У юридичній практиці, як ми бачимо, стало модним вирішення особистих питань силовим методом в ручному режимі. Нещодавно під таким тиском опинилося і наше видання. Якщо коротше, людині Х не сподобалися матеріали, які були опубліковані на сайті з посиланням на відповідні джерела. Ця людина пішла до суду та вимагала закрити сайти, увага (!), законним шляхом. До слова, не тільки наш сайт, а цілу низку популярних український сайтів.

Як потім виявилося, ця людина – корупціонер, до речі, що доведено у Суді. А її дії – це такий собі бізнес, спосіб наживи – вимагати закрити, а потім «кошмарити» керівників сайтів з тим, щоб отримати фінансову винагороду. Як така практика може існувати нині в цивілізованому українському суспільстві та в медіаправі – дізнавалися у адвоката Сергія Войченка.

Новини України – From-UA: - Сергію, вітаємо вас! Уявімо собі ситуацію, що у вас є улюблений сайт, наприклад, «From-UA», ви його відкриваєте одного дня і бачите, що він заблокований провайдером за рішенням суду. І це лише тому, що одній людині не сподобалося щось, що публікувалось на сторінках цього ресурсу. Це нормально?

Сергій Войченко: -Перша реакція: де мій сайт, який я звик читати? Але отут потрібно говорити об'єктивно з приводу тих чи інших ситуацій, які можуть виникати взагалі в процесі роботи журналістів будь-яких видань на території України.

Варто було б наголосити, є таке поняття, як інформаційна гігієна. Про що це йде мова? Деякі медіа-ресурси мене дивували, розміщуючи на своїх сторінках очевидну джинсу чи неправдиву інформацію (такий висновок я міг зробити знаючи реальну ситуацію навколо тієї чи іншої події, яка висвітлювалася), або очевидно замовну інформацію. Ні для кого не є таємницею, що тіньовий ринок обгажування людей існує не лише в Україні, але ми з вами зараз говоримо за Україну. Тобто це один з способів захисту людини – звернуться з позовом про захист честі і гідності ділової репутації.

Дуже прикро, що в таких випадках інтернет перетворюється на свого роду паркан, на якому хто що хоче, то й пише, намагаючись не нести відповідальності, а коли людину викликають до суду, то починається, що це оціночні поняття, а сайт зареєстрований на якусь невідому особу десь не в Україні. А потім, щоб помститися за те, що вони програли суд, цю інформацію кидають, як фекалії на вентилятор, і воно ще розлітається по якихось сайтах сумнівної репутації. Свого часу військова прокуратура, який ми протистояли по певних справах, використовувала такі методи, розміщаючи різного роду фейкові публікації або публікації щодо мене різного характеру. Я на це спокійно реагую. Якщо звертати увагу або кидатися з кинджалом на кожну купу лайна, яка тобі трапляється на дорозі, ти ніколи не дійдеш до кінцевої точки призначення.

Що ж стосується іншої частини вашого питання, то наразі це кримінальне провадження, на підставі якого було заблоковано ряд сайтів за рішенням Печерського районного суду, закрито. Печерським районним відділом поліції прийнято відповідне рішення, тому подальше блокування є очевидно незаконним, і в даному випадку рекомендую звернутися до тих провайдерів, які це роблять, і щодо перевірки вже їхньої діяльності на предмет законності. Нехай вони тепер йдуть до суду і пояснюють, на якій підставі вони виконують рішення суду по закритому кримінальному впровадженні. Ще раз варто наголосити, що наші колеги для захисту своїх клієнтів використовують всі незаборонені методи, і назвати цей метод забороненим мені досить складно.

Ми розуміємо, що є поняття свободи слова, з одного боку, з іншого боку, реалізація прав одних не повинна обмежувати права інших. Але це споконвічне питання і дилема. Кожний індивідуальний випадок є складним і варто його аналізувати як окрему ситуацію, а не узагальнювати взагалі і в цілому. Тому в даному випадку для того, щоб не драматизувати ту чи іншу ситуацію, звичайно її потрібно оцінювати в приватному порядку. Якщо говоримо про загальну статистику, поки що в Україні це не досить розповсюджена практика, але дзвіночки такі існують. Тим паче, не забуваймо, що зараз в ВР існує законопроект про ЗМІ, який викликає великі нарікання і побоювання журналістів.

Новини України – From-UA: - І журналістів європейської спільноти також.

Сергій Войченко: -Тому наскільки це буде реалізовано в Україні і наскільки зможуть взяти під контроль інформаційне поле, ми можемо дивитися спроби по сусідніх державах, я маю на увазі і Білорусь, і Росію. Не досить вдало у них це виходить. Намагаються, вживають заходи, але ж ви розумієте, що це все одно, що носити воду в ситі. Зараз є і VPN, і багато інших можливостей обійти обмеження. З іншого боку ми можемо, спостерігати світову тенденцію до спроб контролю за інформацією. І Україна не є якимось ноу-хау в цьому плані. Пригадайте, для прикладу, видалення акаунту Трампа. Якщо зараз ви маєте якісь зауваження щодо «барановірусу» чи до вакцинації, то також популярні соціальні мережі блокують такі повідомлення, і роблять це так щоб повністю заблокувати акаунти людей, які будуть писати про це в негативному контексті. Тобто Україна в цьому випадку не є чимось новим. Тим більше, що останні події, де рішенням РНБО було запроваджені санкції, серед іншого і щодо ЗМІ і тисячі журналістів лишилися без роботи, ми побачили, що реакція так званої світової спільноти, на яку у нас завжди прийнято посилатися, була досить спокійною.

