Ю. Ключковский: «Если не хватает умственных способностей выучить украинский язык, тогда как можно руководить государством?»
15.03.2010 07:30
...Юрий Ключковский.

В ходе видео-онлайн-конференции Юрий Богданович рассказал о том, что будет, если лишить депутатов зарплаты, почему назначение Дмитрия Табачника министром образования и науки – это пощечина всему украинскому, удастся ли восстановить идеологическую правоцентристскую национально-демократическую партию, и о многом другом.

Предлагаем вашему вниманию список заданных вопросов и ответов на них.




Светлана: – Будут ли при Януковиче урезаны свобода слова и демократия? Боюсь, что да.

Ю. Ключковский: – Страху в мене немає, але побоювання є. І на одному з круглих столів я чув думку одного з представників медіа-середовища. Він сказав, що такої свободи слова, як при Ющенко, вже не буде. Не може бути демократії там, де панує свавілля. Зараз ми бачимо суцільні порушення. Мені важко уявити демократичну країну, де законодавчий орган порушує закон. І якщо говорити про те, що так буде й надалі, то про розвиток демократії в Україні говорити не приходиться.

Сумо: – Вы знаете, в чем проблема Ющенко и НУНС и Тимошенко БЮТ – в том, что эти политики и политсилы считают себя выше всех. Только они демократы, только они знают, что надо делать в стране и т.д., и т.п. Даже отвечая на этот вопрос, вы будете ставить себя выше политических оппонентов. А может, пришло время опуститься на землю и посмотреть на себя и увидеть, что не настолько святы? Что все вы так же грешны, как другие. Святой Серафим Саровский сказал замечательную фразу: «Посмотри на себя в зеркало – и тебе довольно». Так, может, все вы демократы во время Великого поста посмотрите на себя в зеркало... Особенно хотелось бы, чтобы это сделала Ю.Тимошенко.

Ю. Ключковский: – Я не хочу брати на себе найменшої відповідальності за дії Юлії Володимирівни Тимошенко, до якої безпосередньо і її політичної сили я не маю жодного відношення. Стосовно того, хто найбільший демократ, я теж не буду змагатися. Я належу до тих людей, які намагаються спочатку виправляти власні помилки. Не хочу знімати з себе особисто відповідальність за ті речі, які відбувалися, однак не вважаю, що я найбільший відповідальний. У всякому разі, моя совість чиста, і ніколи не вважав себе Господом Богом, непогрішимим чи чимось подібним на відміну від деяких інших. Тому вважаю, що цей закид не до мене і не до тої частини політичних національно-демократичних сил, яка виражає точку зору мою і близьку для мене. А те, що далеко не все робилося правильно останні 5 років я погоджуюся і може один з перших про це говорив у своєму політичному середовищі. І, можливо, проблем багато було через те, що таких як я не хотіли чути ті, хто останні 5 років визначали політику України. Покаяння – така річ, яку дуже важко вимагати від інших, якщо сам її не робиш. І це стосується кожного. Судити буде Господь Бог.

Сергій: – Середня зарплата в Україні 216 доларів, за 40 років праці – 103680. Депутат за 4 роки отримає квартиру, яка коштує більше ніш 200000, плюс зарплата 2000 в місяць, за 4 роки 96000, в сумі 296000. Середній українець має працювати 120 років, для того щоб заробити те, що депутат за 4 роки. А ще пенсія 14000, та інші пільги, недоторканість. ВР для себе побудувала комунізм, в той час коли пенсіонери отримують 600 гривень. Чи є совість в депутатів?

