В ходе видео-онлайн-конференции он рассказал о том, как повлиял экономический кризис на деятельность и благосостояние группы, почему украинский язык должен оставаться единственным государственным в Украине, как он оценивает события Майдана спустя 4 года, и о многом другом.

Предлагаем вашему вниманию полный список заданных вопросов и ответов на них.

***

From-UA: - Сейчас развивается экономический кризис, который затрагивает всех без исключения простых граждан. В вашей жизни, как и в жизни каждого, наверняка были личные «экономические кризисы». Расскажите, пожалуйста, читателям, чтобы подбодрить их своим примером, как вы выходили из положения, что помогало вам справляться с проблемами.

Сашко ПоложинскийС. Положинский: - По-моєму, в мене не було економічних криз. Якщо в мене виникають якісь тимчасові ускладнення, тоді я легко знаходжу підтримку з боку батьків і друзів, але не встигаю скористатися допомогою, як ускладнення зникають. Очевидно, мені просто щастить.

Кость: - Сашко, а не считаете ли вы, что если украинский язык останется единственным государственным, то русский исчезнет из Украины? будет ли это хорошо?

С. Положинский: - Я не думаю, що російська мова може зникнути, оскільки маємо потужного сусіда Росію, яка завжди підтримуватиме і свою мову, і свою культуру, і своїх людей, на території якої б держави вони б не знаходились. Натомність якщо зробити державну двомовність в Україні, то українська мова дуже швидко перетвориться на мову нечисленної еліти.

Ада: - Как вы считаете, нормально ли, когда во Львове запрещают русские песни?

С. Положинский: - Я дуже часто буваю у Львові і ніколи не чув про таку заборону. Очевидно, ви, Адо, отримуєте інформацію з якихось недостовірних джерел.

Анатолий Шарий: - Здравствуйте, Александр!
Видел Ваш клип (в плаксиво-идиотическо-смешной передаче Кипиани о Бандере) и, честно говоря, обсмеялся. Тот клип, где на борьбу с фашистами уходят славные воины ОУН-УПА.
Идея этого клипа родилась откуда вообще? Что сподвигло Вас на такой шедевр?


С. Положинский: - Кліп знімався в місці, де реально проходив великий бій чоти УПА під командуванням чотового Берези проти німецьких окупантів та їхніх союзників. Бій тривав впродовж 3 днів і завершився після того, як німці викликали авіацію, і після бомбардування Загорівського монастиря, в якому повстанці і тримали оборону. Залишки чоти здійснили успішний прорив з оточення. Взагалі, Анатолію, перед тим як реготати зі свого незнання і ставити кумедні запитання, поцікавтеся історією, відкинувши вбік упередженість та пропагандичну заскорузлість. Взагалі це був далеко не єдиний бій бійців УПА із німцями, і до речі в 1943 році на території Західної України існувало кілька так званих повстанських республік, тобто територій, звільнених від німецьких та інших окупантів збройною силою Української армії.

Юля Шмулька: - а чи погодився би ти бути таким собі тамадою на чиємусь весіллі? Дякую

С. Положинский: - Я бував тамадою на деяких весіллях, але не скажу, що така робота приносить мені велике задоволення. Як правило, це були весілля моїх добрих друзів.

Andrii UK: - Sawko do kogo a dotebe pitanj nema! :) Ti klasnij! Ja vvazhaju ti i Vakar4uk-gordistj ukrainsjkoi estradi!!! Da a koli tobi vzhe dadutj Narodnogo,ti ge ne girshe za Baskova! Djakuju!

С. Положинский: - Звання мені не потрібне, мене більше цікавить, щоб мої пісні, моя творчість, мої виступи на сцені приносили людям якісь позитивні емоції, давали енергію, а то і допомагали в житті. Однак вибач, здвоєння мене з Вакарчуком мене трохи насмішило - ми зі Славком дуже різні люди в багатьох проявах.

Конон: - Пане Олександре, яке Ваше ставлення до брудної кампанії в Интернеті проти Прехидента України - єдиного українця у владі?

С. Положинский: - Чесно кажучи, нічого не знаю про таку кампанію, оскільки в Інтернеті буваю лише на кількох сайтах, один з яких офіційний сайт гурту Тартак. Інший - моя поштова скринька. Запевняю вас, що на цих сайтах жодної брудної кампанії проти Президента України не ведеться. Хоча, якщо ви спитаєте про моє особисте ставлення до Віктора Ющенка, то в мене є до нього багато питань претензійного характеру.

