В ходе видео-онлайн-конференции Виктор Михайлович рассказал о мифе, который навязали обществу украинские политики, антирекорде прошлогоднего бюджета, о необходимости отмены моратория на продажу земли, и многом другом.
Предлагаем вашему вниманию список заданных вопросов и ответов на них.
Сумо: – Добрый день!
1) Скажите, Виктор, Ваш однопартиец Соболев имеет хоть какое-то элементарное понятие об экономике?
2) Как вы думаете, какими критериями руководствовалась Тимошенко, назначая его на должность Премьер-министра оппозиционного правительства?
3) Спрогнозируйте, какой срок продержится Соболев на данной должности.
В. Пинзенык: – Я думаю, що не всі знають деяких нюансів українського законодавства. Опозиційний уряд може очолювати тільки український депутат. Насправді всі розуміють, що реальним лідером цього уряду є Юлія Тимошенко, але оскільки вона не депутат, вона не може формально бути прем'єр-міністром опозиційного уряду.
Я не є однопартійцем Соболєва, оскільки я вийшов з партії «Реформи і порядок».
Yevgeniy: – Добрый день. Прошу дать Вашу оценку финансиста о состоянии экономики Украины на момент начала деятельности Президента В.Януковича. Как вы оцениваете, в плоскости пользы для Народа Украины, деятельность таких персоналий как Ющенко и Тимошенко? Что нужно сделать для объединения страны? Ваша оценка первых 100 дней новой власти? Чтобы сделали Вы, будь вы первым лицом Украины? Заранее благодарю за ответы. Желаю здоровья и успехов!
В. Пинзенык: – Економіка знаходиться в дуже тяжкому стані. Це не стільки наслідок фінансової кризи, а наслідок відсутності реакції на ті виклики, які постали перед Україною в період кризи. Більшість людей знає про драматичне падіння економіки минулого року. Але ключову проблему і загрозу майбутньому я бачу не в цьому. Вона полягає у величезному дефіциті бюджету і наростаючому державному боргу. Минулорічний дефіцит бюджету перевищив сумарний дефіцит всіх років незалежності – 104 млрд. гривень. А державний борг України минулого року зріс на 127 млрд. гривень. Країна, яка ще 2 роки назад мала одні з кращих боргових показників у світі, ввійшла в групу країн ризику. Те, що відбувається зараз в Україні, це продовження цієї тупикової дороги. Нова влада, судячи по її діях, не збирається сходити з неї. Попри декларований у бюджеті дефіцит 5,3% ВВП, реально він сягає майже 16%, або 170 млрд. гривень. Це дає підстави назвати перші 100 днів «100 днів у нікуди». Яких реформ потребує зараз країна?
Перше – створення простого ефективного уряду в складі 15 міністрів, а не 30, як зараз. В уряді не має бути жодного віце-прем'єр-міністра. За кожним міністром закріплюється одна функція, всі органи центральної виконавчої влади підпорядковуються міністерству, тобто створюється жорстка вертикаль виконавчої влади на центральному рівні.
Без цього кроку неможливо говорити про другу реформу стосовно інвестиційного клімату, або простіше кажучи усунення бюрократичної залежності українських підприємств від чиновників. Бо нереформована система влади завжди буде політичним захисником існуючої залежності економіки від чиновників.
Третій ключовий елемент реформ – збалансування бюджету. Наростаюча бюджетна дірка і державний борг нічим добрим не закінчиться. Не можна говорити про перспективу стабільного піднесення економіки, живучи в борг. Така дорога закінчується серйозними випробуваннями.
Я назвав першочергові реформи, шанс на першу з яких вже упущено, тому що уряд сформований інакше. А це й підриває основу для другої реформи.
Другим етапом я б назвав серйозні реформи, які стосуються освіти, медицини, що водночас відкриває дорогу до податкової реформи, в тому числі зниження податкового навантаження. Відзначу філософію таких реформ: нічого не змініться в освіті і медицині, поки фінансування буде здійснюватись за принципом утримання установ. Суспільство цікавить продукт, кваліфікована медична допомога або якісна освіта. Нинішній принцип фінансування спільного з цим має мало. Зміна принципів фінансування освіти відкриває дорогу до можливостей зниження податкового навантаження.