Ю. Ключковский: – Ну, я залишу питання про совість збоку. Якщо говорити про проблему всерйоз, то значною мірою, але не повністю, наш співрозмовник має рацію. Однак відразу хочу звернути увагу на деякі обставини, які не хотілося би, щоб вони залишалися збоку. Насамперед ВР не встановлює розміри з\п народним депутатам, це повноваження Кабміну. Що стосується того, чи можна скоротити цю зарплату – можна, можна її взагалі не платити, можна взагалі не мати влади, можна прогодувати чужу владу, це теж можна. Коли було дуже багато демагогічних розмов у ВР стосовно скорочення пільг для депутатів, які я до речі далеко не підтримую, бо багато що дійсно є пільгою, яка є принизливою навіть у сьогоднішньому складному стані (далеко не всіма пільгами я користуюсь), то підрахували, що повна ліквідація з\п народних депутатів дозволить підняти всім пенсіонерам України пенсію на 20 коп. Тобто масштаб цієї проблеми достатньо неадекватний її суспільному розголосу. Насправді проблема в економіці. Те, що українці мало заробляють, це, нажаль, болюча правда, і те що Україна належить до країн з найдешевшою робочою силою, це теж дуже болюча правда. І це проблема кожного уряду, кожної влади, і за це треба нести відповідальність. Але добробуту треба шукати чи справедливості суспільної треба шукати не шляхом так би мовити обрізанням тих, хто багато заробляє, а шляхом підвищення рівня добробуту тих, хто працює, всіх. І пенсіонерів – тих, хто на заслуженому відпочинку. Бо вони вже були рівними в бідності, я не думаю, що це було добре. Тому проблема дуже серйозна, і я абсолютно її поділяю. Я не економіст, і не можу сказати, що знаю вихід з цієї ситуації. Але те, що не в недоторканності депутатської справа – це без сумніву.

Алексей: – Скажите, пожалуйста, почему попытка ввести языковое равноправие вызывает такую истерику в рядах «оранжевых»? Ведь мы такие же налогоплательщики, как и Вы. Мы такие граждане, как и Вы. Почему Вы считаете возможным диктовать нам, на каком языке общаться, какие книги читать, в какие школы отдавать своих детей? Получается, что Ваши деньги, как налогоплательщика, расходуются в области образования, согласно Вашим пожеланиям – мои же нет! Следовательно, Вы имеете больше гражданских прав, чем я, но это же ГРУБЕЙШЕЕ нарушение Конституции! В результате такой политики появляются личности типа Фарион. Как, простите, понять тотальное молчание «оранжевых» по поводу ее издевательств над детьми, единственным человеком, который осудил ее «художества» – С.Хмара. Создается впечатление, что Вы и Ваши товарищи с ней полностью согласны, но не говорят это открыто, до поры до времени.

Ю. Ключковский: – Чесно кажучи, я не знаю, в чому там проблема з пані Фаріон і яким знущанням над дітьми вона займалася, і чи більшим, ніж займалися російськомовні педофіли знущанням над дітьми. Але я хотів би звернути увагу – сама постановка проблеми шановним нашим співбесідником є в корні неправильною. По-перше, ніде, жодним чином ніхто не говорить про право спілкуватися. Кожен вільний спілкуватися такою мовою, якою хоче. Більше того, навіть для громадян є право звертатися до органів влади рідною мовою. І жодних обмежень тут немає. Однак коли йде мова про книжки і школи, я хотів би звернути увагу на трошки інше співвідношення. Давайте зайдемо з нашим співрозмовником в першу ліпшу книгарню – в Києві, Дніпропетровську, Донецьку, Одесі – і давайте подивимося, скільки там книжок російською мовою, скільки українською, а скільки мовами інших народів і національностей – національних меншин, які населяють Україну. І чи він погодиться зі мною тоді, що існує величезна дискримінація у книжково-видавничій справі саме української мови, яка є рідною майже для 70% населення України. Це результати перепису останнього. Це не моя вигадка. Що стосується мови навчання у школі, абсолютно погоджуюся з ним, що батьки мають право вибирати мову навчання. Вони мають робити цей свідомій вибір. Але скажіть, будь-ласка, хіба в Сімферополі черга в перший клас єдиної української школи-гімназії, яка втричі перевищує потенційні можливості приймати дітей на навчання українською мовою, свідчить про дотримання прав україномовних громадян? Як сприймати цю ситуацію порівняно, скажімо, із ситуацією у Російській Федерації, де є багато національних автономних утворень, але єдина державна мова. І жодних можливостей офіційно користуватися, скажімо, інгушетською, дагестанською чи якимось іншими мовами там немає. Там важко уявити щоб хтось в Держдумі почав говорити мовою своєї автономії. І останнє зауваження, яке я хотів би зробити: знаєте, якщо б йшла мова дійсно про співвідношення двох абсолютно різних мов. Але як маємо оцінити ті, хто живуть в Україні багато років, тих, хто живе поруч з нами багато років, не спромігся вивчити настільки близьку до російської мови українську. Не вміє чи не хоче? Особливо це стає кричущим, коли йде мова про високих державних посадовців. Бо в мене в такому випадку питання одне – або не шанують Конституцію України, або бракує розумових здібностей для того, щоб опанувати іншу мову. А тоді чи можна з такими розумовими здібностями керувати державою? Я думаю, що галас навколо мовного питання нагнітається штучно. Я хочу підкреслити, якщо там пані Фаріон вчинила якесь там насильство над дітьми, це без сумніву треба засуджувати. Я не знаю, в чому воно полягає. Однак насильницької українізації в Україні, повірте, жодної немає, і те, що потрібно друкувати більше книжок українською мовою, і те, що українська мова придатна для цього, це... Не даремно загальновизнано найкращим в світі перекладом серіалу про Гарі Потера саме українську мову. Саме україномовний переклад. Чим більше мов ми знаємо, тим краще, а спілкуватися без сумніву кожен вільний тою мовою, яка йому рідна.