Николай: - Сашко, привет! Слушаю вас почти каждый день на Европе Плюс, классный из вас ди-джей! А как вы там оказались? Захотелось попробовать что-то новенькое, или платят нормально, хорошая подработка на время кризиса? :)

Сашко ПоложинскийС. Положинский: - На радіо я вперше почав працювати ще в 1995 році, і з того часу періодично повертаюсь до цієї роботи. Я мав кілька авторських програм на «Радіо Луцьк», працював ведучим хіт-параду «12-2» на радіо «Промінь», вів програму «Бруклинские пирожки» на радіо «Супернова», був діджеєм на «Радіо столиці», коли це була ще альтернативна радіостанція. Мої знайомі з «Європи Плюс», знаючи про мій досить таки великий радіо-досвід, запросили мене стати одним із ведучих ранкового шоу, я погодився, бо ця робота не вимагає великих затрат часу, дає багато позитивних емоцій від спілкування з колегами та слухачами, ну і забезпечує свободу вибору у фінансових питаннях.

Олег: - Саша, а кто эта девушка, о которой вы так часто поете в своих песнях, которую вы сильно любите, а она вас нет? Это реальный персонаж или выдуманный?

С. Положинский: - Всі пісні, написані мною, так чи інакше відображають і моє власне життя, і все те, що я бачу довкола себе. Деякі свої пісні про кохання я написав під впливом стосунків з конкретними дівчатами, деякі - просто узагальнення моїх життєвих спостережень. Наразі я вже давно не страждав від нерозділеного кохання. Хоча і знаю, що це таке.

Люба: - Александр, рада вас видеть! Скажите, пожалуйста, когда будет ваше сольное выступление в Киеве на нормальной площадке? Дворец спорта или хотя бы какой-нибудь клуб из приличных?

С. Положинский: - Ну зараз ми на студії записуємо наш новий альбом, очевидно, як запишемо, то захочемо його презентувати і в сольній концертній програмі. Вихід альбому планується на початок весни, тож і концертів слід очікувати десь у той час.

Михаил, Белгород: - Здравствуйте! Я читал ваше интервью, где вы говорили, что в России ваше творчество не пойдет, потому что оно украиноязычное. Но ведь ВВ и Океан Эльзы тоже по-украински поют, и ничего, россияне тащатся. Может, не в языке дело?

С. Положинский: - У ВВ і в «Океану Ельзи» тексту в цілому альбомі приблизно стільки, скільки в мене в одній пісні. Як то кажуть, краткость - сестра таланта. Думаю, це все пояснює.

Сергей, Харьков: - Насколько я помню, вы активно поддерживали Майдан. Ну и как, по прошествии 4 лет вы довольны тем, что получилось? Вышли бы еще раз?

С. Положинский: - Звичайно, вийшов би. Хоч і не задоволений. Але переконаний, якби ми всі тоді не вийшли, то зараз би знаходились в значно глибшій дупі. Перепрошую за слово.

Вячеслав: - Г-н Положинский! Как вы относитесь к творчеству группы «Бумбокс», в которой, насколько мне известно, играет кто-то из «Тартака»? В частности, что ради популярности в России они запели на русском языке?

С. Положинский: - Мені група «Бумбокс» ніколи не подобалась, і не тільки тому, що двоє музикантів «Бумбокса» перейшли з «Тартака», а вокаліст почав співати пісні російською мовою. Мені просто не подобається така музика. Одну пісню я ще можу послухати, а дві поспіль мені вже стає нудно. Можливо, це ще пов’язано із тим, що я дуже любив групу «Графіт», де Андрій Хливнюк співав ті ж самі пісні, але в значно багатших в музичному плані аранжуваннях. Однак я не вважаю, що «Бумбокс» це погано. Я від самого початку пророкував їм велику популярність, просто мені самому «Бумбокс» не подобається.

Лена: - Саша, скажите, кого из украинских исполнителей вы слушаете дома для удовольствия?

С. Положинский: - Я майже всіх слухаю, хто випускає свої пісні на дисках, або передає мені свої пісні нарізаними на болванки. Просто часто слухати одну і ту саму музику я не люблю - люблю слухати багато всього різного. Останній український диск, який я придбав, - диск групи «Андерсон». А всього маю десь близько двохсот альбомів українських (україномовних) виконавців.

