И. Бокий: «С корабля Президента побежали его же крысы»
06.06.2007 19:10
…Иван Бокий. Отвечая на вопросы читателей в ходе видео-интернет-конференции он рассказал, когда станут известны фамилии отравителей министра внутренних дел Василия Цушко, с чем СПУ идет на выборы и многом другом.

Михаил (Киев): – Уважаемый Иван Сидорович! Все последние соцопросы показывают, что дела с рейтингом у Соцпартии весьма неважные. С другой стороны, до выборов еще четыре месяца. Как собираетесь исправлять ситуацию?

И. Бокий: – Рейтинги – це ніколи не було для Соціалістичної партії чимось таким, за щоб ми хапалися, як за рятівну соломинку. Ми прекрасно знаємо, як іноді такі рейтинги виводяться. На попередніх виборчих кампаніях СПУ теж виставляли нерадужні рейтинги. Але кожного разу Соцпартія була серед призерів парламентських виборів. Я пережив їх три, і думаю, що й четвертий раз буде для мене успішним.

Що означає виправляти рейтинг? Партія повинна пропонувати суспільству певні політичні, економічні, соціальні проекти і тільки на цьому, очевидно, й має бути побудована виборча кампанія, а не на якихось популістських лозунгах чи заявах.

Сьогодні (в среду, 6 июня – Прим. ред.) одне з видань запитувало мене, чи не буде прапором нашої кампанії отруєння і хвороба Василя Петровича Цушка. Чесно кажучи, мене це трохи і здивувало, і обурило. Жодна політична сила не може будувати на таких речах серйозну виборчу кампанію. Та й повторювати історію з отруєнням Ющенка було б, як мені здається, не дуже розумно.

Так що ми розуміємо, що кампанія буде для нас непроста, нелегка, але нам є що запропонувати і Україні, і українцям.

VicNik: – В своих высказываниях Вы постоянно используете лексику, унижающую достоинство Ваших оппонентов вместо того, чтобы говорить по сути проблем, Вы даёте развёрнутые характеристики Президенту, Секретариату Президента, оппозиции. А ведь всем ясно – проблема в том, что «большинство» в парламенте создано с помощью Вашего предательсва избирателей, потому и толку от такого парламента нет. Вопрос – почему Вы противитесь тому, чтобы народ (избиратель) был судьёй в Вашем споре за власть?

И. Бокий: – Ми ніколи і нікого не боялися, і на вибори ми ідемо сміливо, і ми не відчуваємо за собою якоїсь провини за мниму зраду. Ніякої зради Соціалістичної партії виборцям не було. Було інше.

Коли кажуть, що ми, соціалісти, йшли на вибори з демократичними гаслами, це правда. Але з такими ж демократичними гаслами на вибори йшли всі учасники виборчого процесу. Такі звинувачення йдуть від політичної неграмотності наших людей. Чому я так кажу? Призерами минулих парламентських перегонів стали п’ять партій і блоків. Серед них перші три місця зайняли ліберальні, а якщо казати просто – кланово-олігархічні блоки і партії, які сповідують праві ідеології. Лівоцентристи, тобто ми, соціалісти, і класичні ліві, тобто комуністи, опинилися в меншості. Це парадокс українського суспільства, яке висуває до депутатів, до Верховної Ради взагалі ліві вимоги, а голосує за правих. В цьому і є та політична неграмотність і політична нерозбірливість, про яку я говорив.

І після виборів я сказав: народе, ти помилився. Такі речі іноді треба говорити. І сьогодні ми пожинаємо плоди такого вибору людей, які заплутались в популістських лозунгах, політичних олігархічних проектах і своїх лівих претензіях до них. А щодо зради, то я сказав би, що класичним зрадником виявилася «Наша Україна», яка користуючись із того, що їхній представник є Президентом держави, хотіла захопити у Верховній Раді всі верховні посади, і не тільки у ВР, але й в уряді.

