Про причини світоглядної та політичної кризи в Україні та способи її подолання, в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту інтернет-видання Новини України – From-UA розповів український громадський та культурний діяч, народний депутат України VI – VII скликань Олесь Доній.

Новини України – From-UA: - Доброго дня, Олесь Сергійович! Останнім часом часто проводять паралелі між наслідками революції 2004 і наслідками революції 2014. Які паралелі бачите ви?

Олесь Доній: - Паралелі можна провести не лише з Помаранчевою революцією, але і з кінцем 80-х – початком 90-х років. Українці засвідчують, що готові до героїчних вчинків, - вийти на майдани та площі з вимогами зміни влади. Водночас вони засвідчують, що не готові до структурності, до системності, а своїми героїчними вчинками фактично розчищають дорогу для повернення старих еліт, не маючи спроможності творити власні структури і захищати власні ідеї. Тому після кожних таких героїчних майданів, ситуація в Україні докорінним чином не змінюється: одні уламки олігархічних кланів змінюються на інші, а процес монополізації в економіці і в інших сферах в країні триває. Тому тут питання не в аналогіях, а в тому, як довго українське суспільство буде залишатися недорозвинутим, піддаючись на керування собою через фінансові та медійні маніпуляції.

Новини України – From-UA: - Що ж заважає українцям систематизуватися і самоорганізуватися?

Олесь Доній: - Україна ще не зазнала світоглядної та духовної реформації, - процесу, що відбувався у Європі в XVI столітті і відомий як реформація Лютера. Тому українці не висувають вимоги до самих себе, не прищеплюють етику самообмеження та етику праці і розглядають державні посади виключно як механізм особистого збагачення. Власне ці посади і використовують найбільш цинічні та найбільш «пробивні».

Однак проблема не лише в них, - умовно кажучи, не в Порошенко чи Януковичі, а і в тих, хто за них голосує, оскільки вони розглядають ці посади з аналогічною метою, і з аналогічною метою йдуть балотуватися до міських, сільських та селищних рад. Через це процес зловживання владою відбувається не лише на рівні президента і прем'єра, а і на рівні місцевих рад, і в ньому задіяні сотні тисяч та мільйони українців. Тобто, наша проблема у світоглядній кризі. Сьогодні ані українські політики, ані інтелектуали не готові заявити про це і почати розповсюджувати чітку світоглядну інформацію, починаючи з себе і закінчуючи комплексом цінностей, які можна було б почерпнути від суспільства. Тому поки що Україна приречена на «рашинізацію» - режим Порошенка і аналогічні режими, оскільки вони базуються на стереотипах суспільства, яке уможливлює використання влади з метою матеріального збагачення. Тому в кожної з українських влад, до останнього моменту зберігається достатньо потужна група підтримки, оскільки вони вважають, що корупція у владі, - це норма. І це дуже прикро.

Новини України – From-UA: - Згадаймо 2005 рік. Тоді лідери Помаранчевої революції посварилися і в результаті до влади прийшов колективний Янукович. Як Ви вважаєте, чи є сьогодні така загроза?

Олесь Доній: - Останнім часом на парламентських та президентських виборах, Україна ділилася майже навпіл через конкуренцію російськокультурного та українокультурного електоральних полів. Однак на сьогоднішній день такої рівної конкуренції вже немає, - російська окупація відрізала ці кілька мільйонів проросійських голосів. Можливість реваншу «Опозиційного блоку» (ОБ), яким нас залякує влада, абсолютно нереалістична, а сама ця тема використовується в якості страшилки.

На парламентських виборах у проросійських сил немає ніяких перспектив, адже Путін не збирається повертати Крим за будь-якої нагоди, - а це два мільйони громадян. Відповідно, на наступних виборах питання стоятиме не про реванш проросійських сил, а про збереження мінімального статус-кво – такого собі подальшого гниття цього політикуму.

Президент Порошенко уже робить все необхідне для свого переобрання на другий термін. Тут він використовує допомогу Путіна, аби надати право голосу кільком мільйонам виборців окупованих Луганщини та Донеччини і вивести у другий тур президентських перегонів кандидата від Опоблоку. Це одна з технологічних моделей, яка уже використовувалася раніше: Симоненко – Кучма у 1999 році і Зюганов – Єльцин в Росії у 1996.

