За останні роки я не пригадую жодного випадку на своїй пам’яті, від того часу, коли Єгор Соболєв став депутатом, щоб він сказав правду. Він умудрився зробити заяву, що Конституційний Суд уже відмінив Закон про люстрацію і виконав він це на замовлення Петра Порошенка для того, щоб розрахуватися з Опозиційним Блоком за голосування за Конституцію. Тут взагалі кожне твердження без винятку – брехня.

По-перше, Конституційний Суд з приводу люстрації не виносив ніякого рішення, воно тільки буде винесено через тиждень. А виніс він рішення по іншому шкурному питанню для суддів – щодо того, яким чином їм виплачувати довічне утримання. Верховна Радацейзакон скасувала, а судді заявили, «ні-ні, давайте нам і далі по 10 з гаком тисяч щомісяця платіть до самої смерті і без ніяких варіантів».

По-друге. На рахунок того, що це робиться на замовлення Петра Порошенка. Мені здається, що коли буде черговий землетрус у Японії, то він теж буде винен. Мабуть, до нього можна ставити претензії по багатьом речам, але не там, де абсолютно немає його інтересу. В його команді вже були дуже жорсткі заяви «проти». Згадайте заяву Юрія Луценка, вона була на тій межі, яка вважається не просто тиском, а жорстким тиском на суддів Конституційний Суду. І я боюся, щоб тут Юрій Луценко не нарвався на якісь судові рішення, тому що він дійсно реагував дуже болісно і дуже жорстко.

В команді з тим самим Порошенком сьогодні є не «Батьківщина», не партія Єгора Соболєва чи радикали, а «Народний Фронт», в якому заяви не менш жорсткі. Зокрема заява міністра юстиції та його заступниці, яка відповідальна за люстрацію, вона взагалі ультражорстка і ультразнищуюча. Тому поки що ми бачимо, що категорично проти цього прогнозованого і ще не прийнятого рішення Конституційний Суду виступають представники діючої коаліції, куди входять і президентська сила, і «Народний Фронт».

Основне, на чому б хотілося акцентувати увагу – це мовляв, те, що скасовується закон про люстрацію або Закон «Про очищення влади». Насправді, цей закон не розглядається Конституційний Судом. Розглядаються окремі його моменти та місця. Причому жоден із пунктів закону про люстрацію, який дійсно стосується люстрації, Конституційний Судом не розглядається. Дуже велика помилка, яку допускають експерти – це те, що люстрацію Суд не розглядає взагалі та не скасовує. Суд розглядає кілька положень, які стосуються механізму колективної відповідальності і як санкцію по цьому пункту – заборону на професії. Це закон приблизно такий, який діяв у Німеччині, щодо нацистів. Тобто, німецьким законодавством (і це було закріплено у німецькій Конституції) було визначено, що люди, які мали відношення до нацистської партії та її злочинів або до неонацистських організацій, не мають права займати посади державної служби (туди входили і вчителі, і медики, і ще деякі категорії в державних закладах). А оскільки це було визначено Конституцією, то там не було жодних претензій.

В Україні Конституція не передбачає можливості колективної відповідальності, тобто ти відповідаєш не за те, що ти створив злочин, а за те, що ти був на відповідній посаді в той час, коли діяла злочинна влада. Але тут немає люстрації. Люстрація – це коли внаслідок того, що в певний період ви працювали в певних структурах, коли була особлива підозра, що це були злочинні дії влади у той час, або великі корупційні ризики, з вас знімається в певний момент право на презумпцію невинуватості.

Тобто ви маєте або доказати, або офіційно заявити під присягою, що ви в той період злочинів не вчинили, хоча могли. І якщо ви збрешете, то щодо вас наступають особливі санкції. Бо в цей період наступає щодо вас особлива перевірка, і якщо проти вас виявляться якісь порушення, які ви не задекларували за той період, ви маєте не тільки втратити роботу і в майбутньому можливість нею займатися, але й дістати дуже серйозні покарання.

В багатьох країнах центральної Європи, де проводиться люстрація, це було кримінальне покарання з ув’язненням у тюрмі. Оце є серйозна люстрація в порівнянні з нашою, бо український закон дуже слабкий і недосконалий. Через те дуже багато людей можуть його обходити. Але ці норми в іншій спрощенній формі виписані в нашому законі про люстрацію.

З іншого боку, незрозуміло як із цією нормою Конституційний Суд поведеться, бо ситуація насправді дурна. Це є норма абсолютно не конституційна, адже наша Конституція визначає, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності, якщо він не вчинив якісь дії чи проступок. Тут же зовсім інше. Так, ми підозрюємо, що високі чиновники, які були в часи Януковича, вчинили злочини. А ми що не підозрюємо, що такі самі злочини вчинили люди, які були на високих положеннях в часи Ющенка, а Кучми? Ой, скільки вчинили, а скільки ми знаємо, що вчинили! І вчиняли вони не менше, ніж в часи Януковича. Так у останнього був злочинний режим, ніхто у цьому не сумнівається, всі це підтверджують. Але ми впевнені, що всі люди, які були у цьому злочинному режимі з різних причин самі були злочинцями?