Новини України – From-UA: - Повертаючись до блокування сайтів, виникає такий собі правовий оксюморон. Справа у тім, що на ряд сайтів подала заяву в поліцію людина, колишній керівник«Спецтехноекспорту», який проходив в справі Гладковського, затримувався НАБУ, підозрюється в розкраданні понад двох мільйонів долларів (!) державних коштів. Як таке може бути в незалежній, правовій, європейській країні? Йдеться про деякі “мотивування” суддів, які виносять такі рішення?

Сергій Войченко: -Є рішення суду, яке мають виконувати, а не розповідати про політичну доцільність, справедливість і т.д. Це все глибинні поняття, про які можна довго сперечатися. Кому рішення суду не подобається, можуть його оскаржити. Тим паче, це рішення суду ухвалювалося в кримінальному впровадженні, а воно закрите, тому говорити про те, що воно мало б зараз виконуватися, було б недоцільно. Щоб давати оцінку, це потрібно дивитися матеріали справи, або представляти інтереси сайтів, яких це рішення стосується, для того, щоб готувати апеляційну скаргу. Але в цьому випадку, ми бачимо, що Національна поліція відреагувала, просто закривши кримінальне впровадження.

І тут якраз і виникає та дилема, яка багатьом чи не подобається, з одного боку, а з іншого боку, викликає певне занепокоєння. Дилема у тому, що, з одного боку, ви можете опонувати мені, що суспільство повинно отримувати інформацію. З іншого боку, є права людини. Відповідно до ст.62 Конституції України, особа вважається не винуватою до того часу, поки її вина не доведена в суді, і рішення не набуло законної сили. Окрім того, Цивільний кодекс гарантує кожному з нас з вами право на власне ім'я, тобто на захист і використання. Тобто ваше зображення чи данні не можуть використати для реклами якогось товару чи послуг, якщо це з вами не погоджено.

Тому я завжди, коли до мене звертаються журналісти за порадою, я відверто кажу, що якщо ви не хочете, щоб до вас були претензії, зазначте, що інформація, як мінімум, з певними приписками (щодо невинуватості особи і відсутності рішення суду), а оприлюднення певних даних, адрес проживання, номерів телефонів, ще якихось персональних даних досить ускладнюють або створюють для людини загрозу, порушують її права і можуть мати зворотну реакцію для самих ЗМІ. Тут можна б було мені опонувати, що в Україні є сайти, на яких оприлюднені дані багатьох людей, на які ніхто не реагує, і це також досить негативно і не робить честі.

Новини України – From-UA: - Сюди ж і Телеграм-канали.

Сергій Войченко: -А Телеграм-канали взагалі дуже складно закрити. Навіть сусідні Росія і Білорусь не можуть. Багато хто, до речі, пішов в Телеграм-канали, вийшовши з мережі, в тому числі Фейсбук, Твіттер тощо. Ми ж бачимо, які там зараз вживаються заходи, пов'язані, серед іншого, з цензурою, або якщо ви не згодні з тим чи іншим твердженням, вас можуть заблокувати. Багато хто йде в Телеграм і намагається там доносити свою позицію. Навіть зараз Дональд Трамп анонсував, що через кілька місяців з'явиться його певна соціальна мережа, куди він буде запрошувати охочих, і очевидно, для того, щоб мати можливість на наступних виборах США донести до людей свої думки, оскільки Фейсбук і Твіттер його блокує. Так само є проблема із Google в деякій мірі. Тут немає якогось універсального рецепту вирішення цієї ситуації.

Новини України – From-UA: - Що потрібно зробити на законодавчому рівні, особливо зараз в період тиску на свободу слова, щоб убезпечити, як журналістів, так і читачів?

Сергій Войченко: -Почнемо з того, що у нас є визначено законодавством порядок отримання свідоцтва як ЗМІ, визначення, що є таке ЗМІ. Якщо ви пишете у себе на Фейсбук-сторінці, то ви точно не є мас-медіа. Якщо ви є інформаційним агентством, то ви маєте зареєструватися в установленому законом порядком. Можна зарегулювати цю сферу, і зараз народні депутати намагаються це зробити новим законопроектом про ЗМІ. Подивимося, в якому вигляді він дійде до кінця, але певна інформаційна гігієна тут може бути порушена з приводу того, що обмеження для певних ЗМІ все-таки будуть. З іншого боку, маємо говорити необхідність наявності в штаті цих інтернет-видань безпосередньо людей з юридичною освітою, з якими хоча б радитися, перш ніж, давати ту чи іншу інформацію. Тим паче, що кожен із сайтів прекрасно розуміє, яку інформацію дає, іноді краще, ніж адвокати. Прекрасно розуміє, що наслідки подачі тієї чи іншої інформації можуть бути для сайту такими собі, і вже друкуючи її, закладають собі певну можливість судового позову для захисту. Далі, очевидно, що є необхідність формування певної концепції для подачі тієї чи іншої інформації. Як мінімум, з посиланням на положення статті 62 Конституції України, або якщо ви не поділяєте ту чи іншу інформацію, яку надає особа, в якої ви берете інтерв'ю, то, як мінімум, можете писати, що не поділяєте її думок. Це в першу чергу, якщо ми говоримо про убезпечення.