Насправді ж, проблема в іншому: в Україні відсутня патріотична альтернатива, яка могла би вже зараз, вимагаючи дострокових президентських виборів, реально претендувати на зміну цього абсолютно корумпованого курсу в державній системі. І влада, використовуючи фінанси, монополізацію медіа простору та спецслужби, робить усе, аби така патріотична альтернатива не виникла.

Новини України – From-UA: - Якщо окуповані території Донбасу повернуться до складу України, що європейці останнім часом буквально вимагають від українців, чи посилить це загрозу проросійського реваншу?

Олесь Доній: - Європейці від України цього не вимагають – такі домовленості з самого початку існували між Путіним і Порошенком. Закон про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей був ухвалений Верховною Радою під тиском Президента 16 вересня 2014 року, - ще до того, як європейці почали говорити про вибори та амністію на цих територіях. Фактично Порошенко ще рік намагався змусити західних партнерів підтримати цю ідею ідеї в аспекті «Мінських домовленостей». І лише зараз, буцімто під тиском європейців, Україна змушена виконувати цей Закон. Насправді ж, від самого початку такою була домовленість між Порошенком і Путіним. Якби такий законопроект подав до Верховної Ради особисто Порошенко, це б викликало сильний спротив і в суспільстві, і у Верховній Раді. А так, нам це подають нібито як тиск європейської спільноти. І це один з аргументів для того, аби через Верховну Раду протягнути ці конституційні зміни від Путіна, через Порошенка і тепер вже через європейців.

Як показує досвід, в нашому парламенті майже немає людей з характером – депутати постійно пригинаються перед президентом, тому шанси на схвалення цих конституційних змін Путіна, досить великі. Це вигідний варіант для Порошенка, бо Опоблок не зможе створити парламентську більшість через відсутність депутатів від Криму. Однак у другому турі президентської кампанії, завдяки поверненню до виборів проросійських виборців Донеччини і Луганщини, голосів за екс-«регіоналів» набереться достатньо. Тож повернення Донбасу до складу України – це оптимальний варіант для Порошенка, саме тому він погодився на такий план Путіна. Інтерес цієї кампанії для Путіна – постійно ослаблена Україна під головуванням Порошенка в стані постійних корупційних дій і без реформування економіки. Кремлю потрібно, аби Луганщина і Донеччина повернулися до складу України в нинішньому стані – неочищеними від сепаратистів, з амністією для бойовиків, з їх легітимізацією через органи самоврядування, з окремими військовими формуваннями під назвою «народна міліція». Саме це і передбачено в Законі Порошенка від 16 вересня 2014 року. Якщо це станеться, Україна гарантовано почне віддалятися від Європи, - вона не матиме шансів ані на європеїзацію, ані на демократизацію, ані на українізацію. І в цьому плані вона повністю буде перебувати у фарватері Росії. Тобто, фактично сьогодні план Путіна повністю реалізовується самою Україною.

Новини України – From-UA: - Розчарування результатами Революції Гідності зростає. Чи обґрунтована думка, що чергова революція не вдалася?

Олесь Доній: - Говорячи про останню революцію, я б використовував термін «ЄвроМайдан», бо революція призвела лише до збільшення в країні кількості магазинів «Рошен».

Очевидно, що від ЄвроМайдану є як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивні – це зростання в українців самоповаги, відчуття ними власних можливостей. Сенс негативних наслідків у тому, що ЄвроМайдан розчистив шлях для іншої групи пройдисвітів, яка використовує державні посади з метою збагачення тепер вже на крові загиблих, фактично дискредитуючи і сам ЄвроМайдан, і начхавши на смерті героїчно загиблих людей. Тому тут питання не термінологічне, а здатності українців відстоювати свої досягнення.