Ромка: - Звезда «Тартака» зажглась на Червоной Руте. Сейчас про этот фестиваль ничего не слышно. Может, есть какие-то другие, на которых молодые исполнители могут заявить о себе, как вы когда-то?

Сашко ПоложинскийС. Положинский: - Зараз на жаль немає такого потужного фестивалю, який би давав шанс молодим виконавцям одразу вийти на професійний рівень свого існування і завоювати велику увагу. «Червона Рута» існує, в наступному році буде відзначати свій 20-річний ювілей, крім того, можу порадити ще фестивалі «Перлини сезону», «Чайка» і малу сцену «Таврійських ігор». Популярними це вас не зробить, але дає непоганий досвід.

Юрий Малюта: - Как вы относитесь к громкому скандалу с отключением российских телеканалов? Вы сами смотрите российское ТВ? Не кажется ли вам, что это тупо со стороны украинских властей?

С. Положинский: - Так, мені здається, що це тупо з боку української влади. Боротися за панування у власному інформаційному просторі потрібно іншими, більш сучасними та прогресивними методами. Хоча звичайно те, як деякі російські телеканали подають Україну та українців, мене особисто ображає. Але це не робить честі ні Росії, ні російській владі, ні росіянам.

Геннадий: - Александр, есть ли в Украине политик, в поддержку которого вы бы сейчас выступили не задумываясь?

С. Положинский: - Не задумуючись - нема.

ХХХ: - Группа «Ляпис Трубецкой» свой последний альбом выложила в Интернете для свободного и бесплатного скачивания. Можно ли ожидать чего-либо подобного от «Тартака»? Или вы слишком любите деньги?

С. Положинский: - Вже як мінімум дві наших пісні лежать у вільному скачуванні на нашому сайті. До того ж у хорошій якості. Всі інші пісні можна скачати на багатьох інших сайтах, і я ніколи не боровся проти цього. Я за те, щоб мої пісні слухали незалежно від того, заплатять гроші за це, чи ні. Як правило, проти викладення музики в Інтернеті виступають рекордингові компанії, тому що саме вони заробляють більше грошей на продажі ліцензійних дисків та касет. А не видавати свої альбоми на дисках я, наприклад, не можу, бо і сам надаю перевагу саме аудіо компакт-дискам, а не формату MP3.

Ира: - Саша, можете назвать пятерку групп, которые вы слушаете в последнее время? В любом порядке.

С. Положинский: - П’ятірку не можу. Міг би назвати п’ятидесятку, але це зараз дуже напряжно згадувати. Тому можу сказати навмання п’ять гуртів, які я слухав сьогодні зранку і вчора ввечері, але це не значить, що я слухав тільки їх: Cold, Hot Chip, Jam, Валерію Калужську, яка якось з’являлась в радіо-просторі під псевдонімом ПаніКа, Rancid.

Ксения: - Саша, а почему вы до сих пор не женаты? Не нашли свою единственную, или принципиальный противник брака?

С. Положинский: - Я ще ні зустрічав жодної дівчини, з якою я б хотів створити сім’ю. Я не вважаю, що кожний чоловік обов’язково має одружитися і виростити дітей, але я за те, щоб одружуватися і виховувати дітей з тією людиною, з якою ти дійсно хочеш це зробити - раз і назавжди.

Константин Мельник: - Отразился ли финансовый кризис на группе «Тартак»? Меньше приглашают на выступления, или так же? Новогодние корпоративы уже расписаны?

С. Положинский: - Трошки більше, як рік тому, у нас стався особистий конфлікт з нашим продюсером, і з того часу у «Тартака» почалася своя власна криза. Зараз нам багато що доводиться починати фактично з нуля, а то і з мінуса, зрозуміло, що це відображається і на кількості концертів. Що стосується загальної кризи, то нас вона мало зачепила, тим більше, що на новорічні корпоративи нас і так практично ніколи не запрошували.

Василий: - Сашко, а откройте секрет, участники «Тартака» работают еще где-то, или работы в группе хватает, чтобы заработать на хлеб насущный?

С. Положинский: - Практично кожен з учасників «Тартака» займається в житті ще чимось, але не можна сказати, що це робиться заради заробітку. Все ж таки «Тартак» не дає змоги повною мірою реалізувати себе кожному з нас, тому кожен шукає ще й якоїсь додаткової самореалізації. Взагалі я вважаю, що в Україні поки що далеко не кожен професійний музикант має можливість заробляти на життя виключно своєю музикою.

Сергей: - Считаете ли вы что Интернет убивает музыкальную индустрию?

