Провідні українські загальнонаціональні телеканали опублікували детальну інформацію з іменами своїх власників та керуючих компаній, більшість яких зареєстровані в офшорних зонах.
Оприлюднена інформація є лише першим кроком на шляху зростання прозорості власників українських медіа. Кожен телеканал слід розглядати окремо і дивитися на те, наскільки насправді розкрити ті структури або сили, які визначають редакційну політику, а наскільки це, умовно кажучи, підготовлені грамотними юристами відписки, які називають засновників. Тобто, слід дивитися, чи насправді розкрито все те, що впливає на діяльність цих каналів. А це не лише засновники, а і ті, хто визначає склад топ-менеджменту, тому що для нього ставляться доволі широкі завдання, а вже конкретне їх виконання йде від шеф-редакторів чи інформаційних блоків і тому подібних функціонерів. Тобто, саме по собі таке розкриття корисне скоріше для фіскальних органів, ніж для громадськості, оскільки ті люди, кому інформація про власників була цікавою, і так давно нею володіли. А широкий телеглядач не дуже в цьому розбирається і не дуже цим переймається. Водночас, це жодним чином не означає, що не треба рухатися в напрямку прозорості і відкриття бенефіціарів, навіть формальних власників й тримачів акцій. Це крок у правильному напрямку, просто це на панацея і не ознака настання ери супер-відкритості наших медіа.
В цілому, варто надалі працювати над поглибленням прозорості власників українських телеканалів. Зокрема, повністю імплементувати ідею т.з. «редакційних угод», яка широко пропонувалася ще 10 років тому після Помаранчевої революції, але яка, на жаль, в багатьох випадках виродилась у звичайні формальності. Мається на увазі угода про принципи висвітлення суцільно важливої інформації, яку власник ЗМІ укладає з колективом і яка обов'язково стає надбанням публіки. Тоді можна зрозуміти, як цей канал повинен працювати, і порівнювати з тим, як він працює насправді. Це раз.
Ну і два, повинна бути зрозуміліша і прозоріша кадрова політика, особливо на рівні топ-менеджерів і тих, хто визначає інформаційне обличчя того чи іншого каналу. Наші ЗМІ зараз стрясають гучні скандали з приводу того, що десь знаходиться людина-українофоб чи затримують взагалі ледь не іноземного агента впливу. Ці скандали демонструють, що системної роботи з висвітлення цієї теми та з контролю над цими питаннями, не ведеться. От це нашим телеканалам було б корисно проводити спільно й системно, особливо з погляду на складне становище, в якому зараз перебуває країна, та війну на Сході.