Идем сдаваться в НАТО?

...убедить общественность евроатлантисты.

Тайно, без какой-либо огласки три лидера страны - Президент Ющенко, премьер Тимошенко и спикер парламента Яценюк - подписали письмо-обращение к Генеральному секретарю НАТО Яапу де Хооп Схефферу с просьбой рассмотреть присоединение Украины с Плану действий по членству в НАТО (ПДЧ). Позитивный ответ на это обращение будет означать реальное начало процедуры вступления нашей страны в НАТО. Резко против такого шага выступила парламентская оппозиция, потребовавшая отзыва этого «письма трех». А в обществе развернулась очередная дискуссия касательно того, что вообще представляют собой отношения Украины и НАТО.

Действительно, что? Начнем сначала. Так называемое «особенное партнерство» Украины и НАТО началось с 1994 года, с подключения Украины к Программе НАТО «Партнерство ради мира». Затем, 9 июля 1997 года, в Мадриде была подписана Хартия «Об особенном партнерстве между Украиной и НАТО», после чего - пошло-поехало. Сейчас отношения Украины с НАТО определяются дюжиной с лишним различных, часто специализированных договоренностей. Стоит отметить, что часто в подобных документах Украина к НАТО относится «снизу-вверх».

Главный козырь евроатлантистов - это Закон «Об основах национальной безопасности Украины» (принят 19 июня 2003 года, за №964). Вернее, в указании основных направлений госполитики по вопросам национальной безопасности (статья 8 Закона) такой фразы, как «получение членства в Европейском Союзе и Организации Североатлантического договора». Между тем, в оригинале весь абзац звучит так:

«Забезпечення повноправної участі України в загальноєвропейській та регіональних системах колективної безпеки, набуття членства у Європейському Союзі та Організації Північноатлантичного договору при збереженні добросусідських відносин і стратегічного партнерства з Російською Федерацією, іншими країнами Співдружності Незалежних Держав, а також з іншими державами світу».

Таким образом, вступление Украины и в Евросоюз, и в НАТО возможно - согласно украинскому же законодательству - при «сохранении добрососедских отношений с Россией». И если Россия не против вступления Украины в Евросоюз (что подтверждалось с ее стороны на разных уровнях, включая президентский), то она резко против вступления Украины в НАТО. Да, кстати, а как насчет «забезпечення повноправної участі» в региональной системе безопасности, скажем, СНГ?! Ведь в законе это положение равноправно положению о НАТО.

Здесь также стоит вспомнить и «Большой договор» между Украиной и Россией («О дружбе, сотрудничестве и партнерстве»), в котором прямо указывается (в статье 6), что каждая сторона «зобов'язується не укладати з третіми країнами будь-яких договорів, спрямованих проти іншої Сторони. Жодна із Сторін не допустить також, щоб її територія була використана на шкоду безпеці іншої Сторони».

То есть если Россия считает, что подписание Украиной любого договора с НАТО угрожает ее безопасности (так же как и предоставление для нужд НАТО территории Украины), то Украина автоматически нарушает этот договор, являющийся основой двухсторонних отношений нашей страны с нашим ведущим международным партнером. Кстати, недавно этот «Большой договор» был автоматически продлен еще на 10 лет...

Интересно, что сама организация НАТО учитывает ключевую роль России в обеспечении безопасности Украины. Так, в Хартии «Об особенном партнерстве между Украиной и НАТО», эта организация «підтримує той факт, що Україна отримала гарантії безпеки від всіх п'яти ядерних держав-учасниць Договору про нерозповсюдження ядерної зброї» («разом з Росією»). Собственно, эти гарантии и есть основа нашей безопасности, и факт этот НАТО «поддерживает».

Самое важное, что евроатлантисты полностью замалчивают Постановление Верховной Рады, которое и определяет отношения нашей страны с организацией НАТО. Постановление называется «Об отношениях Украины и Организации Северо-Атлантического Договора (НАТО)» («Щодо відносин України і Організації Північно-Атлантичного Договору (НАТО)»), за №612 от 23 апреля 1999 года. Постановление, кстати, действующее - его никто не отменял. Рассмотрим же его по порядку.

В Постановлении, которое определяет отношения Украины и НАТО, говорится буквально следующее:

«У рамках угод про співробітництво з НАТО на території України регулярно проводяться військові навчання за участю підрозділів збройних сил інших держав. Проте на порушення Конституції України рішення про їх допуск на територію України на схвалення Верховною Радою України не вносились».

Стоит напомнить, что и после принятия этого Постановления подобный подход к совместным учениям не прекратился. Так, в 2006 учения Украины и стран НАТО «Си Бриз» в Крыму вызвали массовые протесты граждан. Центром сопротивления противоправным действиям стала Феодосия.

«Нав'язувана певними силами однобічна орієнтація на повномасштабну інтеграцію України в НАТО, намагання втягти її до цього альянсу, що є військово-політичним блоком, негативно сприймається значною частиною населення країни, ускладнює відносини з членами Співдружності Незалежних Держав, передусім з нашими найближчими сусідами - Російською Федерацією і Білоруссю».