Михаил Юрьевич: – Господин Ключковский, Вы по специальности вроде физик. Однако занимались законотворчеством и вроде являетесь одним из авторов закона о выборах президента в 2004-м году, позволившего совершить «массовые фальсификации» (юридически не доказанные). В связи с этим вопрос – ВАМ НЕ СТЫДНО ЗА СЛЯПАНУЮ ХАЛТУРУ?

Второй вопрос – благодаря заранее подготовленному государственному перевороту, осуществленному в 2004 году, экономика Украины была отброшена на пару десятилетий назад. За что Вы так ненавидите Украину??

И последний вопрос – это правда, что в советское время Вы были членом КПСС???

На честные ответы не сильно надеюсь, как впрочем вообще на ответ.


Ю. Ключковский: – Ні, мені не стидно за сляпану халтуру, і в законодавстві виборчому сьогодні до змін, внесених в 2009 році, халтури не було. Халтура виникла внаслідок змови між фракціями ПР і БЮТ, коли різко завізували закон про вибори президента і дозволили теперішні масові фальсифікації, причому з боку обох основних конкурентів, які мали місце на виборах 2010 року. Я якщо вертатися, спочатку про свою освіту. Людям властиво вчитися, я дійсно закінчив фізичний факультет Львівського університету і кандидат фізико-математичних наук за спеціальністю теоретична математична фізика. Але крім того я закінчив Інститут державного управління, в 1995 році, за спеціальністю державне управління і спеціалізацією право. Тому у правових питаннях я можу теж розбиратися достатньо професійно. Закон виборчий 2004 р. Про вибори президента України дійсно не став перешкодою масових фальсифікацій. І цей досвід ми пізніше врахували виносячи зміни до закону Про вибори народних депутатів. Зверніть увагу – на виборах народних депутатів жодного разу не було нарікання після того на масові фальсифікації. Однак це не була халтура. Справа в тому, що цей закон не міг передбачити, що буде здійснюватись цілеспрямована масова фальсифікація з боку влади. До речі, з приводу того, що ці фальсифікації не доказані, це не так. Рішення ВСУ мають значення остаточної істини. Цими рішеннями встановлено, що були масові і системні зловживання. Більше того, вказані навіть винні, була спеціальна ухвала Верховного Суду щодо звернення до ГПУ відкрити кримінальну справу. Те, що потім ця кримінальна справа була спущена нагально, і що тодішні фальсифікатори сьогодні знову займають провідні крісла у владі, не означає, що цих фальсифікацій не було. Тому смішно говорити про те, що тоді була халтура. Навпаки, ми зробили все можливе, щоб цієї халтури не допустити, щоб вибори проходили чесно. Досвід виборів 2004 р. був врахований, у виборчому законодавстві з виборів народних депутатів, вибори і 2006, і 2007 рр. відбулися без масових фальсифікацій, і ні у кого не було тоді спроб стверджувати, що вибори були нечесні.

