...таком случае может сделать излишек информации с такими хрупкими вещами, как человеческая психика или неуверенная социальная структура современной Украины. Когда еще несколько лет назад, в конце 20 столетия, почти 5 процентов украинцев не знали, кто такой Кучма, то сейчас в самых отдаленных и извне забитых селах уже есть доступ к Интернету.
Світ саме поволі пристосовується до так званого гіперінформатизованого простору і усіх наслідкових проблем, ми лише вступаємо у цю трясину по коліна.
Залежність від інету, Живі журнали, Однокласники.ру, залежність від мережевих ігор, порнографія і педопорнографія в мережі – це лише перші симптоми нової страшної хвороби, яка чекає на наше і без того нездорове, позбавлене імунітету суспільство. Держава, яка мала би регулювати відносини в інформаційній сфері і врешті рятувати людину від інформації, самоусунулася від цього процесу. Інтернет як величезне сміттєзвалище корисної, не дуже і дуже не – інформації – фактично поза законом. Ідеальне місце для новітніх, інформаційних злочинів.
Наявність у мережі порносайтів ні для кого не новина. У нормальних цивілізованих країнах з ними борються. В Україні ж попри ментальну не схильність до всілякого роду збочень останнім часом цілком відверто і легально почали з’являтися відверто порнографічні сайти. Достатньо наприклад набрати http://www.cripo-ua.com і зайти в розділ «Подпольний секс», як все стає зрозуміло. Розповсюдження порнографічної продукції в Україні, до речі, кримінальний злочин. А тут – таке от хамство. Відвертий кримінал у всіх на очах. Навіть власник сайту і його ідейний натхненник відомий. До того ж «моделями» виступають не звичайні порноактори і акторки, для яких це робота. А звичайні, інколи досить відомі люди. На ґрунті особистої неприязні (як це звучить сухою кримінальною мовою) при використанні технічних засобів (програма Adobe Photoshop) паплюжаться звичайні громадяни України. І йдеться не про завдання моральної шкоди. А про кримінальний злочин.
Відомий український журналіст-криміналіст Олег Єльцов, напевно, і приблизно не уявляв собі у що обернеться відкриття ним свого часу сайту „Україна кримінальна”. Коли на початку 21 століття навіть слова такого не знали – „сайт” – а Інтернет використовувався як відносно дешевий і чи не єдино можливий спосіб розповсюдження інформації „для розумних і прогресивних”, зараз ситуація к кардинально змінилася. Інтернет просто перевантажений гігабайтами „чорнухи” і „порнухи”. Попри всю відносність такого поняття як суспільна мораль, зараз можна сміливо говорити про її – моралі – зникнення. До чого це призводить? Серійні вбивства, розквіт збочень, злочинність, жорстокість, наркоманія і погані звички – це у людей з низьким порогом моралі. У інших – депресія, неврози, психози.
У 2004 році Єльцов продав свій сайт „Україна кримінальна”. Власне саме 2004 рік варто вважати свого роду переломним. Кількість користувачів Інтернету почала збільшуватися у геометричній прогресії. У геометричній прогресії стала збільшуватися і кількість сайтів та негативної інформації у них. З’явилися і такі речі як сайти-двійники. Звичка багатьох людей відвідувати популярний сайт „Україна кримінальна” з адресою cripo.com.ua, наштовхнула зловмисників на думку створити сайт із подібною назвою - http://www.cripo-ua.com . І назвати його теж схоже – Украина подпольная. Достатньо типовий зразок невдалого Інтернет-ресурсу. Відразу кидається у вічі нездорова сексуальна орієнтація чи то власників, чи розробників сайту. Приблизно кожен десятий із опублікованих тут передруків містить порнографічні фото. Причому збоченського змісту. На сотнях фото зображені оголені жінки з... чоловічими статевими органами. Здебільшого моделі – невідомі особи, або ж навпаки – публічні люди. Іноді проте жертвами технологій стають і звичайні громадяни, які очевидно чимось не догодили власникам сайту. Серед них – провідний журналіст „України кримінальної” Глєб Плескач. Плескачу на „Україні підпільній” було присвячено величезний матеріал збоченського змісту. Дісталося з „підпілля” і журналістці Алевтині Білецькій, яку за допомогою фотошопу зображено оголеною і з чоловічим статевим органом.
