Ось уже як два роки триває дискусія щодо неефективності, і навіть більше – злочинності Закону Савченко. Хто тільки його не критикував – від пересічних громадян до найвищого керівництво країни. Проте результату жодного так і немає: злочинці продовжують виходити на волю, а політики лише розводять руками.
Правда, окрім похитування головою у праведному гніві вони додумались «покращити» цю законодавчу ініціативу. І що цікаво – концептуально ніхто закон не планує змінювати, лише – припудрити.
Так, цього тижня на розгляд до парламенту внесли проект Закону України «Про внесення змін до статті 72 Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування строку попереднього ув’язнення».
При підготовці до другого читання проект відчутно змінився. Там є один дуже показовий момент, на якому варто зосередитись.
Йдеться про пункт 1 частини першої статті 72. Його запропоновано доповнити підпунктом «ґ». І тут увага, родзинка: ідея полягає у тому, аби визначити, що одному дню позбавлення волі відповідає «штраф у розмірі восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Власне, цей новий підпункт вимагає конкретизації. Незрозуміло, чи йдеться про штраф як основне покарання чи як додаткове. Відповідно до частини третьої цієї ж статті основні покарання у вигляді штрафу при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
Так чи інакше, зрозуміло, що тут застосували принцип – гроші вирішують все. Мовляв, встиг накрастись, то відкупишся і вийдеш на волю. І байдуже, що в тебе за плечима криміналу хоч греблю гати. А от якщо грошей бракує – то сидіти тобі в тюрмі довго і нудно.
Оце так законотворчість! Нічого не скажеш – ода капіталізму та гуманності в квадраті. Тільки шкода, що ця чергова геніальна ініціатива ніяк не впливає на катастрофічну криміногенну ситуацію в країні.
Загалом складається враження, що нинішня влада культивує тотальну бідність. Робить все, аби українці відчували себе пригнобленими та нужденними. Взяти хоча б те, що серед нещодавно зареєстрованих у ВР законопроектів є такий, де йдеться про створення державного контролю за соціальною допомогою (№6159). Тобто пропонують створити окрему службу соціальних інспекторів та аудиторів, аби ті ходили по хатах та дивилися, на що саме люди витрачають і так мізерну соцдопомогу. Під цю службу ще й хочуть взяти позику на 20 мільйонів доларів! І байдуже, що згідно зі статею 30 Конституції України проникнення до житла громадян допускається лише за рішенням суду. А законопроект №6159 пропонує обстежувати житла людей при отриманні будь-якого виду допомоги і навіть пенсії!
Хіба ж це не вершина цинізму? З жиру просто бісяться. Не знають, які ж ще закони на коліні наклепати, аби свої інтереси просунути. При цьому український народ свідомо прирікають на виживання. Більше того, все це доброчинство подається під соусом піклування про той же народ. Від такого піклування уже всіх відверто верне.
Як видно із запропонованих «покращень», ніхто насправді не хоче вирішувати проблему із Законом Савченко. Займаються перекладанням з пустого в порожнє. Адже рішення тут зрозуміле уже давно – цей закон необхідно скасувати – як злочинний та абсолютно неефективний. А усі ці викрутаси із незрозумілими «штрафами» є банальним виправданням істинних намірів – лобіювання інтересів злочинного світу та створення таких умов, де одні – за допомогою кешу із законом на «ти», а інші – приречені стояти у довжелезній черзі до місця під сонцем.
Очевидно, в нинішній українській політиці намертво закріпився тренд – законотворчого окозамилювання. Шкода, що від цього страждають звичайні українці, яким нині страшно жити у своїй же країні.