Ціною блокади може бути нульове зростання нашого ВВП в цьому році та вірогідна 20 % девальвація гривні до 30-32/$. Ми можемо втрачати по 170 мільйонів доларів на місяць валютноі виручки . B результаті сальдо поточного рахунку платіжного балансу може погіршитися приблизно на 2 млрд доларів. Продовження блокади до кінця року може уповільнити зростання ВВП до 0,1 -1,5% в поточному році.
Я би не хотів давати оцінку подіям навколо блокади, оскільки така оцінка буде негативно сприйнята значною частиною украінців. Неважливо якою – тією, що що вимагає її зняти або тією , що підтримує блокаду. Бажаю навести лише очевидні факти і зробити на їх основі певне припущення.
Факт перший. Центральна влада не готова чітко сформулювати: або вона підтримує неписану справедливість, навколо ідей якої формується зазначена ідентичність, або вона готова жорстко захищати закон. “Блокаду ми не підтримуємо, але й вчинити нічого не можемо”.
Факт другий. Інша частина відчуває певну межу, за яку її представники не готові переходити навіть в ім’я абстрактної справедливості. “Нехай знімають блокаду, аби не виключали світло”. Факт третій. Частина суспільства як і у 2013-14 роках захищає власну ідентичність у системі координат “свій-чужий”. Заради належності до цієї ідентичності її представники готові пожертвувати багато чим. “Нехай відключають світло, але блокада триватиме”.
Украіні потрібен діалог . Під час діалогу мають враховуватись усі ці різниці в поглядах, що існують в краіні. Kонстатація розбіжностей та обережне висловлювання можливих шляхів їх подолання - єдиний шлях вирішення кризи.