«ТехКемп» у Франківську

Згадану приказку часто любила повторювати моя бабуся, коли її надміру балакуча та набридлива сусідка Гапка щороку навесні починала вихвалятися, який новий сорт картоплі (чи то капусти або буряків) вона посадить і посіє та, мобілізувавши на трудовий десант свою чисельну рідню, збере рекордний врожай усього цього добра та заживе усім на заздрість.

Натомість згодом завжди виявлялося, що потужно анонсоване агрокультурне чудо іноземного походження є гнилим або нежиттєздатним, або ще якась там холєра його взяла… Та й з приїздом розманіжених кузинок, небожів та іншого родинно-міського неробства якось постійно не складалось. Отож, незважаючи на усі ретельно розроблені в «закерзонському» штабі стратегічні плани, їх втілення в реальних умовах битви за врожай незмінно завершувалося важкою поразкою.

Щось подібне складається із багаторічними зусиллями північних американців створити клон їхньої демократії на українських теренах. Втомившись багато років без результативно виділяти гроші (до речі, мізерні, як на них) на розбудову партійної системи в Україні, наші заокеанські стратегічні партнери із новим завзяттям взялися «юзати» нову модняву «фішку» - впроваджувати новітні технології у справі звільнення «гомо україніус» від антинародного репресивного режиму.

Ось і наступний запланований у Івано-Франківську «ТехКемп» покликаний навчити всього лише протягом одного дня як збудувати громадянське суспільство (часу більш, ніж достатньо – адже новітні технології, Інтернет-спільнота, швидкість скачування надГігова, аж зашкалює).

Не зрозуміло лише, який «насіннєвий матеріал» за прикладом безталанної Гапки можуть посіяти ці іноземці серед нащадків мешканців славетного Галицько-Волинського князівства, які давали добрячого прочухана непроханим гостям як зі Сходу, так і з Заходу, серед спадкоємців вояків Української галицької армії та партизанів Української повстанської армії, які тільки те й робили, що проливали СВОЮ КРОВ за СВОЮ ЗЕМЛЮ, тоді як їхні Трумени з Рузвельтами відсиджувались за океаном та влаштовували, знову ж таки, конференції - Мюнхенські, Ялтинські та інші, на яких одним розчерком пера чужинцями ділилися НАШІ території, калічилися долі, приносились у жертву люди? І знову весь цей псевдо-ноу-хау мотлох нам будуть вішати на вуха під фальшиві «вишневі» усмішки політкоректні нащадки тих, хто задля встановлення громадянського суспільства у своїй державі спочатку винищив все корінне населення (як вам такий досвід? нічого не нагадує?), а потім у якості новітньої та ефективної технології застосував криваву громадянську війну між Північчю та Півднем?

При цьому, написавши на знаменах демократизації сформульоване Л.Подерв’янським гасло: «не треба мститись, треба всіх любити, всіх під…сів, злодіїв, убивць, бо всі вони народ…», американці люблять (ще в нас кажуть – грають) передусім перших у цьому списку, вихваляючи їх під час презентацій профінансованої ними ж кампанії «Фільтруй владу!», де звучить нищівна критика щодо народних депутатів - «регіоналів» (хоч щось корисне), натомість змащуються вазе…, ні - медом усі важкодоступні місця, даруйте, найпозитивніші риси обранців від «УДАРу» та «Батьківщини». Цікаво, що про існування депутатів від «Свободи» практично не згадується, бо ще, боронь Боже, налякають своїми діями одну з найвпливовіших діаспор США – а так, як казав Сталін, немає людини - немає проблеми.

Тобто замість реального розвитку та активних дій в інтересах українського народу, які вже довели свою ефективність, нам знову пропонується залізти у затхле болото «суспілізації» під вабливою обгорткою «новітніх» технологій. Чи не щось подібне нам намагався «тулити» Захід у 1991 році, переконуючи залишитись у СРСР? І що було б, якби ми погодились? Хто має очі, той побачить.