С. Положинский: - Ні, я так не вважаю. Я вважаю, що Інтернет сприяє розвитку тих музичних напрямків та окремих виконавців, які не хочуть або не можуть вписуватись в рамки існуючої музичної індустрії. Звичайно, це підриває її сили, але не вбиває її.

Юрко: - Чи плануете записати ще що-небудь з дуетом «Свiтязь»?

Сашко ПоложинскийС. Положинский: - Та ні, якось про це починалася розмова, але потім ми всі зрозуміли, що не варто.

Алексей: - Сашко, а с кем из знаменитых людей, звезд, вы действительно дружите? А кого, может, ненавидите? Кого считаете нормальным человеком, а кого зажравшимся снобом?

С. Положинский: - Тут ще питання в тому, кого ви самі вважаєте зірками, а кого зірками вважаю я. Про погане говорити не хочу, бо вважаю, що порядні люди погане повинні висловлювати в вічі, а не за спиною. Про хороше теж не скажу, бо всі ті, кого не згадаю, автоматично можуть потрапити в категорію поганих. Коротше кажучи, вважайте, що я дипломатично з’їхав. Але всі, кого я люблю і не люблю, думаю, про це знають. Бо я не звик приховувати своє ставлення до людей.

Игорь: - Почему на всех фестивалях, где участвуют молодые группы, условием от организаторов явлется обязательное исполнение своих песен на украинском языке? А если я не могу сочинять на украинском? Что же, у меня нет никаких шансов выступить на каком-то фестивале? Мне кажется, это несправедливо.

С. Положинский: - Це неправда, є велика кількість фестивалів, де мова виконання не має жодного значення. Звичайно, є фестивалі, де одним із критеріїв відбору учасників є україномовність, але такі фестивалі - фестивалі українських пісень. Якщо ви не можете писати українські пісні, значить ці фестивалі не для вас. Мене, наприклад, також не запрошують на фестивалі російських, польських, американських, німецьких, англійських пісень, і мене це зовсім не ображає. Так що раджу і вам не ображатися, а пошукати такі фестивалі, де ваша російськомовність не гратиме ролі, або, навпаки, гратиме визначальну роль. Бажаю вам натхнення та успіхів.

Френд: - Привет, Сашко, а сколько бабла ты рубишь за один концерт? На квартиру, машину, телку хватает? Раскажи где живешь, на каких колесах передвигаешься!

С. Положинский: - На квартиру я вже заробив, на машину також, тьолки я не маю, бо живу в квартирі, а не в хаті, то ж і хліва нема де поставити. На життя, на подорожі, на подарунки мені також грошей вистачає. Однак заробляю я гроші не лише в групі «Тартак», маю і декілька інших джерел фінансування. А взагалі раджу цікавитися тим, що відбувається у творчості музиканта, а не в його кишені.

Артур: - Сашко, а у вас много денег? И, кстати, сколько вам нужно денег для счастья?

С. Положинский: - На жаль, грошей в мене не так багато, щоб я мав можливість реалізовувати всі свої творчі плани та проекти. На життя мені вистачає, а грошей, на мою думку, повинно бути стільки, щоб людина могла відчувати себе вільною. Свобода для мене один із основних критеріїв щасливого життя. Отож якщо я маю свободу, можна вважати, що я маю і щастя.

Анатолий Шарий: - Александр, Вы можете парой фраз рассказать о своем отношении к евреям? Только правдиво можете сказать, так, как, к примеру, со знакомыми этот вопрос обсуждали неоднократно? И такой вопрос - не считаете ли Вы, что ненависть к евреям, которая существует в «цивилизованной и культурной» западной Украине (проявившаяся в своей уродливой форме во время войны), и которой почти нет в Украине восточной (где якобы живут бандиты-полоумные-донецкие), обуслолвлена тем, что западники склонны искать врага. Постоянный поиск того, кто виноват в собственной криворукости.
Буду очень признателен.


Сашко ПоложинскийС. Положинский: - Ви, Анатолію, якось дуже упереджено ставитеся до Західної України, і невідомо, звідки берете інформацію. Я, наприклад, не бачив жодного разу єврея, який би жив в Західній Україні і його б били, ображали, принижували, катували за те, що він єврей. Що стосується особисто мого ставлення, то маю вам сказати, що моя рідна тітка, яку я дуже люблю і поважаю, мешкає в Ізраїлі, тому що покохала і вийшла заміж за єврея. Як я можу любити і поважати її чоловіка, якого я називаю просто дядя Гена, а при цьому ненавидіти всіх інших євреїв? Я що, шизофренік? Для мене важливо те, як люди ставляться до мене особисто, до моїх друзів, моєї родини, до мого народу. Незалежно від того, якої ця людина національності чи раси, якщо вона поважно ставиться до нас, то і я відплачу їй тим самим. А за зневагу чи ненависть відплачу тим самим зі сторицею.