Ігор М.: – Вікторе Михайловичу,
з того моменту, як ви пішли від Тимошенко, я маю на увазі посаду міністра фінансів, ви хоча б раз з нею бачились, розмовляли? Які у вас зараз з нею відносини?
В. Пинзенык: – Я не зустрічався і не мав розмови з Юлією Тимошенко.
Михаил Юрьевич: – «Уважаемый» Виктор, в 90-е годы Вы были первым вице-премьером, отвечающим за экономику Украины. В эти годы Вы и глава Нацбанка Ющенко, создавая стабилизационный фонд, посадили пенсионеров, учителей, врачей и других людей, честно РАБОТАЮЩИХ НА СТРАНУ, более чем на год без зарплат и всяких средств к существованию. Вы чувствуете свою ответственность за это преступление? И не считаете это геноцидом граждан Украины?
В. Пинзенык: – Автори мають свою позицію, я не збираюсь переконувати їх в іншому – очевидно, це не має сенсу. Це стосовно 5, 9 і 12 питання, але відповідь на них я дам. Вони призначені для інших читачів, які хочуть розібратися в проблемах. Тим більше, що країна зараз переживає проблеми, близькі до 90-х років.Я не хочу коментувати стабілізаційний фонд, бо я вперше чую про такий фонд і про його створення. Очевидно, проблема зачіпається з іншого боку – не в площині невиплат зарплат і пенсій – в Україні вони платились завжди вчасно, крім періоду 1998-99 років. Я в цей час не працював в уряді. Очевидно найбільше люди пам'ятають знецінення доходів. Не всі хочуть розбиратися в їх причинах. А причина в дефіциті бюджету і в покритті нестачі коштів за рахунок друкування нових грошей, або в емісії. З моїх вуст ніхто ніколи не чув і не почує заклик про використання емісії для вирішення наявних проблем. Таку позицію я займав в 90-і роки, другий рік я про цю проблему говорю зараз. В дефіциті і в боргові маячить привид 90-х років. Вкрай небезпечний привид. Саме з цієї причини я і зачепив дане автором питання.
Сергій: – Президент обіцяє вивести Україну за 20 років в десятку найрозвинутіших країн. Ви вірите в цю Утопію? Ви вірите в те, що геолог Азаров разом з командою олігархів може вивести Україну з кризи? Яка Ваша думка про підвищення акцизів? Україна добуває газу достатньо для комунальних потреб. Чому Україна підписує кабальні умови з Росією про поставки газу для приватних підприємств? Чому власники підприємств не купляють напряму газ в Росії?
В. Пинзенык: – Очевидно, не є проблемою вивести країну в розряд найбільш розвинутих. Інше питання – наскільки це реально. А точніше, наскільки захочуть це зробити. Це не може відбуватися самопливом, це може бути наслідком певних дій. Їх як раз і немає, скоріше навпаки. Дії, які ми побачили в перші 100 днів, посилюють проблеми, а не вирішують їх.
Стосовно акцизів. Їх треба підвищувати, але треба враховувати дві обставини. Щодо алкоголю і тютюну – їх співставність із сусідніми країнами, бо інакше це веде до контрабанди, а зміна акцизу на пальне, що йде на дороги, має супроводжуватися заходами по забезпеченню прозорості, а отже ефективності витрачання коштів.
Україна не добуває газу достатньо для комунальних потреб. Неправильну думку нав'язали суспільству українські політики. 17 млрд. кубів газу населення споживає безпосередньо, а від 9 до 13 млрд. – через гарячу воду або опалення. Це майже 30 млрд. гривень. Для населення не має значення, чи відбувається безпосереднє споживання газу, чи споживання продукту, наприклад тепла. Тому, очевидно, це питання в плані зміни цін на газ. Неможливо звести арифметику по газу, якщо купують газ по одній ціні, а продають по значно дешевшій.
Оцінку газових угод – і попереднього року, і цього – я вже давав, я вважаю їх нерівноправними. Кишені наших громадян вони коштують 8 млрд. доларів щороку. Як минулорічна, так і цьогорічна.
