и Галичины - это разные народы. У нас разные языки, история, религия. Наши предки никогда не воевали на одной стороне, поэтому для жителей Юго-востока исторические ценности галичан, как и их герои, чужды. Может не стоит соединять несовместимое.
Владимир Олийнык: - В Конституції прописано, що Україна є унітарною державою. Яким би чином ми не висловлювали свої точки зору, механізм котрих прописаний в Конституції в 13 розділі, без зміни самої КУ нам не обійтись. На сьогоднішній день я об’їхав 12 областей - і ніде не бачу причин, за яких виборці проголосували б за зміну територіального устрою і не бачу таких сил в парламенті. Україна тим і гарна, що вона різна, і нам потрібно робити все, щоб її об’єднати, а не давати підстави для розмежування. Україна має залишатися унітарною.
Михаил Ю: - Г-н Олийнык, позволю себе несколько вопросов. 1-й. Вам не кажется, что нынешняя информационная политика ПР в точности копирует бездарную политику 2004-го года? Так же надежда, что народ Вас оценит по делам, а все выступления оппозиции - это ерунда (примеров миллионы). Почему даже очевидные ляпы и провалы т.н. ОО остаются не замеченными? Простой пример - Тимошенко заключила газовый договор, по итогам которого она села в тюрьму, а украинская экономика оказалась зависимой от прихоти Путина и "Газпрома". При этом все "патрио-идиотические" движения позиционируют себя врагами москалей и вопят: "Свободу Юле!". Почему не ставится вопрос несвободы Юли в вышеупомянутом ракурсе? Может, стоит "что-то в консерватории поменять"?
2-й. В руководстве ПР понимают, что не Янукович выиграл президентские выборы, а Тимошенко их проиграла? И будь на ее месте менее одиозный кандидат, был бы большой вопрос в фамилии нынешнего президента.
3-й. Вам не кажется, что деятельность ряда членов ПР, вроде А. Герман, больше помогают ОО, чем ПР? И не пора ли убрать эту особу от информационной политики ПР подальше? Ибо с Герман в качестве советника президента отвечающей за информационный блок, Вам врагов и противников не нужно. Собственно, это первый вопрос.
Ну и последнее, не секрет, что ряд членов ПР замешаны во многих грязных делах и проступках, позволяющих нивелировать то положительное, что делается: последняя авария на западной Украине тому пример. Не пора убрать из рядов ПР наиболее одиозных личностей и вычищать их безжалостно за малейшие проступки?
Владимир Олийнык: - Угода, яку було укладено всупереч інтересам України у 2009 році, це була не економічна, а політична угода, за допомогою якої Росія хотіла повернути вектор розвитку України з європейського до євразійського. Тому що, як тільки Партія регіонів поставила керівництву РФ питання про зниження ціни на газ до ринкової, так як в Європі, то керівництво Росії відповіло, що готове на це при трьох умовах: по-перше, це Євразійський союз, по-друге, це митний союз, і по-третє, приватизація ГТС за білоруським зразком.
Під Броварами є Калинівський тепличний комбінат, який працює за голландською технологію і співпрацює з голландцями. Я там зустрічався з колективом, і директор комбінату задав мені таке питання: «Як нам бути конкурентними з голландцями, коли в них газ для вирощування помідорів по 280 доларів за тисячу кубометрів, а ми, знаходячись ближче до Росії, купуємо його за 630?». Ось вам і наслідки цієї угоди, і вони продовжують діяти.
Щодо опозиції, то ви вірно побачили, що із цього об’єднання нічого не вийде, і ось чому. Якщо об’єднану опозицію сформували різні політичні сили з різною ідеологією (а це, швидше за все, так, бо ідеологія "Свободи" відрізняється від ідеології "Батьківщини"), то це об’єднання - від лукавого, бо рано чи пізно ці ідеології будуть мати конфлікти між собою. Якщо вони мають одну ідеологію, то чому б не об’єднатися в єдину партію?
Наприклад, Сергій Тігіпко, маючи більший президентський рейтинг, ніж у Арсенія Яценюка, та політичну партію «Сильна Україна», яка близька ідеологічно до ПР, прийняв мужнє рішення: завершив політичний проект «Сильна Україна», перейшов з однодумцями до Партії регіонів і суттєво підсилив нашу команду, бо в нас немає часу, поки хтось прийде до влади, якісь невеличкі партії. Ми маємо об’єднуватись навколо України та її інтересів.