Сашок: – Як ви гадаєте, президента України, депутатів, чиновників усіх рівнів, хвилює, скільки людей, «маленьких» українців сьогодні помре від голоду та холоду? Чи як в тій москальській карекатурі: «ничтожество, твои проблемы лишь забавляют нас»? Ось будь ласка http://demotivation.ru/images/20081209/7bg10qldqzqt.jpg

Ю. Ключковский: – Я дуже не люблю терміну «маленький українець», який попередній президент запровадив в обіг. Це дійсно принизлива назва. Всі українці рівні – і в своїй гідності, і перед законом. Але хочу підкреслити – криза по Україні вдарила дуже важко, для цього були і об'єктивні підстави, і дуже багато суб'єктивних. Хоча дехто вважає, що ручне управління врятувало Україну від кризи, але я глибоко переконаний, що саме ручне управління поглибило кризу в Україні. Я чув про випадки смертей від холоду на Донбасі. Я не чув більше ніде про замерзлих в Україні цієї зими. Лише на Донбасі. А про тих, хто помирав з голоду, вибачте, хоча б один випадок був? Люди бідують, але давайте не перебільшувати. У нас є проблеми з рівнем життя людей. Так, бідність дуже поширена, так, люди живуть часто в нужді, і це проблема, яку треба розв'язувати. Однак не треба собі приписувати те, чого у нас немає, бо тоді ми можемо не з тим боротися, що є дійсно проблемою.

Игорь: – Где вы будете отдыхать этим летом?

Ю. Ключковский: – Я завжди відпочиваю в Україні, найчастіше в Карпатах.

Гостюшко: – Определите свою позицию по поводу наделавших столько шуму поступков Ирины Фарион.

Ю. Ключковский: – Я вважаю, що ксенофобія є неприпустимою, як і шовінізм. Однак є певні межі, які ніхто не має права переступати. Але в певних межах треба все-таки дотримуватись поваги і до тої нації, яка утворила українську державу. Ксенофобські вислови треба переслідувати, вони не припустимі. Я був членом Народного руху з 1989 року, і в ті часи у Русі існувала Рада національностей, я мав честь очолювати львівську організацію, і членами проводу нашої організації були представники національно-культурних товариств: єврейського, вірменського, російського, польського, чеського, які тоді існували у Львові. Тому ксенофобія для демократів не характерна, вона чужа.

Вояк: – Що треба для відродження промисловості західного регіону України?

Ю. Ключковский: – Я би говорив не про промисловість, а про економіку. Говорити чисто про промисловість, яка була в західній Україні – там були звичайно підприємства, які займались випуском цивільної продукції. Але основна промисловість, яка існувала в західній Україні в радянські часи, в останні роки, це була так звана природобудівна промисловість. А насправді жорсткі технології виготовлення комплектуючих до ядерної і ракетної споруд. Ці технології були настільки жорсткі, що жодного переведення їх на іншу продукцію не можна було зробити. І тому більшість цих підприємств просто впали. Що треба зробити, щоб підняти економічний потенціал західної України? Насамперед треба добре подумати, чи потрібно і які галузі промисловості там розвивати. Те, що у нас досі зберігся так званий промисловий потенціал Донбасу і Приднестров'я, я не вважаю великим здобутком нашим, оскільки він страшенно технологічно відсталий. Так, сьогодні металургія забезпечує величезну частку доходів до бюджету і зокрема експортного потенціалу України за рахунок дешевої робочої сили і відносно дешевого газу. Не можна в 21 столітті працювати на технологіях, які були характерні для 20 століття. Тому треба думати над тим, яку технологію розвивати, які технологічні ноу-хау привносити в економіку. При цьому треба пам'ятати, що західна Україна – як Карпатський регіон, так і Волинь, має великий туристичний потенціал, який теж здатний приносити дуже великі прибутки. Тому західна Україна в цьому відношенні дуже подібна до Криму. Мені здається треба думати, як саме використовувати і розвивати економіку західного регіону України. Не тільки розбудовою важких промислових виробництв. Не треба забувати про один важливий фактор економіки західної України – транспортно-транзитний потенціал, це ворота в Європу для України, це теж повинно приносити свої прибутки.