Євген: – Вікторе Михайловичу, Ви постійно говорите про скорочення видатків. Якщо припустити, що країні таки зробили «подарунок» – живемо по засобах, на які цілі слід спрямувати зекономлені кошти?
Які галузі здатні дати економіці поштовх до зростання? Що потрібно зробити, щоб економіка запрацювала?
Які реформи готовий підтримати Ваш фонд? Що Ви готові запропонувати для поліпшення життя пересічного українця?
Дякую!
В. Пинзенык: – В заданому питанні є певна суперечність. Коли ми говоримо про життя по засобах, це означає, що ми не позичаємо гроші. Якщо ми скорочуємо видатки і збалансовуємо їх з доходами, то ми просто перестаємо жити в борг. Це не вивільняє кошти. Це звільняє країну та її громадян від боргового ярма. Саме таке боргове ярмо є головним ризиком для вкладення коштів в українську економіку. Тобто для інвестицій, без яких економіка не може розвиватися. Це фундаментальна річ для перспективи стабільного економічного розвитку країни. Згадайте, як породжена фінансовою нестабільністю девальвація валюти призвела до втечі з банків 60 млрд. грн. Ці гроші працювали на українську економіку і давали дохід. Зараз вони не роблять ні одного, ні другого. Я зачіпав інші аспекти реформ у попередньому питанні. При збалансованому бюджеті дуже важливо зняти всі бюрократичні перешкоди для ведення підприємницької діяльності. Для аграрного сектора дуже важливим є скасування мораторію на продаж землі. Надзвичайно важливе рішення, яке треба приймати дуже швидко, враховуючи відкриття в світі двох потужних ринків споживання аграрної продукції – Індія і Китай. Ми говоримо зараз про ті речі, наслідком яких стає зростаюча економіка, а через неї зростають і доходи людей. Ставлячи питання про хороший рівень життя, не говорячи про дорогу до цього життя – це обіцянки ні про що. Стосовно Фонду підтримки реформ, то це громадська організація, це не фінансовий інститут.
Ася: – Стоит ли в нынешнее время открывать депозит? В какой валюте лучше вкладывать деньги? Какой срок может быть безопасным для вложений?
Буду очень признательна за ответ.
В. Пинзенык: – Я тримаю депозит. Він гривневий. Не скажу, що я спокійний. Головна загроза, яка сьогодні є для депозитів, – не в банківському секторі. Хоча тут теж є проблеми. Найбільша загроза є у величезній бюджетній дірці, закрити яку безпечними джерелами неможливо. А тому виникає постійний ризик підключення до вирішення цієї проблеми НБУ. Сподіваюсь, що всі добре пам'ятають, до чого це призвело в 90-і роки. Сподіваюсь, що автор зрозумів мої застереження.
Але навіть на цьому питанні я б ще раз хотів підкреслили ідеї попереднього питання. Більшість в суспільстві – думаючі люди. Сьогодні вони розуміють тривогу щодо розміщення депозитів. Тривогу, пов'язану з незбалансованим бюджетом. А тому велика частина грошей лежить під подушкою. Відновлення фінансової стабільності відкриває дорогу цим грошам навіть через депозит. А це доход і власникам, і ресурс для економіки.
donbass: – Господин Пинзенык!
Вы практически более десяти лет толчётесь во власти, на разных уровнях. Вы были министром финансов, это в принципе для Вас потолок, на большее Вы не способны и Вы, я думаю, это понимаете. Скажите, пожалуйста, какую Вам ещё нужно было дать власть и должность, чтобы Вы хотя бы что-то сделали для страны и её народа? Все вы, когда идёте во власть – такие умные вещи говорите, потом, когда с треском вылетаете, разводите руками и все до единого говорите, что вам кто-то помешал сделать задуманное. Потом, после вылета, вы опять становитесь такими умными, что фуфайка заворачивается. Как Вы объясните этот феномен?
В моем понимании, чиновник, который был во власти и ничего не сделал стоящего для народа, должен навсегда уйти из политики и больше никогда его имя не должно упоминаться даже в стенгазете пионерского лагеря.