У соціалістів не було особливого вибору, тому що і БЮТ, і «Наша Україна», і Партія регіонів сповідують одну ідеологію і мають у своїх рядах представників великого українського капіталу. Якби ми пішли з БЮТ і «Нашою Україною», ми мали б уже восени минулого року те, що маємо сьогодні. Тобто, ми мали б серйозну політичну і економічну кризу.

У спілці з Партією регіонів соціалісти зуміли відстояти серйозні соціальні проекти, результатом яких стало зростання економіки, підвищення заробітних плат і пенсій. Але, безумовно, ми не могли сповна використати наш потенціал і наші плани, тому що зрештою і в Партії регіонів небагато прихильників соціалізації економіки і європейских методів роботи у соціальній сфері, у податковій сфері, у політиці заробітної плати.

Хоча, повторюю, коаліція з Партією регіонів є більш успішною, аніж вона була б з БЮТ і «Нашою Україною». А сьогоднішня криза – це результат повстання олігархів БЮТ і «Нашої України», яких було відтиснуто від бюджетної годівнички. І це урок для всіх українців, які голосують за лібералів, за правих, забуваючи, що Європа стала багатою саме завдяки присутності у владі лівого сегменту політичного партійного спектру.

Валентин: – Шановний добродію! Хотілось почути відверту відповідь на наступне запитання: Чі є підстави у МО А.Гріценка ствержувати, що діями В.Цушка постійно керували, про що були наведені приклади у телепередачі «Епіцентр» від 04.06.07 та не спадає на дивне раптове погіршення здоров’я В.Цушка, тільки но було прийняте рішення про притягнення його до відповідальності за збройний напад на державну установу? Бо ціла низка раптових захворювань у Констітуційному суді, Держвиборчкомі і т.п. визиває сміх та нагадуе шкільні роки, коли ми «хворіли» перед контрольною роботою щоб уникнути завідомої двійки. Заздалегідь завдячую Вам.

И. Бокий: – Хотілося б, щоб людина, яка задала таке запитання, згадувала дитинство з інших причин, аніж пробувала завдати, скажімо так, не зовсім розумного удару по людині, яка врятувала Україну від громадянської війни. Я говорю це на повному серйозі, добре знаючи ситуацію, в якій відбувалися події 24 травня.

Цушко ні на кого не нападав, ні на яку державну структуру він не нападав. 24 травня було здійснено спробу державного перевороту в Україні. Вранці працівники Управління державної охорони під проводом свого чільника Валерія Гелетея спробували окупувати Конституційний суд і не дати працювати суддям, аби не було оприлюднено вердикт КС про неконституційність указу Президента від 26 квітня. Цей вердикт, як відомо, готовий, він є, він опублікований, але він не може бути оприлюднений офіційно, бо у суді постійно не вистачає кворуму – 10 суддів приходять, а решта знаходяться на лікарняному через запалення хитрощів та рекомендації з відомої вулиці.

Того ж дня було замінено генпрокурора, за чим мали послідувати репресії державних посадовців та керівників політичних партій. Тодішньому генпрокурору Святославу Піскуну вдалося зв’язатися з міністром внутрішніх справ Василем Цушко і повідомити, що Генпрокуратура окупована, заблокована, а він сам заблокований у приймальні біля власного кабінету. Василь Цушко, який мав уже на той час розвідувальні дані про те, що готується не тільки переворот, а й введення в Київ внутрішніх військ, які Президент вивів з-під його підпорядкування, діяв рішуче і без будь-чийого наказу.

Це я знаю напевно, бо перед цим у мене була з ним коротка зустріч, і біля десятка депутатів пішли на те, щоб визволити Генпрокуратуру і генпрокурора з полону гелетеївців. Ніхто не міг тоді віддавати накази Цушку, оскільки О. Мороз летів у літаку в Братиславу, на конференцію голів парламентів країн-членів ЄС, а прем’єр, як відомо, був у Криму на зустрічі прем’єр-міністрів держав СНД.

Цушко взяв на себе місію порятунку України від путчистів. Визволивши генпрокурора і Генпрокуратуру від людей, які прийшли туди, до речі, зі зброєю, у цивільному, без будь-яких посвідчень (вони не представилися як працівники УДО) Цушко не дав, по суті, розгулятися репресивній стихії.