Василь: – Підігравши в свій час іноземним спецслужбам в маcштабній операції по виборах рекомендованого ними Президента, ви фактично спочатку розкололи а потім фактично ліквідували Рух як впливову в Україні партію. Чи бачите Ви себе і дальше в політиці і на яких ролях.

Ю. Ключковский: – Про моє місце в політиці я не буду говорити, в мене жодних високих амбіцій немає. Як ви бачите, я жодних високих посад не займаю. Що стосується розколу Руху і нав'язаного президента, я радив би колезі освіжити пам'ять. Розкол Руху відбувся в 1999 р., в березні 1999 р. загинув В'ячеслав Чорновіл. Я не знаю, про якого нав'язаного Америкою президента веде мову наш читач, але можливо це Леонід Данилович Кучма, обраний восени 1999 р. Якщо ж говорити про причини розколу Руху, то це серйозна тема. Я жодної вини за собою не чую, оскільки я не брав участі у розколі і залишився на стороні В'ячеслава Чорновола. І зберігав цей Рух. Коли в 2005 р. Ющенко закликав об'єднуватися в єдину партію, я пішов. І не моя вина, що інші мої колеги не захотіли цього робити. Сьогодні, на жаль, Народний Рух України розчиняється у блоці Юлії Тимошенко. І він зникне як істотний фактор політики. На жаль. Те саме робиться з другою частиною Руху – Українською народною партією, яка вирішила принаймні частково підтримати коаліцію і уряд. Частина їх депутатів голосувала, а інші їх не засудили. Тому така доля двох частин колись потужного Руху пов'язана з недотриманням ідеологічних засад цієї партії. Чи вдасться відновити ідеологічну правоцентристську національно-демократичну партію в сьогоднішніх умовах – не знаю. Є кілька ініціаторів цієї речі, я двома руками би підтримував такий процес, але чи йому вдасться пройти через дебрі особистих амбіцій деяких лідерів, я не впевнений.

Денис: – Пане Ключковський, в свій час Ви висловлювали наступну думку – «Мені здається, що є помилка і в Донецьку. Там була спроба зробити крок назустріч місцевій еліті, і в мене враження, що ця спроба – невдала. Там треба застосовувати сильну руку і жорстко наводити порядок. Мені здається, що недостатньо використані можливості представництва Президента в Криму, де практично не відчувається його ролі в формуванні місцевої політики. Те ж саме стосується і Севастополя.» (адреса сторінки http://www.fraza.ua/interview/17.03.06/22244.html). Питання – Чи повинен президент Янукович скористатися Вашою порадою для своїх дії у Львові, чи Франківську та жорстко наводити порядок? Вдячний за відповідь на поставлене питання.

Ю. Ключковский: – Абсолютно не пригадую... Це не мій стиль говорити про жорстку руку і силове наведення порядку. У Криму представництво президента є контрольним органом, а не органом правління. Тому його функції достатньо обмежені. І казати про те, що воно повинно брати участь в управлінні краю, це неправильно. Для цього є інші засоби. Що стосується Донбасу, я не впевнений, чи там можна щось поміняти. Значною мірою, те, що відбувається в Донбасі, відповідає, я би так сказав, є таке явище як суспільна ментальність мешканців цього регіону. Вони дійсно дещо відрізняються (і це історична обставина, так склалося, так заселявся Донбас в післявоєнні роки) від абсолютної більшості України, так само як відрізняється дещо Крим – і це теж об'єктивна історична обставина. А якщо йде мова про рекомендації президенту Януковичу застосувати силу у Галичині, то хай спробує. Я думаю, він отримує адекватну відповідь.

ЖлобоморЪ: – Вы мните себя юристом, да? Тогда скажите мне, пожалуйста, как юрист, каким образом должно квалифицироваться вот это высказывание (вы, естественно, знаете, кто, где и когда это сказал):

«Якщо Президент піде такою дорогою, я звернуся до нації про непокору».

P.S. Надеюсь, вы пришли с переводчиком и поймете мой вопрос.


