Вагнергейт
22.11.2021 12:20

Спецоперація, гідна ЦРУ та Моссаду

У липні 2020 року українські спецслужби отримали чудову нагоду прогриміти на весь світ гучною та зухвалою операцією з затримання російських військових найманців. В майстерно розставлені сіті до рук СБУ та контррозвідки мали потрапити як мінімум 33 особи, 28 з яких брали активну участь у війні проти України та причетні до військових злочинів.

У списку, який сформувала Служба безпеки, були не звичайні ополченці, а професійні російські бійці, які брали участь у кровопролитних боях під Іловайськом та Дебальцевим. Серед них і бойовики, які у червні 2014 року збили український військово-транспортний літак під Луганськом. І навіть ті, хто потенційно міг надати важливі свідчення про збиття малазійського Боїнга МН17 у липні 2014 року. Всі ці особи, які вбили не одного українського солдата, могли опинитися в руках українських спецслужб і стати для всього світу важливими свідками військових злочинів Москви.

Спецоперація під кодовою назвою «Авеню», планувалася не один день. Вона була наслідком попередніх успішних операцій, найвідоміша з яких – викрадення у червні 2019 року проросійського бойовика Цемаха, який причетний до збиття Боїнгу малазійських авіаліній. Українські спецслужби повірили у себе і свої можливості і вирішили підвищити ставки у грі. В кращих традиціях ЦРУ і Моссаду, було проведено вербування потрібних бойовиків, завербовано крота у ворожих рядах. Створено вдалу легенду про приватну військову компанію, якій потрібні охоронці з досвідом бойових дій. Нарешті група найманців, яка нічого не підозрювала, відправилася у Білорусь, звідки мала сісти на транзитний літак у Стамбул. І… опинитися в Україні, де їх вже були готові прийняти і запакувати. Але щасливого фіналу не сталося.  

У пошуках зради: всі шляхи ведуть до Офісу Президента

Зараз можна з впевненістю сказати: найблискучіша операція українських спецслужб зірвалася з вини вищого керівництва України. У тому числі прямо чи опосередковано – особисто президента Володимира Зеленського.

23 липня 2020 року в Офісі Президента відбулися події, які стали спусковим механізмом краху операції із затримання вагнерівців під кодовою назвою «Авеню». Тоді колишній керівник Головного управління розвідки Міноборони України Василь Бурба ще з одним працівником спецслужб прийшов на Банкову, щоб остаточно затвердити проведення операції. 25 липня літак з Мінська з вагнерівцями на борту мав вилетіти до Стамбулу. Кінцева мета поїздки російських найманців за легендою – Венесуела. А насправді літак мали посадити в Україні.

Зеленський до гостей не вийшов. Замість нього з Бурбою говорив глава Офісу Президента Андрій Єрмак, який передав особистий наказ Зеленського: операцію потрібно відкласти, інакше зірветься перемир’я на Донбасі, яке мало настати 27 липня.

Формально від операції у Зеленського ніби не відмовилися. Але перенесення терміну на кілька днів зумовило її неминучий провал. Представники української розвідки попереджали, що так з великою ймовірністю і станеться. Але їх проігнорували. Очевидно, у Зеленського на перше місце поставили сумнівне чергове перемир’я, ніж затримання російських військових злочинців.

Якби вагнерівці вилетіли з Мінська 25 липня, як і планувалося, вони майже точно б потрапили у руки українських спецслужб. Та цього не сталося. І про гостей з Росії дізналися білоруські силовики, які й заарештували найманців. Але залишається загадкою: підопічні Лукашенка вичислили їх самостійно чи мав місце витік інформації з української сторони.

Питання без відповіді

У «Вагнергейті» найбільше кидається в очі дивна непослідовність та відверта брехня Зеленського та його оточення з Офісу Президента. Судячи з суперечливих заяв глави держави, сказаних ним у різний період часу, напрошується висновок: Зеленський дуже не хотів, щоб інформація про спецоперацію «Авеню» і причини її зриву просочилася у медіа. Тому він постійно давав дуже розпливчасті і якісь двозначні коментарі.

Спочатку в Офісі Президента заперечували існування такої операції. Голова ГУР Міноборони України Кирило Буданов назвав її «операцією російських спецслужб». А глава Офісу Президента Андрій Єрмак – «добре продуманою та спланованою дезінформаційною кампанією».