Він діяв так само рішуче і тоді, коли стало відомо, що на Київ рухаються елітні формування внутрішніх військ, десь від 4 до 6 тисяч чоловік. Було віддано наказ Державній автоінспекції зупиняти їх,бо вже по лінії політичних партій було мобілізовано місцевий депутатський корпус, партійні активи, підключилися громадські організації, жіночі організації і цей похід на Київ було зупинено. Путч не вдався.

Це було надзвичайно серйозно, і це було те, що ставить Василя Цушка в ряд людей, до яких Україна потім буде ставитися з вдячністю. Не кожен генерал (хоча Василь Петрович – цивільний міністр, але фактично він посідає генеральский пост) стане поперед солдатів, беручи весь удар на себе. Він і потім на прес-конференції заявляв, що всю відповідальність бере на себе, що не підставлятиме жодного міліціонера під удар. Це було дуже шляхетно.

Щодо хвороби, то Василь Цушко має всього 44 роки. Він непитущий, він не курець. Напередодні йому робили кардіограму, і вона була у нього блискучою. Ніч перед Трійцею ми провели у його кабінеті в МВС. Це були четверо депутатів від СПУ – Мендусь, Багачук, Баранівський і я. І на наших очах у Василя Цушка розвивалася серйозна недуга. Він найперше відчув ознаки отруєння. Потім йому стало погано з серцем. І фактично на ранок у нього вже були всі ознаки інфаркту. Він іще пішов на прес-конференцію, після якої йому стало зовсім погано, і був госпіталізований з діагнозом «інфаркт».

Тому всі балачки, всі жарти, всі кпини навколо цього серйозні люди мають припинити, хоча б тому, що Василь Петрович у непростому стані і зараз.

Йому зробили шунтування. І, майте на увазі, що такі речі не відбуваються зненацька, і зараз відбуваються ускладнення з його здоров’ям, хоча зараз він перебуває у надійних руках, у спеціалістів з таких хвороб.

Єдине, що я хотів би повторити, що ми не збираємося робити з таких речей прапор нашої передвиборчої кампанії. Ми просто пишаємося, що у нас є такі могутні характери і мужні люди як Василь Цушко, і такі лицарі вірності як Олександр Мороз, стійкі і переконані люди як Валентина Семенюк, такі мудрі державні менеджери як Станіслав Ніколаєнко. Це золотий фонд нашої партії, і, повірте, нам є що запропонувати суспільству, не спекулюючи на чиїйсь хворобі чи чиїйсь біді.

Константин Долгов, журналист: – Всегда, когда расшифровываю аббревиатуру вашей партии, удивляюсь – что ж это за социализм такой? Из классиков марксизма мы знаем, что социализм по сути означает переходный период между капитализмом и коммунизмом. СПУ придерживается классической терминологии в этом вопросе или под термином «социализм» понимает что-то другое? Я вот знаю одного банкира, члена СПУ. Очень забавное сочетание должности и партийной принадлежности. В общем, просветите, как там у вашей партии и у вас лично с социализмом :-)

И. Бокий: – Це класичний забобон у багатьох людей, які плутають радянський соціалізм і демократичний соціалізм. Справді, класики марксизму-ленінізму розуміли соціалізм не так, як його сьогодні розуміє Європа. Якщо говорити образно, Леніна у історичній боротьбі переміг ренегат Каутський. Тобто ленінсько-сталінська концепція соціалізму зазнала поразки.

Навпаки, Європа завдяки демократичному соціалізму стала багатою і заможною. Бо саме присутність у владі чи присутність у владі в таких країнах, як Великобританія, Швеція, Данія, Австрія, Італія, Іспанія – всього 16 країн, – призвела до того, що ці країни вийшли на шлях успішної економічної конкуренції, гармонізували свій ринок так, що капітал змушений був поділитися своїми доходами з людьми найманої праці; забезпечити безоплатне або справедливе медичне обслуговування, освіту, створити прийнятну соціальну сферу.