З одного боку у нашій унікальній країні Інтернет не є засобом масової інформації і тому достатньо проблемно судитися із сайтами стосовно захисту честі та ділової репутації і відшкодування немайнових збитків. Однак у даному випадку йдеться не про звичайну образу. А про розповсюдження відверто порнографічної продукції. Що вже є кримінальним злочином. Проте спецпідрозділи СБУ і МВС, очевидно, уже просто не встигають за розгулом порнографії у мережі. Хоча в даному випадку усе просто. Сайт і його власників знайти не важко. Можна навіть невелику підказку правоохоронцям дати. Надто часто на „Україні підпільній” серед збочень сексуальних з’являються матеріали дещо іншого характеру. Ідеться про інтерв’ю декого Володимира Шульги, у минулому політика, а також бізнесмена, у минулому – співзасновника компанії „Фокстрот”. Ця особа – з досить специфічними психічними характеристиками – свого часу була 93 номером у списку Нашої України від Конгресу Українських націоналістів, а згодом, не пройшовши у парламент, розсварилася з політичними соратниками. Шульга фігурував також у епіцентрі як політичних , так і економічних і навіть культурологічних скандалів. Що цікаво – і згадуваний тут журналіст Плескач і Алевтина Білецька мали до Шульги безпосередній стосунок. Плескач публікував на „Україні кримінальній” не зовсім лояльні щодо Шульги матеріали, за що останній обіцяв Плескача „отруїти діоксином”. Очевидно, діоксин сьогодні не в моді, тож розправитися з журналістом вирішили у інший – сучасніший спосіб. Зробили з нього трансвестита. Ця тема – травесті і транс сексуальності – просто наскрізь пронизує всі матеріали „України підпільної”. Білецька також була автором матеріалу стосовно Шульги. Який, судячи з усього, Шульзі не дуже сподобався. Власне, не важко здогадатися, що сайт „Україна підпільна” – дітище Шульги. Навіть у так званих „серйозних” матеріалах, де Шульга поливає брудом своїх колишніх компаньйонів, присутній порнографічний момент. Шульга демонструє у мережі приватні фотографії колишніх друзів. Більше – оголеною колишню дружину.
Втім, можна ще зрозуміти мотиви злості людини із психічними проблемами до журналістів чи екс-дружини. А от чим завинила Шульзі Валентина Семенюк, яку на „Україні підпільній” регулярно змішують з брудом? Остання згадка про голову ФДМУ – розповсюдження непідтверджених пліток про її вагітність до одруження http://cripo-ua.com/articles/1930.html. Дивно, як досі Валентину Петрівну у „ПІДПІЛЛІ” ще не роздягнули і не приробили їй член.
Або відомий журналіст та організатор культурологічних проектів Юрій Червінський? Фото останнього, правда, ще не обробляли у фотошопі, однак ім’я під відповідними анонімними порнознімками проставили.
В останньому випадку мотивація втім відома. Згодом, у «серйозному» інтерв’ю самому собі на одному з власних сайтів Шульга підозрює, що саме Червінський розклеював по Києву оголошення про пошук Шульги психіатричною лікарнею.
Матеріали сайту „Украина подпольная” перегукуються із ще одним джерелом бруду і збочень – Старлайф, „З життя знаменитостей”. На перший погляд – це типовий таблоїд, де обсмоктується брудна білизна і плітки з життя світових знаменитостей. З українських знаменитостей існує лише одна – той самий Володимир Шульга.
Не зумівши нормально вести порядний бізнес, Шульга, очевидно, вирішив робити гроші самостійно. На збоченській порнографії. Втім, малоймовірно, щоб подібний бруд цікавив ще когось, крім самого Шульги і кількох його однодумців. З іншого боку, варто вберегти від цього психопатичного зливу нечистот відвідувачів Інтернету, особливо молодь і неповнолітніх. А за цим повинні стежити правоохоронні органи.
13.03.2008 11:00