Про те, що насправді стало причиною конфлікту між політиком і касиром одного з київських магазинів, про обіцяне повернення влади до питання про наклеп і про те, до чого це може призвести, розповів народний депутат від ВО «Свобода», заступник голови Комітету ВР з питань свободи слова та інформації Ігор Мірошниченко в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту інтернет-видання Новости Украины – From-UA.

Новости Украины – From-UA: - Ігорю Михайловичу, нещодавно між Вами і касиром одного із столичних супермаркетів стався прикрий інцидент. Загалом, нам із різних джерел ЗМІ відомо, що касир заговорила до Вас російською, і Ви через це викликали міліцію. Чи так це було насправді?

Ігор Мірошниченко: - Я б не сказав, що це інцидент, це, на жаль, банальність і проза нашого життя, коли в Україні українців обмежують у доступі до інформації їхньою рідною мовою. Я на касі в супермаркеті, в якому я скуповуюся дуже часто, під будинком, де я живу, ввічливо попросив пакет – людина не відреагувала. Я вдруге попросив пакет – вона російською запитала: «Большой?», я відповів: «Великий». І разом з тим я запитав у неї, чи не вважає вона за потрібне поспілкуватися українською. А вона каже, що типу «я вообще в школе на русском училась и украинский вообще не знаю».

Я її запитав, чи не здається їй дивним, що клієнт під Вас підлаштовується, а не Ви під клієнта. Якщо вона не знає української мови, то очевидно, що вона не може працювати в сфері послуг, я ж не повинен під неї підлаштовуватися. Скажіть, де я ще, крім України, можу отримати інформацію та обслуговування українською мовою? Тут ще підійшов якийсь чоловік, який почав хамити, що ніхто не буде переходити на українську мову, бо що ніде такого немає і ніхто нікого не зобов’язує. Я кажу: «З одного боку, не хочеться з Вами дискутувати, тому що взагалі не знаю, хто Ви такий (у нього не було ніякого бейджика). А з іншого боку, якщо Ви працівник цього магазина, то Ви глибоко помиляєтеся. Я хочу написати в Книгу скарг і пропозицій, що порушили мої права, як споживача, і образили мою національну честь і гідність». Я попросив представитися цього чоловіка – він відмовився і сховався десь в магазині. Я запитав у інших працівників магазина, хто він такий. Вони відповіли, що «це наш працівник», але як його звати і яку посаду він займає, ніхто не зізнався. Я попросив покликати адміністрацію, та у відповідь почув: «адміністрації вже немає, пізно». Я кажу: «Мені дуже не хотілося б викликати міліцію, але доведеться, для того, щоб вона допомогла встановити особу, яка нахамила мені у вашому магазині, бо я маю намір зробити запис до Книги скарг і пропозицій». Поки я писав у Книгу скарг і пропозицій, приїхала міліція, яку я викликав, і встановила особу цього чоловіка. Він виявився охоронцем, потім уже він вийшов з бейджем, представився, вибачився, сказав, що був не правий.



Але питання ж не в тому, правий він був чи ні, а в тому, що в нашій країні російськомовних ніхто в житті і ніколи не обмежував в їхньому праві отримувати інформацію на їхній мові, хоча і не зобов'язували цього робити, бо в нас державна мова – українська.

А українці в нас у всьому обмежені. Я, наприклад, не можу отримати інформацію українською мовою ніде. Наш інформаційний простір перенасичений російської музикою, російськими новинами. А чому я, україномовна людина, повинна з цим миритися? Я не мирюся з цим, я завжди пишу у Книгу скарг і пропозицій і вимагаю дотримання моїх прав як споживача і як українця.

Та у цій ситуації все було дуже коректно, без скандалу. Більше того, я взагалі не збирався це виносити на пресу, тому що це був побутовий конфлікт, і я не казав, що я народний депутат. Вони запитали, хто я такий, на що я відповів, що я клієнт, який постійно скуповується тут. До речі, постійно наголошую на всіх касах, що я хотів би отримати інформацію українською мовою. Причому ця дівчина говорила російською мовою з таким акцентом, що, я думаю, вона в житті російською мовою говорить тільки на цій касі. Я знаю, що є політика в деяких магазинах, де україномовних змушують говорити російською мовою. Я вважаю, що це дискримінація, приниженні національних прав людини і її гідності.

Новости Украины – From-UA: - Хто, на Вашу думку, розповсюдив інформацію про цей інцидент? Звідки вона потрапила до ЗМІ?

Ігор Мірошниченко: - Я думаю, що це міліція повідомила це й пресу, я нічого не оприлюднював. Мені нема чого ховатися, для мене це не піар. Я, навпаки, намагався, щоб ці люди щось усвідомили. Просто варто було б побачити очі цієї людини на касі, яка була змушена писати пояснювальну. Вона вирішила, що їй, не знаючи української мови, працюючи касиром, дозволено ображати українця. Я їй пояснив, що в Німеччині людина не буде працювати в сфері послуг, якщо вона не знає німецьку, у Франції – французьку, у Росії – російську, а в Україні таке можливо. Не повинно так бути.



Новости Украины – From-UA: - Ігорю Михайловичу, на форумах інтернет-видань дуже багато критики на Вашу адресу через цей випадок. Як Ви думаєте, чому?

Ігор Мірошниченко: - Я не бачив цього. А за що критикують?