Саме ці заходи, зокрема, оподаткування наддоходів, дало в результаті ту модель європейського соціалізму, яку сповідує і Соціалістична партія України. Це якщо коротко. Якщо хочете знати про це більш детально, думаю, ми зможемо про це розповісти під час виборчої кампанії.

Ми не відкидаємо певні досягнення радянського соціалізму, але Європа пішла далі і, на жаль, ми, країна, де начебто будувався соціалізм, опинилися в ситуації, коли нам доводиться вчитися будувати справжній соціалізм у тих країн, де, як кажуть, панувала ренегатська ідеологія демократичного соціалізму, а насправді – дуже продуктивна і дуже уважна до людини система соціальних цінностей.

Ігор Темчук: – Чому іудишка Вінський не здав депутатський мандат?

И. Бокий: – У кожній партії є свої герої і свої відступники, є свої Ісуси і свої Іуди. У Соціалістичної партії вони теж були. Прізвища їх відомі. Це Вітренко, це Чиж, це Вінський, це Луценко. Сьогодні вони стають проектами певних олігархічних сил, як, наприклад, Луценко, якого хочуть використати для знищення Соцпартії.

Вінський сам по собі не являє якоїсь цінності ні для СПУ, ні для партії «Батьківщина», у якій він сьогодні є третьою особою. Чого він не здав свого депутатського мандата? Думаю, що тут все абсолютно зрозуміло. Він вимагав від депутатів від БЮТ здати мандати, а сам побоявся це зробити, очевидно, маючи на увазі, що Верховна Рада працюватиме й далі, а йому не хочеться лишатися поза депутатським корпусом.

Свого часу він назвав нас за те, що ми не пішли з Юлією Тимошенко, яка пропонувала йому крісло першого віце-прем’єра, ублюдками. Ми йому сьогодні охоче повертаємо цей для нього високий титул.

Михайло: – Шановний Іване Сидоровичу! Ви багато років працювали в «Сільських вістях». Чому, на Вашу думку, ця газета раптом різко переорієнтувалася і стала пропагувати сумнівну діяльність пана Ю.Луценка? Чи вдасться соціалістам подолати антисоціалістичну протидію «Сільських вістей» та й інших недружніх до СПУ ЗМІ?

И. Бокий: – Причина переходу «Сільських вістей» на рейки антисоціалістичної клоунади Юрія Луценка проста і банальна. Він запропонував газеті великі гроші. «Сільскі вісті» зараз, до речі, стали приватною газетою Івана Сподаренка. Він її привласнив одноособово. І тут зійшлися егоцентризм і грошелюбство Луценка та егоцентризм і грошелюбство Сподаренка.

Прикро одне: люди не розуміють цього переродження газети, яка багато років була рупором народної думки. Газета сьогодні фактично реабілітує і Юлію Тимошенко, і Віктора Ющенка. Вона стала, по суті, співцем політичної зради, ховаючись при цьому за гасла соціальної справедливості і боротьби з корупцією. Насправді це теж явище корупції, в якому сьогодні викупано і український політикум, і, на жаль, українську журналістику.

Олександр: – Який шлях Ви вважаєте найкращим для виходу із ситуації, коли Президент не сприймає Верховну Раду як легітимний орган, а вона продовжує працювати?

И. Бокий: – Якщо говорити про шлях – це повернутися у правове поле. Сьогодні в Україні не всі розуміють, що взагалі діється. Завдяки масованій пропаганді люди думають, що Верховну Раду як орган можна знищити, і нічого з того не буде. Сьогодні Президент як дитина радіє, що він припинив повноваження Верховної Ради. Хоча він навіть не розуміє, що за Конституцією цього зробити неможливо. За Конституцією будь-яка гілка влади діє безперервно.

Стаття 90 Конституції дає право Президенту припинити повноваження у трьох випадках, жодного з яких у наявності просто немає. Але якби такі причини і були, то припинення повноважень ВРУ означає лише одне – дострокові вибори, а сама ВРУ діє до відкриття першої сесії Верховної Ради наступного скликання. Це принцип безперервності кожної гілки влади. Підкреслюю, кожної.

