З кінця минулого року, районні та обласні ради масово зверталися в найвищі органи влади й силових структур з однотипними закликами перевірити священнослужителів УПЦ МП на причетність до ФСБ і активізувати створення Єдиної помісної української церкви. Останні такі листи були відправлені на початку квітня – незадовго до відправлення Вселенському патріархові звернень Президента, Верховної Ради та православних ієрархів про автокефалію.

У своїх зверненнях місцеві депутати писали про антиукраїнську позицію представників УПЦ МП, підтримку окупаційних режимів, що нібито надається ними в Криму і на Донбасі, а також про діяльність, спрямовану на підривання суверенітету і територіальної цілісності України. Один з таких листів також відправили за рішенням Сокальської районної ради.

Днями у розпорядженні журналістів виявився документ Головного слідчого управління Національної поліції з реакцією на цю ініціативу.

Загалом лист т.в.о. начальника ГСУ дуже схожий на просту відписку, та ще й зроблену "лівою ногою", і породжує масу питань.

Якщо правоохоронцям нічого не було відомо про антидержавницьку діяльність УПЦ МП попри безліч таких повідомлень у ЗМІ, то чому керівництво не потурбувалося з'ясуванням причин цього? Чи то це пов'язано з тим, що до поліції ніхто з відповідними заявами не звертався, чи то співробітники не реєстрували повідомлення про правопорушення, чи то інформація про загрозу територіальній цілісності й суверенітету з боку УПЦ МП не знаходила підтвердження.

З іншого боку, якщо з листа райради правоохоронці не впізнали нічого нового, то чому громадськість не бачить їх роботи, кримінальних справ, неминуче гучних, коли стосуються церковників?

Ці питання неначе і не спадали на думку полковникові Дударцю. Він лише вказує підлеглим, що у разі отримання інформації про правопорушення, здійснені представниками УПЦ МП необхідно "забезпечити прийняття відповідних рішень відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства".

Проте хіба для того, щоб виконувати свою роботу згідно з нормативними документами потрібна окрема вказівка керівництва? І чому ця вказівка торкається тільки однієї конфесії? Зрештою, хто юридично вважається представниками УПЦ МП – чи це всі віряни, чи це бабусі, що працюють у храмах, сторожа та паламарі, чи це священики та єпископи?

Чому реагування на правопорушення виявляється пов'язаним з тим, чи вважається обвинувачений "ворогом держави" або ні? Хіба самого факту правопорушення, будь то що стосується цілісності й суверенітету країни або ні, недостатньо для того, щоб вживати необхідні заходи?

Що ж тепер, якщо священик або мирянин однієї з конфесій вкраде палку ковбаси, його доля офіційно визначається тим, до якої церкви він належить? Якщо УПЦ КП – можна не звертати уваги, а якщо УПЦ МП – довести до суду і покарати по всій суворості?