Я вам всем, как бывшим, так и будущим, не желаю удачи, потому как ваша удача только для вас, я желаю нам удачи, но только без вас всех.
В. Пинзенык: – Я хотів би, щоб думаюча частина наших читачів задалась такими питаннями: чому міністр фінансів не ставить свого підпису під законом про бюджет? Чому сам подає у відставку? Чому іде з партії, де мав гарантоване місце в списку на наступних парламентських виборах? Для більшості громадян це незвична поведінка в українській політиці. Сподіваюсь, що частина суспільства розуміє, що проблема оновлення нашої країни в тому, чи є запит на таке оновлення. Запит не однієї людини, а всієї влади. Сашко: – Гроші – це нестабільна цінність? Якщо подивитись, які кульбіти виконують фінансисти, щоб тримати в руках стабільність будь-якої валюти, втрачаєш віру в цінність цих папірців, тому що їх цінність визначається тим, як швидко і якісно працює міністр фінансів. Гарантом будь-якої валюти насправді є міністр фінансів, а не ВВП, чи не так?
В. Пинзенык: – Нестабільність грошей – це не ознака грошей. Це наслідок певних дій. Можна проводити політику, при якій жодних загроз немає. Постійна загроза стабільності – це великий дефіцит бюджету і загроза підключення друкарського верстату для його покриття. Перша проблема, здавалось би, функція Міністерства фінансів. Але подивіться на одну з попередніх відповідей, де я говорив про бюджет минулого року. У багатьох країнах міністр фінансів має право вето. Тобто без його підпису не може бути прийняте жодне рішення. В Україні проблема бюджету залежить від уряду в цілому, а друга частина проблеми лежить в площині роботи НБУ.
Sniff: – Мы все помним Ваше предложение в начале 90-х отменить пенсионное обеспечение, мол, в «дэржави нэмае коштив»; помним Ваше «царювання над финансамы» в 2005-2006, когда на Украине на ровном месте разразились аж 4 (!!!) кризиса; помним Ваше управление финансами в 2008-м и необоснованную ревальвацию гривны, ударившее по нашим экспортерам; помним влезание в ВТО с полной сдачей ВСЕЙ экономики на откуп ТНК etc.
Вопрос 1:
Если ЮВТ такая плохая, то почему Вы не ушли с поста в знак протеста гораздо раньше, а ушли только в 2009 г. из шкурного страха ответственности за бездарное управление финансами?
Вопрос 2:
Интересно, Вы понимаете, что вы Враг Народа и таких как Вы, бездарных выскочек, товарищ Сталин вполне заслуженно уничтожал нещадно?
Вопрос 3:
Известна ли Вам такая личность, как Зверев Арсений Григорьевич?
На ответы не надеюсь...
В. Пинзенык: – Важко зрозуміти, чого начитався автор запитання, бо я вперше чую про відміну пенсійного забезпечення. Друге. Я не знаю жодної кризи фінансового характеру протягом мого перебування міністром фінансів. Країна жила за рахунок власних коштів. Це цінність, якою я пишаюся. Ми не жили за рахунок боргу, навпаки, скорочували його. Для відома: на початку 2004 року борг був майже 25% ВВП, на початок 2008-го – 12,3%. Дефіцит не перевищував 2% ВВП. Такі бюджети, з таким дефіцитом ніколи не несуть ризику, а створюють фундамент для стабільного розвитку.
Андрій: – Чи плануєте Ви створити нове об'єднання, партію?
В. Пинзенык: – Я б хотів цю проблему залишити зі знаком питання.
Сергій: – Які кроки в оподаткуванні необхідно зробити, щоб вивести економіку з тіні?