Тому правова неграмотність Президента і зумисна догідливість його юристів роблять його заручником якихось нездорових уявлень про власну місію і державні інститути в Україні. Взагалі вся ця комедія з трьома указами засвідчує тільки одне: Президент пішов на пряму конфронтацію з Конституцією, і це закінчиться сумно як для нього, так і для українського народу. Такі дивогляди ми спостерігали хіба у фашистських режимів, наприклад, у гітлерівській Німеччині, або ж у диктаторських режимів, де Конституцію ніхто не визнає.

Тому ми, як люди, які розуміють, що щоб не відбувалося, а безперервність всіх гілок влади є незаперечна, працюємо над створенням законодавчої бази для розвитку економіки, для наступного бюджетного процесу. Ми повинні, зокрема, прийняти бюджетну резолюцію. Цей документ має бути поданий у вересні, і не пізніше.

Щоб не говорив Президент, ВРУ діє і діятиме, бо чиїсь антипатії чи симпатії тут не мають ніякого значення.

demko: – Чи можливий український парламент без лівого спектра?

И. Бокий: – Без лівого спектру неможливий будь-який національний парламент, якщо ми не хочемо, щоб держава переродилася в монстра, який експлуатує власний народ.

Я вже відповідав на одне із запитань і говорив про те, що саме в країнах, де соціалісти, соціал-демократи, лейбористи, робочі партії гідно представлені у національних парламентах, саме ці держави мають на сьогодні найвищий рівень життя і серйозні успіхи, зокрема в освіті, пенсійному забезпеченні, у розвитку культури і духовності. Справжнє плюралистичне суспільство не може обійтися без лівої ідеології як ідеології серйозного соціального розвитку і носія гуманістичних цінностей, які стають, власне кажучи, національною ідеологією.

Тому неприсутність соціалістів у Верховній Раді трагедією для самої партії не буде. А ось трагедією для народу цілком може стати. Адже якщо гору у парламенті візьмуть олігархічні проекти, такі як «Наша Україна», проект Луценка, БЮТ та й Партія регіонів, боротися за соціальні права людей у парламенті просто не буде кому.

Иван Кулабин, г.Киев: – Что Соцпартия готова предложить избирателям и стране на досрочных парламентских выборах?

И. Бокий: – На нинішніх виборах Соціалістичній партії є що запропонувати з того, що зробило б нашу країну ближчою до Європи і до її цінностей. Ми вдвох з Олександром Морозом уже в цьому скликанні запропонували підвищити частку ціни людської праці у товарі не нижче як на 25%. І запровадити погодинну оплату кваліфікованої праці не менше як 25 грн. за годину і некваліфікованої – не менш як 10 грн. за годину. Олігархи цього не сприйняли, але якби ми набрали солідну масу голосів у наступному парламенті, цей законопроект міг би стати при підтримці Партії регіонів і комуністів реальним кроком уперед до європейського рівня життя українців.

Крім того, Соціалістична партія виступила ініціатором широкого виробництва біопального з кукурудзи, ріпаку і сої, можливості для розширення посівів яких у нас необмежені. Це, з одного боку, дозволило б серйозно поліпшити фінансову ситуацію на селі, а з другого – зменшити залежність від Росії та інших держав в енергетичній царині.

Америка пішла цим шляхом, ми вивчали торік її досвід і переконані, що саме кукурудза, з якої багато років сміялися як із нерозумної затії Хрущова, зможе замінити у нашій державі, небагатій на нафту, енергоносії, яких так не вистачає в цілому світі. Адже кукурудза, ріпак, соя – це постійно відновлювана енергія, і її резерви невичерпні. Вже одного цього достатньо, щоб сказати, що соціалісти в парламенті хліба даром не їдять і не їстимуть.

А у нас є й інші серйозні економічні та соціально-економічні проекти, про які ми розповімо під час виборчої кампанії.

Мария: – Ряд официальных и не очень официальных лиц сделали в прессе заявления об отравлении Цушко. Если это так, то совершено тяжкое преступление – покушение на убийство. Поступали ли от них в правоохранительные органы соответствующие заявления, и если «нет», то почему?

