До чергових виборів лишився рік, і Адміністрації Президента терміново потрібна красива картинка. Вочевидь, якась зла магія, а не особисті інтереси, не дає Порошенко діяти на повну силу та вирішити усі ті проблеми в галузі економіки, безпеки, соціальної сфери, розв’язання яких він обіцяв. Проте у нього вільні руки у сфері релігії. Та, всупереч думкам про те, що гучні заяви Президента про швидке створення Єдиної Помісної Православної Церкви – лише піар-хід та імітація бурхливої діяльності, зараз він ладен піти на все. Кінець кінцем, виборці більше не поведуться на пусті обіцянки, українському народові потрібний хоча б якийсь реальний результат. І на Банковій це добре розуміють.

Головне питання – у тому, для чого все це робиться, і які задачі при цьому вирішуються. Судячи з того, з якою легкістю наша влада втягує у конфлікт найчисельніші патріотичні конфесії – Київський Патріархат та Українську Греко-Католицьку Церкву, мова йде скоріш про популістські ігриська, а не про вигнання з України попівського філіалу ФСБ та створення Єдиної національної Церкви.

Цього місяця посол США в Україні Марі Йованович вже двічі відвідала Патріарха Київського та всієї Руси-України Філарета. Нещодавно спецпредставник Держдепу також зустрічався зі Вселенським Патріархом Варфоломієм, від якого ми чекаємо Томос про автокефалію. Офіційна мета таких регулярних візитів пояснюється лише найзагальнішими фразами.

Є інформація, що Патріарха Філарета методично зливають: Константинополь не бажає псувати відносити з Москвою, для якої Філарет –ворог номер один. Також є достовірні відомості про змову проти Патріарха всередині самої УПЦ КП. І хоча поки що Його Святійшість переконують піти по хорошому, питання про те, хто очолить Українську церкву у випадку його смерті, піднімалос перед ним у лютому цього року геть не випадково. Обізнані люди стверджують, що вимога про відсторонення Патріарха від управління УПЦ КП – це узгоджене рішення Фанара та Банкової, схвалене у Вашингтоні.

Загалом, чи можна очікувати, що нинішня влада буде щиро боротися за об’єднання церков свято-Володимирового Хрещення? У таких олігархів як Порошенко завжди була лише одна віра – у те, що їм зараз вигідно.

Майбутній «гарант» у Іонівському монастирі Московського Патріархату, 7 червня 2009 року

Президент Порошенко приймає причася з рук Голови УГКЦ Святослава Шевчука, 2014 рік

Київського Патріарха хочуть зробити розмінною монетою, тому що він не міг уявити собі Українську Церкву залежною від якого-небудь зарубіжного ієрарху і не бажав погодитися на тимчасову автономію у складі Вселенського Патріархату. Ця самостійність та безкомпромісність його позиції надто ускладнювала переговори з Константинополем. А результат – визнання Української Церкви Вселенським Патріархатом – потрібний Порошенко саме зараз!

У той час, як гладенькі Вальцман та Гройсман поспішають вирішити долю українського Православ’я за наш рахунок, справжнім патріотам необхідно подумати про головне – про охорону життя нашого Патріарху. Дивні смерті церковних ієрархів у нашій країні вже траплялися…