Ю. Ключковский: – На хамство я хамством відповідати не буду. Хотів би як юрист сказати, що в Україні, як державі демократичній, дуже мало є висловлювань, за які можна притягнути до відповідальності. Це лише заклики до силового повалення державної влади, і заклики до вчинення інших злочинів. У даному випадку, мені здається, що фраза, яка прозвучала, не мала права звучати, оскільки політика, яка проводилась останнім часом, значною мірою привела до цієї ситуації, яку ми маємо сьогодні. Треба було б шукати помилки у себе, а не в когось іншого. Однак з другого боку, з точки зору криміналу, нічого у цій фразі немає. Це відповідає Конституції України, за якою кожен має право використовувати будь-які методи для захисту конституційного ладу, демократії і своїх особистих прав. Я надіюся, що коло читача сидить перекладач, який йому перекладе те, що я сказав.

Алексей: – Пан Юрий, поддерживаете ли Вы обещание Ющенко обратиться к народу с призывом о неповиновении Президенту Украины Януковичу?

Ю. Ключковский: – Ющенко не закликав непокору саме до президента Януковича. Таких слів у нього не було. Незалежно від того, чи Ющенко закликав, чи не закликав, я, як депутат, буду виробляти власну оцінку дій теперішньої влади, і думаю, що далеко не завжди ця оцінка буде позитивною. А у випадках, коли вона буде різко негативною, я думаю, що звернення до публічних протестів не є нічим незаконним. В Україні діє демократична Конституція, в Україні діє Європейська конвенція про захист прав і свобод громадян, і право на мирні збори і мирні форми протесту ніхто не заборонив. Навпаки, спроби розгону мирних акцій протесту є злочином, який рано чи пізно карається.

Сергій, Умань: – Думаю, що для вас мовне питання болюче. Призначення Семиноженка і особливо Табачника це плювок в українську націю. Потреба в захисті російської мови це міф на угоду Росії. Я переїхав в Київ два роки тому. Старший син вчиться в 9-му класі, лише двоє із його вчителів в житті україномовні, і 3 учні. Менший ходить в дитсадок, на запитання хто в групі розмовляє українською? Сказав: «Я і Кен (тато японець, мама українка).

Я чиновник, в Україні ніколи не переходив на спілкування російською (лише з іноземцями), а зараз мені страшно за майбутнє своєї сім'ї.

У мене є економічні пропозиції по захисту української мови, чи можна з Вами зустрітись, щоб передати їх.


Ю. Ключковский: – Зустрітися можна, звичайно, і я думаю, що в робочому режимі мої контактні телефони можна буде передати. Я не був здивований призначенням Семиноженка на посаду віце-прем'єра з гуманітарних питань. В кінці кінців, це науковець, це людина, відома в сферах науки, і людина, яка вже має досвід роботи у владі. Не можу сказати, що я за ним зауважив дії чи висловлювання, які б дозволяли кваліфікувати його ксенофобом. Однак все те саме, що я тільки що не хотів сказати, я можу сказати на адресу Дмитра Табачника – це українофоб, це людина, яка ненавидить все українське. Призначення його на посаду міністра освіти і науки – це ляпас всьому українському, це крок, який показує, що розмови про об'єднання України – заходу і сходу – не мають ніякого відношення до дійсних речей. Не даремно сьогодні в парламенті зареєстрована постанова про звільнення Дмитра Табачника з посади міністра. Вона абсолютна заслужена. Якщо хтось хоче стабілізувати ситуацію в країні, допускати таких призначень не можна. Це приблизно те саме, якби міністром освіти Росії призначили представника чеченських бойовиків.

Ірина: – Пане, Юрію! Ви завжди викликали довіру. Скажіть будьте ласкаві – скільки ще нам (народу, електорату, виборцям) необхідно витерпіти знущань, експериментів від «наших обраних», щоб вони зрозуміли, що ми не гірше них (а може хто й краще) розуміємося на елементарних речах (від яких залежить все) в економіці: Закон ТОВАР-ДЕНЬГИ-ТОВАР ніякий Уряд не може змінити, бо це реалії життя!!! Необхідно виробляти, торгувати і отримувати!!! 450 обраних доводять до того, що людині з економічною освітою хочеться зробитися «тупою» і нічого не розуміти – так легше, бо вже сил не вистачає все «ОЦЕ» сприймати!!!