И. Бокий: – Річ у тому, що Василь Петрович Цушко сказав, що він зробить заяву про отруєння після того, як повернеться в Україну, після одуження. Якщо ж з якихось причин він не зможе цього зробити, то це зробить його адвокат у визначений потерпілим час. Давайте почекаємо, і все стане на свої місця.

Виктор: – Если социалисты не пройдут, чем вы собираетесь заниматься после выборов?

И. Бокий: – Якщо ми навіть не пройдемо у парламент, то у кожного із депутатів-соціалістів є чим зайнятися.

Я, зокрема, журналіст, і, здається, не останній у країні. Партія обрала мене секретарем Політради і доручила займатися політичною роботою серед селян України, оскільки я свого часу був головою Партії захисту інтересів селян України. У моїх колег теж вистачить роботи за фахом, серед нас є і директори великих підприємств, і політологи, і професори-педагоги, люди різних професій.

Біда не в тому, потрапимо ми в Верховну Раду чи ні, біда в іншому – щоб Україна не залишилася білою вороною серед європейських країн, де ліві, тобто соціалісти, соціал-демократи, лейбористи є мотором економічних і соціальних змін, які принесли прогрес цим країнам. Україні без соціалістів у парламенті буде точно кепсько, незалежно від того, про кого йдеться – про Мороза, про мене, чи про когось іншого. Важливі не прізвища, важлива сама присутність у владі людей, для яких добро країни не пустий звук і не дзвінка монета в кишені.

Любовь: – 1) Не считаете ли Вы, что сотворяя выборы любой ценой – это нарушение прав народа? Мы же выбрали вас, а вас вынуждают антиконстуционно идти на поводу вечно недовольных оранжевых? 2) Не считаете ли Вы,что Президент поторопился с указом, чтобы надавить на вас? 3) Как Вы относитесь к тому, что Президент большую часть страны игнорирует? И еще. Не верьте,что вы не пройдете 3% барьер. Люди оценили,что только КПУ и СПУ отстаивают закон и порядок!

И. Бокий: – Звичайно, дострокові вибори, які затіяли Юлія Тимошенко і Віктор Ющенко, не вирішать жодних проблем у країні, бо нерозв’язане буде головне питання, через яке і виникла так звана криза, – це відлучення бізнесу від влади. Воно практично нерозв’язне, бо і самі Ющенко і Тимошенко є акулами великого бізнесу, його ставлениками, і вони ніяк не зацікавлені в тому, щоб виконати цю клятву Майдану.

Якщо говорити всерйоз, то не перехід кількох депутатів від опозиції до коаліції послужив причиною такого нерозумного кроку Президента, як оголошення дострокових виборів. Причина в іншому – з його корабля побігли його щури. І він хоче поправити собі штани перед президентськими виборами, які насуваються і будуть через два роки. Олігархи з його оточення вимагають відпрацювання тих грошей, які вони вклали у його вибори і у парламентські вибори 2006 року. Тут все зав’язано на економічних інтересах.

Те, що дострокові вибори антиконституційні, ясно і бомжеві, те що з їх допомогою Тимошенко і Ющенко розв’язують особисті інтереси – це теж зрозуміло. Незрозумілий тільки слабесенький опір суспільства і сліпа віра у заяви про благородні наміри організаторів цих виборів. Зокрема мене дивує пасивна позиція інтелігенції, яка не хоче зрозуміти, що її знову водять за носа і з її допомогою одурманюють цілий народ.

Ми вдячні за підтримку і розуміння тим людям, які бачать усе це, і на виборах підтримують творчі, будівничі політичні сили. Хоча країні потрібні зараз якраз не вибори, а нормальна законодавча робота Верховної Ради та й Президента над розв’язанням болючих суспільних, економічних та й соціальних проблем. Але треба правду сказати – Президент до буденної рутинної роботи не звик, для Юлії Тимошенко вона зовсім нецікава, тож краще б вони не заважали працювати тим, хто уміє працюівати і знає, що робити, щоб у країні краще жилося.

Але вирішувати долю країни зрештою вам, виборцям, ми, політики, тільки виконавці вашої волі.