Державне регулювання цін на продукти харчування
15.12.2021 18:00
Після тривалого періоду зростання цін, який влада вперто не хотіла помічати, «слуги народу» раптово схаменулися. І вирішили приборкати інфляційну вакханалію запровадженням державного регулювання на продукти першої необхідності

Та благородна на перший погляд ініціатива має усі шанси зазнати фіаско. 

«Слуги», які згадали про народ

Нещодавно група народних депутатів з фракції «Слуга народу» зареєструвала проєкт закону щодо відновлення державного регулювання цін на продукти харчування, що мають істотну соціальну значущість. Ріст цін – одна з основних проблем, яка турбує українців. Але у владі її довгий час не помічали. Чого лише варті висловлювання нардепа Миколи Тищенка, який заявив, що жодного зростання цін не відбулося. При цьому «слуга народу» продемонстрував, що не має поняття про те, якими насправді є ціни на окремі продукти харчування зараз.

І ось раптом «слуги народу» вирішили згадати про народ. Важко зрозуміти, що спонукало їх звернути свою депутатську увагу на ситуацію з цінами. Але факт є фактом. Сама ідея регулювати ціни на певні товари не нова. До 1 липня 2017 року в Україні діяла відповідна норма закону. Невідомо, чи була з того якась користь для пересічного українця. У всякому разі вартість хліба за рік до скасування так званого державного регулювання цін зросла на 20%. Інші продукти також не дуже бажали знижуватися в ціні. Але, на думку «слуг народу», після того як уряд вирішив не контролювати ринок, стало значно гірше.

У пояснювальній записці до проєкту закону нардепи апелюють до досвіду інших держав. Зокрема, до країн ЄС, де на загальнонаціональному рівні встановлюється до 15% цін. Мова йде про ціни на продукцію аграрного сектору.

За задумом авторів закону, державне регулювання цін здійснюється встановленням граничної торговельної націнки, що може бути не меншою від 5% і не більшою 15% від відпускної ціни виробника соціально значущих продуктів харчування.

У проекті закону міститься повний перелік продуктів, до яких буде застосовуватися максимальна націнка у 15%:

  • Крупа гречана;
  • Цукор-пісок;
  • Борошно пшеничне вищого сорту;
  • Макаронні вироби вітчизняного виробництва (вермішель з борошна пшеничного вищого сорту);
  • Молоко пастеризоване жирністю 2,5 відсотка (у плівці);
  • Хліб житньо-пшеничний;
  • Батон з пшеничного борошна;
  • Яйця курячі категорії С1;
  • Птиця (тушка куряча);
  • Вода мінеральна негазована;
  • Масло вершкове жирністю 72,5 відсотка;
  • Олія соняшникова.

На думку ініціаторів введення регулювання цін, держава є найбільш ефективним органом «примусу», який можна і треба застосовувати при неспроможності ринку. При цьому "слуги народу" не уточнюють, наскільки впадуть ціни на перелічені продукти після ухвалення закону. І чи взагалі вони знизяться.

Ціни, які зірвалися з повідку

Якщо згадати 2019 рік, то у передвиборчій рекламі Зеленський обіцяв усім українцям «кінець епохи бідності». Але про цю, як і про інші обіцянки, влада швидко забула. Причин, чому немає зрушень у подоланні бідності в Україні, багато. Одна з них – ріст цін, який останнім часом суттєво прискорився.

Згідно даних офіційної статистики, у 2020 році інфляція в Україні становила 5%. У цьому році прогнозується ріст цін на 10 – 11%. Але насправді масштаби подорожчання товарів та послуг в державі значно відчутніші. При чому дорожчає все: від продуктів харчування до нерухомості, мобільного зв’язку та вартості проїзду. Найкращий індикатор тут – не цифри Держстату та браві звіти Кабміну, а настрої людей, які щомісяця помічають як невпинно ростуть ціни. І як їхні зарплати та пенсії не встигають за подорожчанням на всіх фронтах.

Не будемо вдаватися у деталі. Звернімось до вартості продуктів харчування, які надумали регулювати народні депутати. Офіційна статистика каже, що ріст цін на харчі відбувався швидшими темпами, ніж на інші види товарів та послуг. Так, ціни у жовтні на продукти харчування були на 14,2% більші, ніж рік назад. Хліб за цей період подорожчав на 18%, цукор на 48%, олія соняшникова на 57,4%, яйця на 32%, масло на 12,6%, молоко на 9,2%.