Ю. Ключковский: – Економічною галуззю в Україні, і в парламенті, і в уряді, років 10 керують тільки люди з економічною освітою. Може, це проблема економічної освіти. Що стосується формули гроші-товар-гроші, то мені теж незрозуміло, це що, мовою оригіналу було наведено? Я хотів би нагадати, що це написав Маркс, він писав німецькою мовою, а не російською. Якщо говорити про те, хто сидить в парламенті, повірте, що дуже багато з тих, хто думає, так як я, не тримаються за свій депутатський мандат. Може ви прийдете, може ви будете кращими – вперед, тільки пам'ятайте, що чистої економіки в парламенті не має, і завжди економіка пов'язана з політикою. Якщо у вас є достатній політичний досвід – повірте, я буду тільки вітати тих, хто прийде нам на зміну і зробить краще, ніж ми.

Кульпарків: – Чи не вважаєте, шановний пане, що тільки ми пацієнти Кульпарківської лікарні та ви члени НУ-НС є щирими трипільськими українцями? Слава нам!

Ю. Ключковский: – Якщо хтось себе вважає пацієнтом, хай лишається пацієнтом. Слави я жодної в цьому не бачу і радості теж ні. А що стосується НУ-НС, я міг би зацитувати іншого німця, я буду цитувати його українською мовою – «кожен народ маю ту владу, якої вартий», це сказав Гегель – один з засновників німецької школи філософії. Голосуйте за інших, це ваш вибір, оберіть, але не продавайте при цьому свій голос.

Сергей Л.: – Юрий Богданович, вы против Табачника в качестве министра образования, тогда кто, по-вашему, достойный быть им?

Ю. Ключковский: – Насамперед є багато людей, які можуть бути прекрасними керівниками галузі освіти, але моє глибоке переконання, що попередній міністр освіти і науки Іван Олександрович Вакарчук був чудовим керівником цієї галузі.

Михаил: – Как вы считаете – досрочные выборы нужны были или нужны будут Раде?

Ю. Ключковский: – Це складне питання. Тут є політична і юридична складова. З точки зору політичної, сьогодні вибори дуже невигідні теперішній владі, оскільки в парламенті з'являться особи, які цій владі не дуже потрібні. В першу чергу мова йде про Юлію Тимошенко. З другого боку, юридично найчесніше і найбільш юридично правильним шляхом було б все-таки піти зараз на вибори. Оскільки стверджувати, що сьогодні є коаліція, неправильно. Більше того, я навіть вважаю, що восени 2008 року був абсолютно конституційний указ президента про дострокові вибори ВР. Те, що він не був реалізований, це було результатом політичної обструкції, яка була влаштована як частиною тодішньої влади, так і тодішньої опозиції. Однак на жаль призначення позачергових виборів не є чисто юридичним кроком, а має велику політичну складову. Тому хоча я вважаю, що ВР заслужила на позачергові вибори, однак думаю, що принаймні рік, а може і довше, цих виборів не буде. Хоча життя покаже.

Юрий: – По поводу Цушко. Вчера под следствием – сегодня министр. Как-то странно получается у этой власти выбор.

Ю. Ключковский: – Я не хотів би оцінювати це конкретне призначення, хоча такий широкий спектр діяльності на найвищих посадах, він засвідчує, що ця діяльність має виключно політичний, а не професійний характер. Якщо людина розбирається в проблемах правоохоронних органах, діяльності органів внутрішніх справ, то вона не може бути фахівцем в економіці такого же рівня і навпаки. Це політичний крок, так само як і зупинення кримінальної справи саме у зв'язку з приходом нової влади. Не хочу зараз оцінювати, чи були підстави для відкриття цієї кримінальної справи, там теж великий був політичний елемент, але в цьому закритті теж є політичний елемент. В цьому випадку треба дивитися, що покаже життя. Наскільки людина буде справлятися з дуже відповідальною і дуже складною в сьогоднішніх умовах посадою міністра економіки. Думаю, що наша розмова сьогодні показала, що чи не головні проблеми сьогодні в Україні лежать саме в економічній сфері.