Максим, Киев: - Здравствуйте! Не поступали ли вам предложения вступить в какую-нибудь партию? Если да, то куда?

С. Положинский: - Прямих пропозицій не було, один раз пропонували місце в передвиборчих списках до партії «Свобода», але місце в списках, як і партійність, мене мало цікавить. Я дуже вболіваю за Україну та її майбутнє, я вважаю, що кожен громадянин України мусить бути її патріотом, і я впевнений, що не партії повинні керувати Україною та українцями, а інтереси держави та народу.

Оля: - Добрий день, Сашко! Розкажи які якості тобі подобаються в жінках! Може я підійду?! ;)

С. Положинский: - В мене немає певного набору якостей, які можна виділити в певну схему. Мабуть, найцікавішим для чоловіка є гармонійне поєднання всього, що у ній є - і душі, і характеру, і розуму, і тіла.

Вуйко: - Сашко, ти би зміг вбити людину? А москаля?

С. Положинский: - Я думаю, що я міг би вбити людину. Особливо якщо ця людина намагається вбити мене, або когось небайдужого мені у моїй присутності. Однак, це не значить, що я би міг вбити москаля лише за те, що він москаль. Я маю багатьох друзів в Москві, яких люблю і поважаю не менше, ніж вони люблять і поважають мене. То за що ми маємо одне одного вбивати?

Ди: - Привіт! Яке Ваше ставлення до гурту «Крихітка Цахес»?

С. Положинский: - Дуже хороше. Я товаришую із Сашею Кольцовою і дуже люблю її пісні. З нетерпінням чекаю, коли ж нарешті вийде їхній другий альбом - дуже хочу його послухати.

Натали: - Добрый день! Г-н Положинский, не планируете вернуться на ТВ в роли ведущего?

С. Положинский: - Останнім часом все, що мені пропонували, мені особисто не було цікаво. Наразі я вже прийшов до того рівня ставлення до своєї роботи на телебаченні, коли хочеться робити тільки те, що приносить моральне задоволення в першу чергу самому собі. На жаль, телебачення чим далі, тим менше стає для мене цікавим. А як я можу працювати в телевізорі, якого сам практично не дивлюся? Якщо ж раптом з’явиться телеканал, або хоча б телепроект, який буде мені цікавим, я із задоволенням там попрацюю, якщо запросять, звісно ж.

Іван: - Сашко, скажи будь-ласка, як ти оцінюєш програми типу «Фабрики зірок», «Шансу» і т.п? Чи хороший це варіант пошуку талантів? А то дивишся на цей гламур і страшно стає за українську новітню пісню.

С. Положинский: - Я ніколи не дивився ці програми, іноді потрапляв на якісь фрагменти, які дуже швидко ставили мені нецікавими. Свого часу мене кілька разів запрошували в гості до учасників першої української «Фабрики зірок», і спілкування з ними показало, що я і вони мислимо різними категоріями і по-різному ставимось до своєї музичної діяльності. Думаю, що такі проекти класні для створення популярних останнім часом рафінованих і несправжніх зірок. Однак дуже рідко, коли такий проект може посприяти розвитку справжньої творчості. Для цього мусять існувати інші шляхи та проекти.

Евгения: - Саш, насколько вообще реально с Вами встретиться, что-то спеть с репертуарчика и просто пообщаться?=) П.С. Извини за русский язык, начинаю только печатать, а он перескакивает вообще на английский=)

Сашко ПоложинскийС. Положинский: - Зі мною завжди реально зустрітися, особливо якщо знаєш, де мене шукати. Найпростіший спосіб мене знайти - через сайт tartak.com.ua. Можна залишити своє повідомлення в гостьовій, або надіслати листа адміністратору. Все, що адресується особисто мені, завжди до мене доходить.

ПБ: - Сашко, привет.
В свете последних событий (переброска украинских войск к юго-восточным границам, страхование амер. судов и т.п.), на твой взгляд, состоится ли военная заваруха в Черном море и во что она может вылиться?