У грудні 2020 року батон коштував 14,75 грн, а у жовтні 2021 року вже 17,1 гривень. Вартість гречки зросла з 37,4 до 43,4 грн і тенденція до подорожчання триває. Аналітики прогнозують, що ця соціально важлива крупа буде наступного року вартувати більше 50 гривень. Ціни на борошно за вказаний проміжок часу зросли з 12,7 до 14,5 грн за кг. Вермішель подорожчала на 3 гривні: з 20 до понад 23 грн за кг. Ціна на тушку курятини піднялася з 56 до 72,4 грн.

Як бачимо, тільки на основі показників цін на основні продукти харчування можна впевнено стверджувати: інфляція вийшла з берегів. Заради справедливості варто додати: ріст цін спостерігається в усьому світі. Україна не виняток. І відчуває на собі світові тенденції. З іншого боку, 2021 рік видався врожайним і сприятливим для сільського господарства. В Україні зібрали рекордні врожаї зернових. Та й інші культури не пасуть задніх. Проте ціни чомусь і не думають падати. Навпаки, експерти попереджають: продукти можуть ще більше подорожчати.

Чому ідея з регулюванням цін має всі шанси провалитися

Мета закону «слуг» на перший погляд благородна – захистити уразливі верстви населення та стримати ріст цін. Але благими намірами часто вимощена дорога до пекла. Особливо, якщо врахувати українські реалії помножені на непрофесійну владу. Законопроєкт щодо державного регулювання цін навряд чи стримає ціни. І ось чому.

Ініціатори закону пропонують встановити державне регулювання цін шляхом запровадження максимальної торгівельної націнки, яка не може бути вища за 15% від відпускної ціни виробника соціально значущих продуктів харчування. Однак, «слуги народу» нічого не кажуть про той випадок, коли ціну на товар піднімає виробник. Ціна продуктів у торгових мережах, супермаркетах і дрібних магазинах формується не тільки через бажання власників поставити максимальну націнку. Вона включає багато складових. І в першу чергу продавці відштовхуються від вартості закупівлі товару. Якщо, наприклад, супермаркет купив у виробника соняшникову олію по ціні 50 грн за пляшку, він не буде ставити ціну нижче 50 гривень. Але і про 100 гривень навряд чи йде мова. Ціну товару визначатиме конкуренція, ринок і розумна собівартість. Але певно «слуги народу» не дуже вникали в це питання.

Припустимо, закон про державне регулювання цін таки буде ухвалений. Що далі? Торгові мережі заздалегідь можуть встановити максимальну націнку у 15% на продукти. Хоча раніше націнка могла бути і меншою. З іншого боку, якщо виробники підніматимуть вартість хліба, молока, масла, круп, олії, м’яса, яєць, цукру, то ціна у магазинах також ростиме. І все державне регулювання зазнає краху.

Крім того, якщо 12 продуктів будуть продаватися з меншою націнкою, хто забороняє магазину компенсувати це підвищенням вартості інших товарів? Або можна спробувати домовитися з виробником щодо «сірої» закупівельної ціни. І встановити надбавку, яку вважаєш за потрібне.

Якщо «слуги народу» дійсно хочуть вплинути на ціни, вони мали б розібратися у причинах інфляції. У високі ціни виробників продуктів харчування закладені високі тарифи на газ та електроенергію, невпевненість у завтрашньому дні, недосконале податкове законодавство, а також певна корупційна складова. Ну не може виробник хліба не підняти ціну, якщо вартість електроенергії зросла за рік у 2 рази, а за останній місяць – на 17%. Як не підняти ціну виробнику, якщо вартість газу для потреб його підприємства підскочила з 7000 до 36000 гривень за рік?  Та й зарплату працівникам також потрібно платити.

Виходить так, що народні депутати вирішили боротися з симптомами, а не з причинами. Розбиратися потрібно не з націнками у магазинах, а з ціноутворенням взагалі. Але логіка у діях влади давно відсутня. Тому «боротьба» за регулювання цін, з великою ймовірністю, приречена на провал.

Святослав Ворон
"Новини України - From-UA.com"