На цей момент досягнення Майдану у духовній сфері, жодним чином не втілилося в зміни інструментальні. Усі питання, що порушувались на Майдані, впродовж двох років залишаються «підвішеними» - починаючи від покарання винуватих, і закінчуючи євроінтеграцією, правової державою, боротьбою з корупцією, посиленням україномовної культури. Тобто, усі ці питання, про які говорилося на Майдані, за два роки виявилися нереалізованими. Відповідно, якщо така «революція» не досягає поставлених завдань, а лише міняє одного сатрапа і узурпатора на іншого, чи має вона право взагалі називатися революцією?

Новини України – From-UA: - Чого ви чекаєте від нового уряду? Які завдання йому під силу вирішити?

Олесь Доній: - Я від цього уряду нічого не чекаю. Україна не є парламентсько-президентською державою, як помилково думають люди і деякі політичні експерти – в нас президентська влада. У Європі більшою за владу президента Порошенка є лише влада президента Білорусі Олександра Лукашенко. Росію я не враховую, бо це євразійська, а не європейська держава. У Європі в жодного президента немає такої концентрації влади, як в Лукашенко. В жодного, навіть за формальними ознаками.

Неформально Петро Порошенко з кожним місяцем намагається ще більше монополізувати владу, концентруючи її у власних руках. Фактично він займається її узурпацією і тому наш уряд не може розглядатися, як самостійна одиниця. Кабмін – це один з елементів режиму Порошенка, адже більшість рішень приймається в кабінетах на Банковій, в Адміністрації Президента. Технологічні питання, що будуть впроваджені урядом, - це просто завдання Гройсмана та іншої команди Порошенка, які тепер є міністрами. Вважати новий уряд людьми Гройсмана – це ілюзія, бо в новому Кабміні сидять люди Порошенка і їхнє завдання – технологічно забезпечити збагачення особисто президенту, його оточенню і його структурам. І тепер це буде впроваджуватись більш чітко і детально, з більшим вмінням. А те, що журналісти з часом будуть дізнаватися лише про «крихти», про якісь окремі замовлення, які пов'язані з Порошенком, то суспільство про це значною мірою навіть і не знатиме. Завдання монополізації фінансів, ресурсів та медіа цим урядом буде виконуватися ще інтенсивніше. Ще раз кажу – це лише один з технологічних моментів, бо в нас держава не парламентсько-президентська, а виключно президентська, тому уряд буде робити все те, в чому зацікавлений особисто Петро Порошенко.

Новини України – From-UA: - Чому вже 20 років ми живемо в умовах концентрації влади в руках Президента? Навіть після Майдану-2014, після крові і трупів, нашій еліті ніяк не доходить, що не можна так монополізовувати владу, що це рано чи пізно призведе до нового народного бунту, нової революції?

Олесь Доній: - Наше суспільство не усвідомлює важливості демократії. Суспільство голосувало то за Януковича, то за Порошенка, які після входження на посаду займаються узурпацією. І навіть зараз, після всіх скандалів, після того, що стало відомо про Порошенка, ми не бачимо гучних акцій протесту. Я вже не кажу про суспільні страйки – їх просто немає. Ключова проблема такої ситуації в тому, що серед політикуму немає реальної політичної позиції, бо за відсутністю політичної позиції будь-яка влада схильна до зловживань і вони лише посилюються. Тому відсутність такої сильної, потужної позиції лише спонукатиме Порошенка до подальшої узурпації влади.

Я був абсолютно впевнений, що у Верховній Раді набереться достатньо голосів для затвердження уряду Гройсмана, і я переконаний, що стільки ж набереться і для призначення Генпрокурора, - того, кого захоче Порошенко. Наше суспільство не спроможне до рефлексії й усвідомлення – впродовж стількох років воно спромоглося лише на акції протесту, в той час як боротися за свої права слід постійно. У суспільстві багато говорять про низькі зарплати і пенсії, про те, що на них неможливо прожити і водночас жодна з професійних груп не готова страйкувати за їх збільшення. Тобто, проблема не лише в уряді, який розкрадає гроші і неефективно їх використовує, а і в суспільстві, яке не хоче боронити свої права.

Новини України – From-UA: - За яких умов можливі дострокові вибори парламенту і якими можуть бути їх наслідки?