С. Положинский: - Я сподіваюся, що нічого такого не відбудеться, тому що такий розвиток подій не потрібен жодній з держав, які мають до цього бодай якесь відношення. Знаю одне - якщо виникне якійсь конфлікт між Україною та Росією, від нього не виграє ніхто, крім наших ворогів. Особисто я за дружбу з усіма, хто дійсно хоче дружити, а не називати дружбою те, що нею зовсім не являється.

Ольга: - Как продвигается Ваша футбольная карьера?

С. Положинский: - Я не знаю, про яку кар’єру може йти мова, якщо в футбол я граю в першу чергу для власного задоволення. Команда артистів української естради і кіно «ФК Маестро», гравцем якої я є, існує для того, щоб приносити радість від гри і нам самим, і нашим прихильникам. Але це зовсім не значить, що ми працюємо з тренером, вдосконалюємо свій власний рівень і підвищуємо рівень всієї команди для того, щоб зробити на цьому кар’єру. Та і застарий я вже для цього. От якби це сталося років 20 тому, може щось би мені і мріялося про кар’єру у футболі.

MS-dn: - Сашко, в анонсе интерьвью с Вами написано: «Большего украинофила, чем он, в украинском шоу-бизнесе трудно найти. Сашко очень трепетно относится ко всему, что касается Украины. Уверен, что как только русский язык получит статус государственного, он очень быстро станет единственным государственным, и тогда Украина как таковая снова исчезнет с карты мира.» Меня, признаться, удивляет такая постановка вопроса. Не могли б вы пояснить? Вот, к примеру, я, русский, никогда не откажусь от своего языка. И дети мои на нем будут говорить, и внуки, и правнуки. Получается, у украинцев это не так? Получается, дай им волю, они тут же забросите мову и перейдете на русский? Ведь это ж не русскоязычные граждане из-за введения второго государственного откажутся от украинского - они и так на нем не говорят! Отказаться от него могут только украиноязычные. Так выходит, мова им и даром не нужна?

К тому же, любая страна - это далеко не только язык. К примеру, в Австрии говорят по-немецки, а в США - по-английски, но ведь не исчезают же они от этого! Выходит, в случае с Украиной и это не так, и только язык и оправдывает ее независимость?


Сашко ПоложинскийС. Положинский: - По-перше, мені не подобається слово «українофіл». Я українець і патріот своєї держави, і свого народу. По-друге, питання про мову має в тому числі і історичний аспект. Впродовж століть цілеспрямовано винищувалась і українська мова, і українська культура, і українська нація. В таких умовах звичайно значна частина українців забула і рідну мову, і втратила свій ментальний зв’язок із українською нацією. Звичайно, я не хочу ідеалізувати українців і вважаю, що ми самі в першу чергу винні у своїх бідах. Наведені вами приклади інших країн не переконують мене. Австрія промовляє німецькою, але це австрійська німецька, а сама австрійська, наскільки мені відомо, ніколи і не існувала. Америка останнім часом дуже сильно потерпає від, наприклад, іспаномовності, і якби раптом іспанську мову зробили другою державною, то американська, англійська дуже б швидко втратила свої позиції, і це б з часом принесло б велику шкоду існуванню всієї держави.

Зрештою, про Україну. Я впевнений, що ви не маєте жодного права щось говорити за своїх дітей, онуків і подальших нащадків. Поки ви живете в Україні, інформаційний простір якої є переважно російськомовним, внаслідок агресивного і зовсім не дружнього тиску з боку сусідньої Росії, дійсно, всі російськомовні громадяни України можуть не переживати за свою російськомовність. Але подивіться на нащадків російських емігрантів до Франції, Англії, Німеччини, Америки. Багато з них і кількох слів не можуть зв’язати мовою своїх предків. Що стосується української мови, то вона дійсно зараз знаходиться на хитких позиціях. Як я вже казав, це має і історичне коріння, і посилюється сучасним станом речей. В таких умовах державний статус української мови є основним гарантом її збереження та поширення.

Що ж стосується української незалежності, то її обґрунтовує існування української нації на сталій території впродовж як мінімум 15 віків. Мова ж є одним із важливих елементів національної самоідентифікації. Отож, і її втрата може призвести до втрати одного із основних об’єднавчих чинників нації. Не буде нації - не буде держави. А взагалі, на цю тему є написано багато різноманітних і дуже немаленьких книжок, тому втиснути відповідь на ваше питання в один коротенький коментар просто неможливо.
Сашко Положинский