Недавние заявления российского МИДа - еще одно тому подтверждение.

«У багатьох громадян викликають глибоке занепокоєння порушення балансу сил у Європі у зв'язку з розширенням НАТО на Схід - до західних рубежів без'ядерної України і можливістю розміщення ядерної зброї на території нових членів НАТО, радикальний перегляд концепції альянсу та його практичні дії останнім часом, особливо у зв'язку з внутрішнім югославським конфліктом навколо Косово».

«У багатьох громадян» - это почти три четверти наших сограждан, согласно многим последним соцопросам. Что касается Косово, то сейчас уже открыто говорится, что возможная его независимость создаст прецедент первого НАТО-государства - территории для размещения баз блока и под его контролем. Цена вопроса - потеря суверенитета независимого государства, нечлена НАТО (Сербии) на значительной части своей территории. Ну а новые члены вполне готовы поучаствовать в программе ПРО, которая несет для Украины большие риски.

«Самочинне розширення переліку «загроз», на які керівництво НАТО має намір реагувати, вдаючись до силових дій, за межами території країн - членів альянсу та застосування збройної сили без згоди Ради Безпеки ООН, приниження ролі Організації Об'єднаних Націй і Організації з безпеки і співробітництва в Європі не тільки кардинально змінюють характер і місце НАТО в системі міжнародних відносин, які були декларовані при його створенні, а й суперечать основоположним нормам міжнародного права, передусім вимогам статті 7 Статуту ООН, яка закріплює виключні прерогативи Ради Безпеки ООН у справі підтримання миру і міжнародної безпеки, підривають домовленості щодо контролю за озброєнням і роззброєнням в Європі».

Уже после этого случилась интервенция НАТО в Афганистан и отдельных стран-членов НАТО в Ирак («законность» которой провели через ООН уже задним числом).

«Верховна Рада України вважає вкрай небезпечними для справи міжнародного миру і безпеки людства наміри керівництва НАТО розширити сферу можливих силових дій альянсу за межі території країн - його членів та здійснення будь-яких силових акцій НАТО без мандата Ради Безпеки ООН, засуджує насильницькі дії блоку проти суверенної Союзної Республіки Югославії, як невиправдані й антигуманні».

Чем дальше, тем чаще члены НАТО ведут боевые действия все дальше от своей территории. Бомбежки Югославии были только началом.

«Зважаючи на зазначене вище, Верховна Рада України постановляє:
Комітетам Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, всім державним органам при здійсненні заходів у рамках співробітництва з міжнародними, в тому числі європейськими і євроатлантичними, структурами послідовно і твердо обстоювати державні інтереси України, інтереси її народу, керуючись вимогами Конституції України та виходячи з проголошеного у Декларації про державний суверенітет України і закріпленого у затверджених Верховною Радою України Основних напрямках зовнішньої політики України позаблокового статусу України, що не виключає співробітництва з існуючими і створюваними системами універсальної і регіональної безпеки, які діють відповідно до вимог Статуту ООН, але не допускає входження у воєнно-політичні блоки».

Здесь четко говорится про внеблоковый статус Украины и про необходимость учета интересов народа. Поразительно, но в рамках начавшейся дискуссии по НАТО доморощенные евроатлантисты, такие как экс-министр иностранных дел руховец Борис Тарасюк, стали заявлять, что и в военные блоки наша страна может вступить, и что у народа интересоваться не стоит - к чему какие-то там реферндумы?!

«З огляду на агресивний характер нової доктрини і практичних дій Організації Північно-Атлантичного Договору вважати за необхідне розглянути питання про характер усього комплексу взаємовідносин України з НАТО».

Высший законодательный орган Украины прямо указывает на агрессивный характер блока НАТО, который наша страна должна учитывать.

«Доручити Міністерству фінансів України, Міністерству економіки України, Міністерству транспорту України та Державній податковій адміністрації України терміново визначити суму збитків, завданих Україні як користувачу Дунайської транспортної артерії за час дії ембарго та внаслідок дій НАТО проти Союзної Республіки Югославії».

До сих пор от НАТО никакой компенсации нашей стране не поступило. Вообще же в этом Постановлении еще много чего говорится касательно выстраивания отношений Украины с НАТО. А общий дух документа четко выражен в таком определении, которое дает НАТО высший законодательный орган нашей страны:

«Організація Північно-Атлантичного Договору є агресивним військовим блоком, керівництво якого привласнило право чинити суд і розправу над будь-якою суверенною державою, не рахуючись ні зі Статутом Організації Об'єднаних Націй, ні з нормами міжнародного права і людської моралі».

Весьма емко и честно. А с учетом того, что согласно Конституции (статья 85) именно к полномочиям Верховной Рады относится определение основ внешней политики, то Президент со своими евроатлантистами явно погорячились. Если уж они и хотели отправить в «агрессивный военный блок» НАТО какое-нибудь послание, то это должен бы быть протест против неправомерных действий Альянса, которые продолжаются и поныне - и в Косово, и в Афганистане, и не только...