Олесь Доній: - Вибори до Верховної Ради ні до чого не призведуть, бо, повторюся, в Україні парламент не вирішує проблеми – у нас гіпер-президентська держава. В парламенті майже немає людей з почуттям гідності, з «хребтом», які готові відстоювати свої погляди. Якщо у новій Раді станеться заміна «Народного фронту» на якусь іншу фракцію – Саакашвілі або Парубія, - від цього формат коаліції принципово не зміниться, це все одно буде орган, підконтрольний особисто Порошенку. В України немає шансів вийти з кризи без дострокових президентських виборів. Це, принаймні, хоч якийсь шанс. Дострокові парламентські вибори нічого не дадуть – зміниться лише персональний склад певної частини Верховної Ради.

Можна навести й іншу аналогію – Рада може замінити Генпрокурора, але новий очільник ГПУ все одно буде представником Президента. Тобто, зміна прізвищ не призведе до суттєвих змін. Те ж саме і з урядом – ми маємо уже третій «майданівський» Кабмін. Так, частина міністрів там нові, але ж водночас далеко не всі: з 22-х міністрів десятеро лишилися від попереднього уряду Яценюка. Частина уряду, безперечно, змінилася, але ж філософія залишалася така ж сама.

Новини України – From-UA: - Враховуючи «панамагейт», чи зростає імовірність дострокових президентських виборів?

Олесь Доній: - Ні, на жаль, поки ще не зростає, бо для цього мають існувати незалежні структури – і політичні, і громадські, і засоби комунікації суспільства. Засоби комунікації суспільства в у вигляді головних мас-медіа, монополізовані групою Порошенка. В нього є домовленості з більшістю олігархів, які йому допомагають через свої телевізійні канали. А щоб не виникали опозиційні громадські та політичні сили, в цих структурах працюють спецслужби, які пересварюють лідерів і не дають їм можливості об'єднуватися.

Якщо ж копнути глибше, то для того, аби не виникало ґрунту для спротиву, влада цілеспрямовано тримає суспільство в бідності. Бідне суспільство не спроможне думати про демократію, а думає лише про шмат хліба, і тім більше не спроможне зі своїх копійчаних зарплат віддавати кошти в політичні й громадські організації, утримувати їх. Відповідно, влада зацікавлена у збіднінні населення, у збереженні існуючого стану. Це поки що досить виграшна стратегія.

Новини України – From-UA: - В якому стані знаходиться політична культура в Україні? Чи дбають наші політики про свій імідж, імідж політичної сили, яку вони представляють?

Олесь Доній: - Політики сьогодні турбуються про зв'язок зі ЗМІ. ЗМІ зосереджені в руках олігархів, - точніше, у людей з великими грішми, бо у нас, за великим рахунком, нас залишився один великий олігарх – Порошенко, а решта йому підпорядковані. Це вже більш російська схема: один олігарх Путін, а решта – люди з великими грішми. Тому політики не дуже думають про підвищення власного рівня культури, а дбають лише про те, як вони будуть висвітлені на інформаційному рівні.

Ми бачимо, що кнопкодави, ідея боротьби з якими була використана перед ЄвроМайданом, сьогодні повністю задіяні в системі режиму Порошенка. Депутати кнопкодавлять там, де потрібно, і при цьому чітко розуміють, що використання ними кількох карток переб'ється неодноразовою їх появою на телебаченні в потрібних позитивних ракурсах, а пізніше – і у фінансових можливостях взяти участь у виборах або за партійними списками, або в мажоритарних округах. Тому для них важливе не реноме, а те, як їх висвітлюють в ЗМІ. А висвітлюють їхні дії ті, хто має медіа й фінанси.

Насправді, ми все більше і більше дрейфуємо далі від Європи. У філософському розумінні, ми дрейфуємо вбік Росії, - все йде це створення «Малоросії».

Новини України – From-UA: - Що може стати панацеєю від ідейної деградації вітчизняних парторганізацій? Може двопартійна система?

Олесь Доній: - Двопартійна система притаманна лише США і Британії. На європейському континенті ситуація з міноритарними партнерами будь-яких потужних гравців строкатіша, тому ця строкатість залишається і в Україні.