В Об’єднаній опозиції пішли іншим шляхом: там кожний вождь залишив собі партію, хоч і тимчасово увійшовши до партії "Батьківщина". Це буде продовження історії «Наша Україна-2». Зверніть увагу: в заяві Об’єднаної опозиції "ми об’єдналися" є цікава теза, де члени цього об’єднання беруть на себе зобов’язання не критикувати один одного під час виборчої кампанії. Простою українською мовою це звучить так: зціпивши зуби любити один одного, допоки не прийдемо до влади, ну а потім скажемо все, що думаємо один про одного.
У 2010 році Юлія Тимошенко чітко заявила: Яценюк - це проект Банкової. З того часу я постійно прошу: або підтвердити, або вибачитися та спростувати це твердження. Але відповіді немає, тому об’єднання цих сил - від лукавого. Керівництво Об’єднаної опозиції сьогодні в такий спосіб захищає Тимошенко, щоб вона ніколи не вийшла. Бо окремі з них поводять себе, як фронтовики-мародери: потихеньку крадуть рейтинг у "Батьківщини".
Якщо на роду у Віктора Федоровича написано бути президентом, то він президентом буде. Більш сильнішого опонента, ніж Юлія Тимошенко на той час не було. І це була чесна боротьба і гарний результат. Весь світ визнав цей результат, всі лідери європейських та світових держав. Одна людина не визнала цей результат – Юлія Тимошенко. І це питання вже в площині не просто емоції людини, яка не визнає (це її право), але коли це робить діючий на той час прем’єр-міністр, - то це заклик до непокори.
Це якраз приклад того, хто розколює Україну. У 2005 році, за результатами третього туру, президентом України став Віктор Ющенко. Фракція Партії регіонів, не дивлячись на гіркоту поразки (бо перемога Ющенка викликала сумніви), приходить в парламент і бере участь в інавгурації президента, тим самим, визнаючи Ющенка президентом всієї України, демонструючи ділом європейські традиції - визнання результатів виборів, якими б вони не були. Але це ще і об’єднує державу, це демократично. У тому ж 2005 році Ющенко подає кандидатуру Тимошенко на прем’єра. Проголосувало, якщо не помиляюсь, більше ніж 350 депутатів, в тому числі і Партія регіонів. Тим самим, вони не тільки визнали, а й надали певний аванс владі, яка виграла вибори. Це був крок до об’єднання країни.
А тепер порівняйте з 2010 роком. Президентські вибори виграє Віктор Янукович, на інавгурації принципово відсутня партія БЮТ, і це не просто позиція, це шлях до розколу України! Якщо хтось колись виграє вибори, але не Партія регіонів, то що також в такий спосіб демонструвати подібне ставлення до національних інтересів України? Це шлях в нікуди. Треба приходити, визнавати результати і засвічувати єдність України у такий спосіб. Вибори прем’єр-міністра України – Миколи Азарова: БЮТ знову ігнорує, і взагалі не присутня в залі. Це є свідченням того, що ця політична сила на словах демократична, а насправді антидемократична, бо демократи так не чинять.
Взагалі, це єдина політична сила (і це можуть підтвердити журналісти), яка має неконституційний внутрішній орган, який не відповідає закону «Про політичні партії», статуту партії. Якщо пошуковій системі поставите запит «служба безпеки партії», інтернет вам дасть відповідь, що це БЮТ, і навіть назве конкретне прізвище - Кожем`якін. В інших партій нема такого, що це за політична партія, яка має внутрішню службу безпеки, яка розробляє якісь операції, якщо пам’ятаєте, моніторить ситуацію, і таке інше. Це, швидше, схоже на секту, або якусь закриту організацію.
Перш за все, Гана Герман не має зараз жодного відношення до інформаційної політики партії, вона є радником президента. А це виключно право самого президента – визначати коло своїх радників. Завжди, якщо взяти будь-який список, де не менше десяти прізвищ, ви обов’язково знайдете тих, хто вам більш не до вподоби. Це загальновизнані речі, напевно, також не завжди всім подобається автор цього запитання. Але це є право президента, і ми маємо поважати його вибір, бо на ньому лежить відповідальність.
Коли я був міським головою, мене також критикували за окремих членів команди. Я знаю, що сформувати команду, яка б всім подобалась, неможливо. Ганна Герма є фаховим журналістом, людиною, яка має авторитет серед інтелігенції, діячів культури і мистецтва. І тільки президент може визначати ефективність її роботи. В той же час, я визнаю, що існує проблема очищення команди від тих, хто надає більшу перевагу вирішенню особистих питань, ніж державних. Такі використовують владу для розкрадання та привласнення майна.
