Багатьох здивувало останнє різке інтерв’ю Філарета та його звернення до православних християн світу. Напередодні 25-річчя своєї Патріаршої інтронізації, Філарет виступив з черговими різкими звинуваченнями на адресу Зеленського. Вселенський Патріархат, на його думку, «відступив від чистоти православ’я», ПЦУ «не має майбутнього», а президент, виявляється, особисто заборонив реєструвати Київський патріархат. Це тим більш дивно, бо було сказано одразу після зустрічі президента з Патріархом Варфоломієм у Стамбулі – нібито з метою зіпсути враження від візиту. Для багатодосвідченого старця, що вмів знаходити спільну мову з будь-якою владою, від комуністів до сатанистів… вчинок, так би мовити, нехарактерний.
Різні ходять чутки в ОП на цю тему. Говорять про якісь секретні перемовини між ПЦУ й УПЦ КП у жовтні-листопаді, які проходять за посередництвом людей Єрмака. Говорять і про умови, які виставили Філарету у форматі «пропозиції, від якої не можна відмовитись»:
- Почесний патріарх повертається до Синоду та залишає за собою ті парафії, які не захотіли йти до ПЦУ
- Його сьогоднішня ієрархія приймається as is, у єпископському сані
- Будинок на Пушкінській та собор залишаються за старцем
- Парафії у діаспорі все ж таки треба віддати (то вимога іншого патріарха, Всесвятійшого)
«В темі» було максимально вузьке коло – владики Епіфаній, Євстратій, Дмитро та декілька наближених осіб. Синод не повідомляли, аби не допустити розголошення. Також було розроблено проект меморандуму.
План авантюрний, але не без зиску для всіх учасників. Знов об’єднуючи ПЦУ, Зеленський перехоплює лаври у «попередника» Петра та одержує бонус до падаючого рейтингу «СН». ПЦУ, хоч і чималою ціною, але отримує єдність та перспективи розвитку. Фанар може знову працювати над визнанням Єдиної автокефальної церкви України, а Філарет…
З Філаретом трохи складніше. У Синоді більш не має постійного членства, та й навіть з постійним «розгорнутись» не дадуть. Нерухомість переоформлена на ПЦУ, а обіцянки її повернути без сумніву залишаться на папері. Але ж діаспора то є опора Філарета та найміцніший пункт його програми. Тим більше, що в ПЦУ наших співвітчизників, на жаль, вже давно «злили». Як він відмовиться від діаспори?
А там вже президенту наобіцяли – будуть, мовляв, змістовні тезиси для зустрічі з Патріархом Варфоломієм. Та й вибори близько. Як бути? Виходить як з Об’єднавчим Собором 2018 – ідея добра, але часу всіх переконати не вистачає. Знову натиснуто чарівну кнопку «СБУ». Але «духовний дідусь» поки що не гнеться.
За нашою інформацією, у разі остаточної відмови Філарета існує план Б: дискредитувати його перед віруючими, пустивши чутки, нібито він хоче приєднатись до РПЦвУ. Першим кроком буде звинувачення в пресі, другим - публікація фейкового листа Філарета до московської патріархії з проханням прийняти його з усіма парафіями та нерухомістю УПЦ КП. Це дозволить остаточно вилучити всю нерухомість у старця, його ієрархів та духовенства. Перший крок зроблено – митрополит Олександр заявив, що Філарет веде перемовини з РПЦвУ та натякнув на «передачу українських святинь москалям». Вже оприлюднено листа Філарета від 2008 року, де він погодився на автономію у складі Константинополя. Цікаво, правда, чому Драбинко забуває про власне минуле. Всі ми пам’ятаємо, де він був і що писав у 2008.
У принципі, в ОП зробили все: налагодили контакти з верхівкою ПЦУ, яка раніше дистанціювалася від «СН», змогли організувати перемовини з Фанаром та Філаретом. Але компетенції продовжити роботу не вистачає. Тим паче, що мінкультовський департамент, який не впорався зі своїми задачами, ліквідували, а Держслужба, що прийшла йому на заміну, теж досі не знайшла механізм ефективної взаємодії з церквою.
Добре принаймні те, що є небайдужі люди, які не хочуть використовувати брудні методи взаємодії з духовенством тільки через відсутність більш тонких інструментів, та попереджають про те, що коїться.