За ту норму, яку має скасувати Конституційний Суд, першим люстрували заступника Генпрокурора Миколу Голомшу. Він усім відомий як прокурор Ющенка: відкриття справи по голодомору, справа по Георгію Гонгадзе, інші речі. Коли прийшов Янукович, його відсторонили (адже прокуратура – це рангова організація, де не можна на якийсь час зняти із служби, а потім знову повернути, там або знімають повністю за статтею, або переводять на якусь нейтральну посаду, яка ні на що не впливає). Його перевели на якогось там керівника військової прокуратури якогось там західного оперативного командування, засунули кудись подалі. Тобто, того, хто фактично був жертвою Януковича, його противником, його ж першого люстрували.

Другого люстрували адмірала Кабаненка – того, якого ще при Януковичі в 2013 році було відсторонено від посади заступника начальника Генштабу за те, що він розкрив шпіонський задум Росії з отим буєм, який був запущений в Севастопольській бухті і яким Росія знімала інформацію про всі пересування наших кораблів. Чабаненко, тихо, щоб російські розвідники не дізналися, ліквідував цю спецоперацію. За це йому була помста, його тероризували, ледве не посадили і зняли з посади, але тоді не можна було сказати: «ми тебе посадимо за те, що ти розкрив російських шпигунів проти України». А хто його позбав посади? Українська нова влада – Ємець, Соболєв і вся інша шайка-лєйка, згідно із законом про люстрацію.

Третього люструваливиконуючого обов’язки міністра економіки в перший момент після Майдану, коли всі втекли. Він був людиною, яка належала до того середовища, яке тримали при всіх владах. Суть яка: який би не був режим, основна частина верхнього керівництва чиновників крадуть, але все одно тримають тих, хто тримає цю систему на плаву, хто знає ситуацію. Із Уряда в Уряд весь час переходять такі один або два чиновники,їх тримають або на рівні заступника міністра, або на рівні керівника якогось департаменту, але вони є носіями пам’яті міністерства. Так от він виявився єдиним по міністерству (бо всі крали), хто був професіоналом, і його теж з першою хвилею люстраціїзвільнили з посади.

Тобто, оця норма просто дика і дурна, хоча і самий закон є примітивним. Людей звільняють з причини, що вони десь були і теоретично могли вкрасти, але не доказано, що вони зробили це зловживання. Але це є неконституційно, тобто Суд за логікою дій цю норму має скасувати. Чи зробить у цьому випадку Конституційний Суд щось страшне і тоталітарне, на користь Росії чи режиму Януковича – напевно так, якщо ми визнаємо, що Рада Європи, Венеційська комісія,ЄС та всі інші його структури є тоталітарними, дикими, корумпованими і бандитськими.

Тому що Венеційська комісія винесла дуже жорстке заперечення щодо того, що закон про люстрацію – «він не європейським і демократичним, і в тому вигляді, в якому він є, діяти не може. Ви мусите його змінити». І о сьогодні на погоджувальній раді, ті ж самі Соболєв і Ємець, які кричали, що «нам Європа не указ», вони зараз спішать і хочуть швидко внести зміни, які вже є напрацьованими в комітеті, які підтвердив Князевич і сказав, що за них уже можна голосувати. Це ті зміни, які від нас вимагала Венеційська комісія ще до прийняття закону про люстрацію. Ми б могли тоді одразу їх прийняти, але ж розгорнулися крики, що «ми можемо що завгодно і будемо робити, що захочемо, хай там європейці хоч сказяться».

А насправді ті норми є дикими. Адже до тих людей, які працювали у період Януковича, можна ввести жорсткішу процедуру, тобто це дуже розширена декларація по всім пунктам, де вони мають відзначити, чи вчиняли вони такі дії чи ні. Такий перелік може напрацювати Мінюст, і такий приклад є в європейський країнах. І друге – це дуже жорстка відповідальність за невиконання цих моментів, і обов’язково, не вибіркова, а тотальна перевірка таких людей і кожного факту, по якому будуть задані питання. Ну і кримінальна відповідальність за обман люстраційної комісії. Це можна зробити, і тоді більшість з них не ризикне і сама звільниться з роботи. Але не можна робити заборону на професії, якщо цього не відзначено в самій Конституції.

Конституційний Суд не може не винести рішення про неповну відповідність Конституцією цих норм. Це в принципі добре, і це стимулює нарешті Верховну Раду прийняти вже давним-давно підготовлений закон, який через отих крикунів, які верещали «не поступимося і не зробимо жодного кроку назад, нам Європа не указ», ми прийняти не могли. Якби ми його прийняли тоді, все було б добре.

Погане те, що саме суспільство збурюється через це, тому що запахло відчуттям певного реваншу старих сил. Суспільство дістає, що ті, кого ми люстрували, можуть повернутися, а найгірше те, що частина з них, доки не набудуть чинності конституційні зміни до закону про люстрацію, будуть подавати в суд і відновлюватися. Будуть робити якісь вимоги компенсації за те, що їх неправильно і незаконно люстрували.

Було б набагато краще і мудріше, якби не доводили до рішення КС, а зараз, доки цього рішення ще немає, на цьому б тижні прийняли ці зміни і представили до КС довідку про те, що тієї норми, яку вони розглядають, її вже просто немає. Але наші депутати такого зробити не можуть, адже це вищий політ, а вони тільки по землі ходять.