29 вересня президент Росії Володимир Путін планує виступити з промовою на 70-му засіданні Генасамблеї ООН, де запропонує Заходу створити міжнародну коаліцію з «протидії екстремізму».

Насправді ж, під час свого візиту, Путін використає війну в Україні та на Близькому Сході і намагатиметься грати на підвищення своїх ставок. В нього немає шляху назад, тому він повинен використати максимум все, що можна зробити для підвищення своїх ставок в цій геополітичній грі. Росія має гарну розвідку і в Кремлі розуміють, що низка країн виступає за зміну Статуту ООН. Ще 6-7 років тому було задекларовано, що немає іншого виходу, як ініціювати зміни до Статуту ООН, переформатовувати Організацію чи взагалі створювати нову міждержавну організацію, яка б регулювала конфліктні ситуації у світі. Українська криза продемонструвала, що ООН не працює як інституція, яка здатна вирішувати всі проблеми, оскільки Росія, як постійний член Організації, має право вето та блокує усі невигідні їй рішення. І це робить величезну організацію, що об’єднує весь світ, надієздатною. Спроби переформатувати Статут ООН будуть робитися надалі і Путін буде посилювати свою агентуру в ООН, намагатися зробити все, аби не допустити цього, - аби не були прийняті невигідні Росії зміни. Саме заради цього президент РФ і вирішив відвідати засідання Генасамблеї. Крім того, заплановане засідання Генасамблеї буде ювілейним і Путіну, як президенту великої країни, постійного члена Ради Безпеки, слід поїхати та виступити. Це зовнішня причина. А внутрішня причина – це боротьба в глобальному світі і тут Росія хоче втриматися в цій грі принаймі на тих позиціях, які вона має.

Що стосується розмов окремих країн про обмеження права вето в Раді Безпеки ООН, то це цілком можливо, але для цього потрібна політична воля та бажання провідних країн Організації піти на такий крок. Питання в тому, як на цю ситуацію подивиться Китай, оскільки теоретично і щодо нього можуть бути якісь рішення.

Взагалі, інститут Ради Безпеки себе вичерпав і було б набагато краще, аби Радбез був просто ліквідований, як інституція, а замість нього була створена нова інституція, в якій би застосовувалися механізми або постійного членства, або ротації країн. Зараз в Раді Безпеки частина членів – постійні, а частина перебувають на ротації. Постійні члени мають право вето. Можна було б позбавити всіх країн право вето і всіх перевести на режим ротації, аби всі були рівноправними членами. Тоді Росії буде важко щось утнути, оскільки свого права вето позбавиться також і США, з якими на світовій арені змагається Росія, а також Франція й інші постійні члени.

Інший варіант – розширити коло постійних членів РБ ООН. Однак це буде несправедливо щодо інших країн, оскільки на якій підставі, наприклад, Індія чи Пакистан зможуть нести ядерну зброю? А якщо завтра ядерну зброю захочуть мати Чехія, Німеччина або ж Японія, які з величезними потугами не мають постійного членства? Тому тут є цілий комплекс різних проблем.

Все ж, найкращим вирішенням проблеми було би повне позбавлення інституту постійного членства в Раді Безпеки ООН. Це б вирішило проблеми, бо тоді була би ротація, було би звичайне голосування без права вето. Це був би найкращий вихід з цієї ситуації. Однак це можливо виключно за одностайної позиції всіх постійних членів Ради Безпеки ООН.