Для протидії цьому потрібно, щоб діяли певні механізми, зокрема: по-перше, скасування недоторканності депутата, на цьому наполягає президент. Значною мірою, після такого кроку не пройшли б в парламент ті, хто має проблеми із законом, бо тоді у Верховній Раді не сховаєшся. По-друге, це, наприклад, звіт про видатки чиновників, це зроблено за участі президента після прийняття антикорупційного законодавства. З першого січня 2013 року усі чиновники високого рівня будуть декларувати видатки. І коли ці видатки не будуть збігатися з доходами, буде вступати в дію податкова інспекція та органи, що займаються боротьбою із корупцією.
Виктор: - Добрый день! 1.Не могли бы Вы объяснить, почему у Партии регионов на востоке одна идеология, а на западе совсем другая? Относится к Писарчуку, который там у себя занимается "бандеризацией" подрастающего поколения. Также некоторые галицийские депутаты не голосовали языковой закон, хотя в программе партии написано о втором государственном русском. Если они не согласны с программой, может честнее выйти из партии?
2. Как Вы относитесь к тому, что пани Герман «снаряжает» к президенту исключительно интеллигенцию настроенную против языкового закона, разве это отражает весь спектр мнений общества по этой проблеме?
3. Знакомы ли Вы со своим коллегой по фракции Юрием Иванющенко, если да, то как оцениваете его депутатскую деятельность? Спасибо.
Владимир Олийнык: - Я підтримую вашу тезу. Мені, як людині, яка проживає у центральній частині України, на Черкащині, було, м’яко кажучи, некомфортно розглядати це питання. Але коли я вступав в партію, я добре пам’ятаю, що писав заяву, що я ознайомлений із статутом партії, програмою партії, та їх підтримую. І коли партія взяла зобов’язання перед виборцями, які абсолютно конституційні (були б тільки голоси, щоб їх проголосувати), і вона їх зобов’язується виконувати, і виконує їх, звісно, вона буде мати підтримку, бо партія, яка не виконує зобов’язань, позбавлена політичного майбутнього. З чого я виходив при голосуванні по цьому питанню? В ст. 10 Конституції України прописано три фундаментальні речі: 1) державною мовою є українська; 2) держава сприяє розвитку російської і інших мов меншин, що проживають на території держави; 3) мовне питання регулюється Конституцією та законами України.
Щодо другої тези виникає питання - у який спосіб держава сприяє розвитку української та інших мов? Цей спосіб треба прописати в законі. І тому він був прийнятий та підписаний. Що робити українцям? Якщо тільки проводити політику, що для одних Україна є матір’ю, а для інших мачухою, то це політика погана, вона приведе до розколу України. Цей закон потрібно допрацювати. Тому при Кабінеті Міністрів, за дорученням Президента, створено відповідну робочу групу. Прийняттям змін до цього закону або прийняттям закону про державну мову треба дати відповідь на питання, як саме реалізується підтримка української мови, як державної. І потрібно і це питання врегулювати.
Коли я вивчав цю проблему, мене ось що здивувало: двічі в парламент вносились законопроекти про державну мову. Перший раз - у 2005 р., другий - у 2008р., автори Яворівський і Мовчан. У обох випадках Рада їх не розглядала. Звертаю увагу, патріоти, у 2008 - це коли Президент - Ющенко, прем’єр - Тимошенко, а спікер - Яценюк. Отак вони сьогодні переживають за українську мову. На виконання доручення президента України, як гаранта конституції, ми вийдемо на закон, який врегулює мовне питання в Україні. Такий закон буде гарантувати механізм розвитку української мови як державної, і сприяння російській та іншим мовам на території України.
Якщо говорити про останню зустріч інтелігенції з президентом, то формат такої зустрічі визначає Адміністрація Президента. І можливо, президент хотів почути більш критичні зауваження, які виносить інтелігенція, яка найбільше стурбована прийняттям цього закону. Почути, чому суспільство так відреагувало? В мене склалось враження, що значна частина тих, хто критикував цей закон, його не читала, в статті шостій цього закону чітко прописано, що державна мова є українська, а в пункті, якщо не помиляюсь, п’ятому цієї статті, зазначається, що цей закон не може звужувати використання української мови в державі.
З Юрієм Іванющенко я знайомий, декілька разів коротко спілкувався, але я вважаю некоректним оцінювати діяльність моїх колег. Думаю, швидше за все, це компетенція виборців та керівних органів партії, які можуть дати оцінку кожному члену партії як депутату.
Собака Авва: - Добрый день, Владимир! Прокомментируйте, пожалуйста, предвыборный лозунг Вашей партии, который красуется на рекламных плакатах по всему городу: «Руїну подолано - стабільність досягнуто». Ведь, если состояние пациента «стабильно тяжелое», то это не значит, что он выживет.