Новости Украины – From-UA: - За те, що Ви змушуєте когось говорити українською мовою…

Ігор Мірошниченко: - Я вам розповів, як все було. Почекайте, я ж не змушую людину у неї вдома говорити українською мовою. Я змушую людей поважати українців. Людина, яка працює в сфері послуг, зобов'язана використовувати у своїй роботі державну мову – українську. Якщо клієнт не проти перейти на іншу мову і він її знає, то можна перейти, але такого зобов’язання нема.

Новости Украины – From-UA: - Ігорю Михайловичу, у зв’язку із ситуацією, коли принизили Вашу честь та гідність та без Вашого відома оприлюднили цю інформацію, ми б хотіли, щоб Ви прокоментували ініціативу першого заступника генпрокурора України Рената Кузьміна запровадити в Україні кримінальну відповідальність за наклеп.

Ігор Мірошниченко: - У цьому випадку, цілком очевидно, що це робиться для того, щоб продовжувати заганяти у стійло Банкової журналістів, громадських активістів, в тому числі і самих депутатів – тобто щоб приструнити всіх. Щоб до нас повернулися повною мірою сталінські часи, коли кожна людина боялася висловити свою позицію та точку зору.

Генпрокуратура – це один з репресивних органів режиму Януковича, і очевидно, що всі його ініціативи будуть спрямовані на придушення взагалі свободи слова, прав людини, вільного висловлювання своєї точки зору.



Новости Украины – From-UA: - Чого можна очікувати у разі, якщо ініціатива Кузьміна буде схвалена парламентом?

Ігор Мірошниченко: - Я ще раз повторюю, що ми повернемося тоді в середину 20-го сторіччя, коли людей репресували за їхні думки, не кажучи вже за слова – навіть за думки, які вони собі дозволяли висловлювати потайки на кухні, їх репресували. Але ми будемо робити все, аби цього не сталося.

Новости Украины – From-UA: - Ігорю Михайловичу, як Ви думаєте, які шанси має пройти в парламенті ініціатива Кузьміна?

Ігор Мірошниченко: - Я думаю, що у неї не досить великі шанси, враховуючи те, що сьогодні ПР не має більшості в парламенті. Ми сьогодні є свідками дуже глибокої парламентської кризи, і я впевнений, що найближчим часом цей парламент не почне нормально працювати, тому що ні у регіоналів, ні у нас немає більшості. Відповідно для того, щоб Янукович почав протягувати якісь важливі закони через парламент, це буде йому дуже дорого коштувати. Ви знаєте, що кожне голосування для регіоналів дуже дороге, тому що треба мобілізувати своїх і платити іншим депутатам, зокрема комуністам. І то це не гарантує позитивного результату у парламенті.

А що стосується наших ініціатив, то очевидно, що вони спрямовані на захист інтересів українців, а не бандитів і олігархів, тому за них не голосуватиме ПР, яка, власне кажучи, цих бандитів і олігархів представляє.



Новости Украины – From-UA: - В який спосіб, на Вашу думку, опозиція буде протистояти ініціативі про посилення відповідальності за наклеп?

Ігор Мірошниченко: - Я думаю, що сьогодні для кожного українця очевидно, що зграя шулерів, які називають себе партією влади, насправді є партією шулерів донецьких регіонів. Вони кажуть, що вони сьогодні в більшості, та в них сьогодні її не має в парламенті, навіть з комуністами, їх вірними соратниками, які давали їм голоси на всіх одіозних голосуваннях.

Тому протистояти треба дуже просто: потрібно мати свою позицію, ходити в парламент і голосувати. І контролювати, аби у ВР знову не почали працювати піаністи-кнопкодави, що в принципі трапляється дуже часто. Відповідно жодна ініціатива, якщо вона буде благословенна Банковою, в парламенті не пройде, тому що це інший парламент – це парламент, в якому голосують персонально кожен за себе, і це парламент, в якому не порушують закони.

Новости Украины – From-UA: - Ваша партія відома досить суворими та жорсткими ініціативами. Як би Ви запропонували боротися проти наклепництва і в той же час за свободу слова?

Ігор Мірошниченко: - Що стосується наклепництва, то це ще один репресивний інструмент, який хоче застосовувати проти всіх громадян України диктаторський режим Януковича, ми категорично проти цього.



Ми вважаємо, що якщо проти людини вчинено наклеп, то свою честь і гідність вона може захистити в суді. Але звичайно за умови, коли при владі буде не диктатура Януковича, а абсолютно демократичні політики і всією країною загально обраний президент і проведена судова реформа.

Сьогодні суди не працюють в інтересах українців, вони не керуються законами, а приймають рішення, які спочатку освячуються Банковою. Судова реформа та відстоювання в суді своєї честі та гідності та встановлення відповідальності за наклеп – це більш реально, аніж встановлений спеціально закон, який буде застосовуватися як репресивний по відношенню до всіх неугодних.

Новости Украины – From-UA: - Чи нормальною є практика боротися з наклепництвом, як Ви думаєте? Чи не суперечить це правам і свободам людини?

Ігор Мірошниченко: - Однозначно, це суперечить висловлюванням і правам людини. Що стосується наклепів, з ними можна боротися через суди. Тобто, достатньо провести серйозну судову реформу з тим, щоб суддів вибирали громадяни, які б їм довіряли на 100%. Потрібна прозорість і законність у прийняттях судових рішень.