Заборонити судами ухвалювати такі рішення ви очевидно не можете, і було б абсолютно бездумно про це говорити тому, що ви зараз ідеалізуєте ситуацію, якщо є інтернет-ресурс, який опозиційний або намагається доносити до людей правду. А якщо ми візьмемо абсолютно брехливий інтернет-ресурс, який за 200-300 або за 1000 доларів готовий розмістити будь-що на власних шпальтах. І жертвою цього інтернет ресурсу може бути будь-який громадянин України. Як в цьому випадку йому захиститися? Тому, як мінімум, можна було би ставити питання про обмеження доступу до тієї чи іншої публікації, як забезпечувальний захід, поки суд не розбереться.

Новини України – From-UA: - Як можна впорядкувати ось ці взаємовідносини: ЗМІ, герої публікацій і держава? Тобто на майбутнє, щоб не виникало таких ситуацій, що можна зробити в цьому трикутнику?

Сергій Войченко: -Власникам сайту все-таки я рекомендую дотримуватися певної інформаційної гігієни. І якщо усе ж таки стикаєтесь з певною, на вашу думку, несправедливістю, так як у вас є фахові журналісти, а не будь-кого залучаєте до написання тих чи інших статей, то для захисту своїх законних прав та інтересів рекомендую підписувати договір з фаховими адвокатами, які в тому числі мають такий досвід. На це потрібно реагувати. Ще раз говорю, права одних породжують обов'язки інших. Якщо ви хочете жити в чистому під'їзді, то у когось є обов'язок його прибирати. Так само, якщо ви хочете читати перевірену інформацію, то у когось є обов'язок її перевіряти.

Одна справа, коли ЗМІ інформує, що Генеральна прокуратура розпочала кримінальне провадження щодо певних посадових осіб, які працювали в “Укроборонпромі”, і їх підозрюють в розтраті 55 млн гривень, або в завданні збитків державі, внаслідок їхньої діяльності 55 млн гривень, які полягали в тому, що ними зокрема неефективно вкладалися контракти. І тепер інше, Генеральна прокуратура розпочала кримінальне провадження щодо громадянина Іванова, Петрова, Сидорова, які народилися такого числа, проживають там-то, мають таку-то машину, мають таку-то квартиру. Їх підозрюють в тому, що вони розкрадали грошові кошти, укладаючи договори з фірмами: Х, У, Z. Та ви вже на другий день отримаєте, як мінімум, 10 позовів про захист честь і гідності ділової репутації.

Тому перш, ніж подати певну інформацію, треба розуміти наслідки подачі цієї інформації. Ще раз наголошуючи на тому, що так, суспільство має право знати і певні публічні особи мають розуміти, що вони, йдучи на державну службу, не можуть претендувати на максимальний свій захист, як звичайна людина, оскільки вони працюють на публічну службу. Але якщо ви, в тому числі, як журналісти стикнулися з неправомірними діями щодо вас, тому звертайтесь до адвоката. Він розуміє, що в цій ситуації треба зробити: оскаржити рішення суду, подати скаргу, звернутися до того ж самого працівника поліції, який розслідує кримінальне провадження, з'явитися, допитатися тощо. Тобто тут є ряд моментів, які треба застосовувати.

Тому не можна дати універсальну пораду, що якщо болить в правому чи лівому боці, то це обов'язково апендицит чи печінка. Це може боліти все що завгодно. Це не значить, що треба щось одразу вирізати. Тому і в цій ситуації варто звертатися до фахівців і впорядкувати ці взаємовідносини. Ви їх можете впорядковувати як завгодно, а от інформацію ви не уніфікуєте. Ви не передбачите в законі ту чи іншу ситуацію.

Новини України – From-UA: - Наприкінці хотіли би поговорити про свободу слова. Якраз ви казали про оприлюднення інформації. Що в вашому розумінні свобода слова? Де вона починається і де вона закінчується?

Сергій Войченко: -Питання у Всесвіт: де вона починається і дезакінчується? В даному випадку, коли ми говоримо про свободу слова, ми маємо розуміти, що це не значить говорити все, що людині видумається взагалі. Є, як мінімум, певні обмежувачі в голові. Для чогось людині дана голова, не лише, як казав один відомий український політик, що «в мене є голова, и я в неё ем». Свобода слова – це досить оціночне поняття.

Только экстренная и самая важная информация на нашем Telegram-канале