Владимир Олийнык: - Ще раз повторюю: ми повинні прозвітувати виборцям про свою роботу, перед тим як пропонувати їм програму нашої подальшої діяльності. Сьогодні у нас унікальний випадок, коли нинішня опозиція - це колишня влада.
У 2007 році, коли з’явились тільки перші ознаки кризи в світі, в США пішли банкрутства фінансових інституцій, уряд Віктора Януковича акумулював на рахунках казначейства біля 24 млрд гривень, створивши таку подушку амортизації можливих наслідків кризи. Коли наприкінці 2007 року до влади прийшов уряд Тимошенко, ці гроші були бездарно розтринькані, розкрадені, лунали постійно її особисті заяви «кризи немає, а якщо є, то вона Україну не зачепить».
Відсутність злагодженої роботи між парламентом, Кабміном і президентом призвели до втрати керованості в економіці. І криза була скрізь, але нашу країну вона накрила як цунамі. В результаті - падіння ВВП на 15%, а в окремих галузях - більше 30-40%, а будівельний комплекс взагалі зупинився. Догрались до того, що уряд закрив публікації державної статистики, про це журналісти писали. Рівень інфляції - 22%, ціна на газ вдарила додатково по економіці України.
Були заморожені пенсії, стипендії з 2008 року, зарплати. Взяли близько 100 млрд кредиту у МВФ, вкинули їх у банки, і де вони ділись – ніхто не знає. Коли у 2010 році до влади прийшов президент Віктор Янукович, і був сформований уряд і більшість, перше питання, це було питання порятунку України від реального банкрутства. Ситуація могла б бути як в Греції сьогодні.
І тому були прийняті рішення, такі як Харківські угоди, які ніколи не були б прийняті, якби не було газових угод. Бо вони давали нам перепочинок, незначну, але знижку по газу. Потім почалась робота з економікою. Була реальна загроза зірвати Євро-2012.
Бо коли Платіні прилетів до Львова, то аеропорту не було навіть в документах, на папері. Довелось рити котлован і показувати, що ми його будуємо. І реально стояли перед загрозою підриву іміджу України. Але паралельно ми почали виконувати програму-2012.
Був ще один чинник, котрий вплинув серйозно на ситуацію в Україні. Згадайте курс долара: був 4,7, потім скакнув до 11 грн., і повернувся до 8 грн. Це за тієї влади. Обібрали людей за допомогою доларових кредитів.
У 2010 році прийняли заходи із стабілізації роботи економіки. У перший ж рік – приріст 5%, і це на фоні кризи, яка до цього часу розвивається в Європі і в світі, вона не припинила свою дію. Тільки за рахунок поновлення керованості в економічної сфері і єдності влади вже третій рік поспіль йде приріст економіки, що дозволило із заробленого починати підвищення пенсій, зарплат, соціальних виплат, відшкодування втрачених вкладів. Зараз маємо нульову інфляцію, а опоненти говорили, що вона буде десятками процентів відзначатися. Опоненти говорили, що у нас долар мав зростати, а маємо стабільний курс гривні.
Україна починає виходити на шлях розвитку економіки. Тільки з її результатом можна поліпшувати рівень життя людей. І тому ми пропонуємо шлях розвитку держави. Зокрема, будівництво квартир через іпотеку. Це не тільки тому, що є потреба: 4 млн стоять на черзі. А це й тому, що ми здатні будувати: є матеріали всі складові, є робочі руки, і найголовніше: будівництво в економіці є потягом, який може зрушити всі напрямки народного господарства. Бо якщо будуватися квартири, то потрібні меблі, штори, килими, пральні машини і все інше. Економіка починає оживати, створюються робочі місця, починаються відрахування в бюджет і т. ін.
Ідеологія об’єднаної опозиції така: ми об’єднались, щоб прийти до влади, судити цю владу, через прийняття закону про імпічмент усунути президента. Це війна, а коли іде війна, пенсії і зарплати ніхто не підвищує, бо іде війна. Але не за людей, а за прихильників, тобто тих, хто веде до влади опозицію. Ми пропонуємо іншу програму дій. Ми звітуємося: що ми обіцяли, що зробили. І наша програма і подальше буде така: ми обіцяємо і ми робимо.
Приведу один приклад, чому я не вірю в програму об’єднаної опозиції. Вони обіцяють, що приймуть закон, який закладе механізм щодо більшої кількості присутності в ВР жінок. Чому омана? Візьміть список об’єднаної опозиції до ВР, із 100 перших осіб - 12 жінок. Можна було б без спеціального закону підняти їх відсоток у власному списку до 30-40%? 12 із 100! Отак будуть виконані і інші пункти.