Очевидно, що в нашій країні ніколи не буде втілена двопартійна система в чистому американському вигляді. Ще раз повторюся – проблема не в самій побудові партій, а у світоглядній кризі суспільства. Політики не спроможні вирішити цю проблему, бо політик хоче подобатися суспільству і він не може критикувати суспільство, бо тоді за нього не проголосують. Отже, цю функцію повинні взяти на себе інтелектуали. Поки що в Україні не так багато інтелектуалів, які здатні це зробити.

Більшість українських інтелектуалів – це теж політики. І вони, як і журналісти, теж хочуть подобатись народу замість того, аби висувати ідеї, котрі могли б змінити світ та суспільство. Зважаючи на все це, в Україні не працює ані західноєвропейська система, де центрами інтелектуалів починаючи ще з Середньовіччя є студенти, ані система, де центрами формування такої точки зору могли б стати опозиційні мас-медіа, які можуть дозволити собі критикувати будь-яку владу і висувати якісь проривні ідеї – які свого часу в Польщі виконувала «Газета виборча».

Наше суспільство не випрацювало жоден з подібних механізмів, у нас спостерігається маргіналізація інтелектуалів. Якщо останні і висувають якісь цікаві ідеї, то вони не стають предметом серйозної дискусії й обговорення у суспільстві, а головні медіа перебувають в симулякрах під тиском Адміністрації Президента. Не секрет, що Банкова видає т.зв. «чорні списки», де вказується, яку інформацію не можна оприлюднювати, яку інформацію блокувати. Враховуючи це все, складається геть сумненька картина. Тому шлях одужання України, на жаль, буде досить довгим. Боюся, він може розтягнутися не на роки, а на десятиріччя.

Новини України – From-UA: - Що заважає наростити темпи розвитку та реформ в країні – небажання, невміння, саботаж?

Олесь Доній: - Режим Порошенка – це, на жаль, лише верхівка айсбергу. Безперечно, наш президент особисто «тягне вниз» Україну, від нього по всій країні йдуть метастази. Це означає, що країна надалі буде захлинатися в корупції, в бідності, в якихось таємних домовленостях з Путіним. І саме тому Порошенка слід міняти.

Та водночас проблема в тому, що замало лише змінити Порошенка, - нам необхідне запровадження світоглядної реформації, спочатку суспільству має бути прищеплена інша свідомість. Слід визначити, на які позитивні чинники повинен орієнтуватися кожен з громадян, і вже згідно з ними, висувати політиків, які їх дотримуються. Не користуються лише фразами, а власне неухильно дотримуються таких чинників на практиці.

Людина-брехун, який зараз на посаді президента, апріорі не повинен був одержати підтримку на парламентських чи на місцевих виборах, бо він збрехав. Можна навести безліч конкретних питань, по яким збрехав наш президент, починаючи з його слів проте, що він уже продав свій бізнес. Однак люди продовжують голосувати за нього та за його політичну силу – це означає, для них брехня президента не є чимось настільки поганим, що вони готові після цього від нього відвернутися. Це означає, що для них це не є світоглядною цінністю.

Проблема полягає в тому, що брехня політика не відштовхує електорат – люди вважають, що це нормально, бо звикли так жити. Тому нам потрібна світоглядна реформація, яку започаткував Мартін Лютер у Європі в 1517 році. Людям слід чітко пояснити, що таке «добро», а що таке «зло». Лише після цього можна говорити про заснування на базі цих нових цінностей громадських та політичних структур і про їхню перемогу на наступних виборах.

Зараз поки що ніхто не наважується про це говорити, реалізовувати і втілювати ці нові цінності. Ніхто не говорить, що брехня чи використання посади заради матеріального збагачення – це погано. За таких людей, незалежно, з проросійського вони чи з проукраїнського табору, не можна більше голосувати. А якщо для наших людей це не є цінністю, то вони і далі будуть жити в бідності, в корупції, в руїні. Глибинна проблема лежить у світогляді людей, які голосують за таких політиків.