Уповноважений президента України у справах кримськотатарського народу Мустафа Джемільов заявив про формування на кордоні Херсонської області з Кримом «батальйона смертників». Поки що важко щось казати про сутнісне призначення цього батальйону, оскільки інформації про це замало. Поки що не зрозуміло, ані хто його організовує, ані яка його концепція та завдання, ані хто туди буде входити. Слід мати більше інформації, щоб бути упевненим в тому, наскільки посилення можливостей української оборони підпадає під концепцію новоствореного угруповання.

Водночас, слід розуміти, що Україна має бути готова до ескалації конфлікту з Росією будь-коли і в будь-який час. Це може статися і на території Донецької та Луганської областей, і на адміністративному кордоні між Кримом та Херсонською областю. Готуватись до такого розвитку подій потрібно, бо у випадку широкої підготовки Української держави до можливої агресії, ми якраз і отримаємо гарантії миру. Недаремно ж кажуть: «Хочеш миру – готуйся до війни». Мобілізація українських ресурсів, в тому числі і організація добровольчих батальйонів, є одним з чітких сигналів Росії, що у випадку агресії, вона отримає не тільки серйозний спротив, але і те, що ця агресія буде надзвичайно дорогою для Кремля. Тому сам концепт організації добровольчих батальйонів внаслідок ескалації конфлікту – це абсолютно нормальна річ для гарантії миру.

Звісно, схожі спецгрупи можуть виконувати функції в тилу ворога, подібно до спецгруп Ізраїлю. Водночас, не дуже правильно посилати на таку роботу саме добровольчі батальйони. Це має відбуватися за участю держави, тому що завдання надто складне, і будь які батальйони, що організовуються на самодіяльній основі, як мінімум, не матимуть достатньо ефективності.

В цілому, боротьба проти викрадення татар та порушення їх етнічних прав на території Криму, має відбуватись в руслі загальносвітової практики роботи з громадянами, які перебувають під іноземною окупацією. Це має бути і громадська діяльність, і робота з міжнародними організаціями, і використання можливостей Української держави, яка має про це заявляти. В окупації Криму, на жаль, немає нічого особливого, - це типова ситуація з окупованими територіями. Відповідно, громадяни на окупованих територіях мають діяти таким чином, щоб на Росію чинився дипломатичний тиск, аби репресії були неможливими, або ж, принаймні, їх кількість зменшилась.