У червні 2021 року в інтерв’ю ТСН Зеленський заявив, що спецоперацію по затриманню вагнерівців готували не українці, а інші сторони. Та ще й поскаржився: Україну спеціально затягували в це питання. І висловив своє задоволення тим, що операція зірвалася. Насправді, як показало дослідження Bellingcat та свідчення відповідальних за проведення операції осіб, президент лукавив. Бо операцію «Авеню» розробляли саме українські спецслужби.

На початку жовтня на брифінгу у Трускавці Зеленський вдав вигляд, що майже не пригадує деталей спецоперації по затриманню вагнерівців. Хоча йому про неї не раз доповідали. І перевів усі стрілки на Порошенка. А зараз Офіс Президента взагалі вирішив не пояснювати суспільству свої дії та роль у скандалі.

Припустимо, спецоперація із затримання вагнерівців завершилася успішно. Чи зірвало б це перемир’я на Донбасі 27 липня? Цілком можливо. Але перемир’я зірвалося і без цього. За чотири місяці дії режиму припинення вогню загинули чотири українські військовослужбовці, а 20 були поранені. Далі ситуація лише погіршувалася. Таких угод про мир з бойовиками за всю історію війни на Донбасі були безліч. І всі вони закінчувалися безрезультатно. Крім того, якщо виходити з такої логіки президента та глави Офісу, напрошується питання: а хіба перенесення операції на кілька днів не зірвало б перемир’я на Донбасі?

Як можна кваліфікувати такі дії?  Це була зрада чи жахлива некомпетентність? Злив інформації ворогу чи випадковий витік даних? Невірна оцінка ситуації чи власна самовпевненість? Страх розгнівити Путіна чи наївні ілюзії про мир на Донбасі? Свідомі дії з метою провалити спецоперацію її відтермінуванням чи випадковий збіг обставин?

Можливо, українська влада просто злякалася. Не наважилася на проведення такої масштабної за своїм задумом операції. А можливо мав місце витік інформації. В усякому разі, коли 3 серпня 2020 року на засіданні в Офісі президента Василь Бурба заявив про можливу зраду у президентському оточенні та закликав перевірити усіх учасників закритих нарад на детекторі брехні, його відразу ж звільнили.

Політичні наслідки «Вагнергейту»: як влада гасить скандал

«Вагнергейт» серйозно б’є по іміджу влади та особисто Володимира Зеленського. Тому в Офісі Президента вдалися до спроб зам’яти скандал та перевести суспільну увагу в інше русло. Спочатку там вдавали, що нічого особливого не сталося. Потім побачили, що ця тактика не працює. І вирішили підкинути українцям кілька тем, щоб звернути увагу суспільства на інші речі.

«Вовина тисяча» і нібито розкритий замах на вбивство міністра аграрної політики Руслана Лещенка – приклади таких медійних трюків влади. Та всі вони поки що не дуже успішні.

Інший спосіб гасіння політичної пожежі від Зеленського – повне ігнорування скандалу. Так, представники команди президента на чолі з самим главою держави не з’явилися на ефір до Савіка Шустера. Радник глави Офісу Президента Максим Подоляк заявив, що негоже президенту по олігархічним телеканалам ходити. Така позиція більше схожа на переляк і загнаність в глухий кут. Якби владі не було чого приховувати, вона б не побоялася публічно озвучити свої пояснення та відповісти на гострі питання. Проте у Зеленського вирішили сховати голову в пісок. Дивно, чому у «слуг народу» раніше не виникало докорів сумління, коли вони відвідували інші олігархічні телеканали?

Поки що усі спроби ЗЕ-команди погасити вогонь «Вагнергейту» виглядають непереконливо. Мова тут не стільки про потенційну зраду, скільки про обман і нещирість Зеленського, Єрмака та їх оточення. Якби Зеленський ще у серпні 2020 року відверто зізнався українському суспільству у тому, що допустився помилки і пояснив свої мотиви, скандал вдалося б зам’яти. Можливо, довелося б принести сакральну жертву у вигляді відставки Андрія Єрмака. Але у Зеленського обрали шлях лукавства і брехні. За що тепер і розплачуються.

«Вагнергейт» навряд чи спровокує імпічмент президента та відставки в його Офісі. І навіть серйозно не підкосить рейтинги Володимира Олександровича. Для його відданих виборців це не те питання, щоб повністю відвернутися від свого улюбленця. Але полум’я цього скандалу буде постійно тліти, негативно впливаючи на довіру до чинної влади. Тож до наступних виборах навколо Зеленського може сформуватися критичний рівень суспільної недовіри, який покладе кінець його політичній кар’єрі.