В. Пинзенык: – Дві системні реформи можуть вирішити проблему. Перше – скасування внутрішніх офшорів. Офшор – це місце, де податки не сплачуються або нижчі. Цю проблему добре розуміють, коли говорять, наприклад, про Кіпр. Але таких і в Україні повно. В 2005 році більшість з них мені вдалось скасувати. Але немала частина залишилась. Друга річ – правильне адміністрування, при якому працюють індикатори виявлення тих, хто ухиляється від сплати податків. А ще точніше, коли є бажання використовувати ці інструменти, бо в 2008 р. вони були задіяні. Електронна декларація дозволяє виявляти тих, хто ухиляється. Але цей інструмент -повноваження Податкової адміністрації, що на сьогодні не підпорядкована не тільки Мінфіну, але й нікому. Це один з аргументів необхідності реформи влади, про яку я згадував раніше.Якщо говорити про крок зниження податкового навантаження, то цей крок має бути наслідком зниження видатків. Без такого попереднього рішення зниження податків обертається протилежними наслідками. Дмитрий Гомон: – Виктор Михайлович, как так получилось, что вы вылетели из обоймы «большой политики»?
В. Пинзенык: – Для мене перебування при владі не є самоціллю. Для мене є цінніші речі, ніж посада.
Владлен: – Вопрос такой: удивлены ли Вы тем, что фракция БЮТ по-тихоньку распадается, я имею в виду переходы в коалицию? И как вы считаете, чем руководствовалась Тимошенко, когда набирала людей в проходной список?
В. Пинзенык: – Очевидно, є проблеми підбору людей. Люди з твердими переконаннями і позицією позиції не міняють.
Жорж: – Добрый день! Виктор Михайлович, как вы относитесь к тому, что новая власть отказалась от НАТО, судя по всему, навсегда? Также интересно ваше мнение насчет продления черноморского флота РФ в Крыму.
В. Пинзенык: – Проблема НАТО дуже заполітизована в Україні. Очевидно, дуже багато людей живуть ще радянськими часами. Дуже важко одній країні забезпечити видатками потреби в достойній обороноздатності. НАТО – це інструмент колективної безпеки. До цієї проблеми країна ще повернеться. Очевидно, зараз це не найкращий час, бо політики зробили все, щоб НАТО стало елементом розколу України. Дуже дорогою виявилась плата за нові газові угоди. Причому плата за право платити європейську ціну на газ. Заплатили і як зниженням орендної плати, так і перебуванням 25 років ЧФ.
Віктор: – Як ви можете одним реченням підсумувати 100 днів Януковича при владі?
В. Пинзенык: – Я вже вживав цей вислів – 100 днів в нікуди.
Григорий Александрович, город Харьков: – Верховный Совет, как известно, отменил местные выборы. Причем новой даты так и не назначено, одни разговоры. Но ведь отмена выборов – полное нарушение Конституции! Это беспредел, за который проголосовали и ПР, и часть оппозиции. ЧТО ДЕЛАТЬ???
В. Пинзенык: – Подібні речі є вкрай небезпечними. Суспільство дуже легко ковтає такі речі, нажаль. Минулого року була спроба змінити Конституцію. Причому це була спроба влади і опозиції. В чому ж загроза? Суспільство ковтне раз, виникне спокуса відмінити вибори взагалі. Суспільство, громадські організації, ЗМІ мусять реагувати на такі виклики. Краще реагувати на них в зародку, бо потім це важче.
Игорь: – Пан Пинзенык, а что случилось с ПРП? Почему вы ушли или вас ушли?
В. Пинзенык: – Я сам заявив про свій вихід з партії. Це було задовго до президентських виборів. Але за проханням колишніх однопартійців для уникнення політичних спекуляцій на виборах подання було реалізовано після виборів. Цей крок був логічним після тих позицій і моїх протестних дій в уряді. Елена, Киев: – Виктор, скажите, не обидно, что все, ради чего люди поднимались 5 лет назад, я имею в виду Майдан, пошло прахом?
В. Пинзенык: – Так. Тільки в жодному разі не можна кидати тінь на піднесення, що відбувалось в 2004 році. Ні мені, ні, сподіваюсь, автору не шкода. Це не вина людей. Я очікую нові хвилі піднесення людей. Мова йде не про новий Майдан. Я говорю про нову консолідацію суспільства, де об'єднаються громадяни усієї України, але причина буде в іншому – в суто економічній площині. Україна, її громадяни не мають права бути заручником, і країна отримає свій шанс – я це пов'язую з оновленням української політики. Така проблема назріває і я впевнений, що знайде своє вирішення.
