Посттравматичне українське суспільство хоче негайних реформ
21.11.2017 14:47

Посттравматичне українське суспільство хоче негайних реформ

Найперше, що ми отримали завдяки Революції Гідності, — це розбудова сучасних державних інституцій.

Нині ми маємо антикорупційне бюро, ми маємо, окрім зони вільної торгівлі з ЄС і політичної асоціації, зону вільної торгівлі з Канадою, на підході зона вільної торгівлі з Ізраїлем і Туреччиною. Тобто, ми отримали переорієнтацію зовнішніх ринків. У нас ліквідовано енергозалежність з Росією, принаймні газову залежність. Тобто в плані інституційної розбудови нам все-таки фактично поталанило збудувати нові безпекові інститути.

На сьогоднішній день в Україні зовсім інакші Збройні сили, ніж на березень 2014 року. Створені сили спеціальних операцій, поліція і реформовано МВС. Воно перестало бути міністерством міліції, а стало, по суті, міністерством внутрішньої політики. Посилений цивільний контроль над силовиками, що теж є дуже важливим в плані побудови цивілізованої структури державної.

А найважливіше — це інтенсифіковані стосунки з НАТО і те, що, по суті, перспектива членства для України вже не є ілюзією. Навпаки, проведення Парламентської асамблеї НАТО в Києві, в країні не члені НАТО, по суті, є прямим сигналом про готовність НАТО розглядати перспективу членства України. Тобто можна сказати, що на міжнародному рівні Україна за цей час досягла неймовірних успіхів, адже зміцнена антиагресорська коаліція, посилена комунікація з провідними країнами, залучено до активних тренувань українських військ військових США, Канади, Литви, Британії, що є прямим свідченням того, що у нас армія є вже сучасною і відповідає цивілізованім нормам. Тут можна сказати, що силовий блок і міжнародний успішно розвиваються.

Разом з тим у нас проведена унікальна реформа фінансової децентралізації. Проведена вже велика кількість виборчих кампаній, створено об'єднані територіальні громади. Це теж унікальна реформа, яка, по суті, в ході тієї агресії, яку терпить Україна, лише зміцнює роль громадян в управлінні державою і своїми територіальними громадами. Далі — пенсійна реформа, медична реформа — це якраз ті складні реформи, які дадуть результати десь через кілька років. Принаймні, медична реформа дає змогу осучаснити управління медичними фінансами і прив'язати їх до прямих лікувальних послуг, а не до утримання тисяч квадратних метрів нікому не потрібних площ, які до того ж використовуються не по-господарськи.

Тобто в підсумку ми маємо величезний набір реформ, які здійснені за останні три роки, тому що задачею влади в 2014 році було оборона і стабілізація економіки, а вже 2015-й рік почав давати перші плоди. Принаймні станом на сьогодні ми маємо абсолютно оптимістичні макроекономічні показники. Тобто на рівні інституцій, на рівні управління фінансами економіка починає демонструвати ознаки здоров'я. Тепер питання, коли макрорівень зійде на мікрорівень, щоб економічна свобода громадян почала давати також економічні результати.

Переваги Революції Гідності в тому, що ми, по суті, усунули індустріально орієнтовані на старі технології і на стару економічно шкідливу промисловість управлінську гілку. Вона вся вийшла з ще радянської примітивної промисловості і індустрії, і зараз нам вдається створювати абсолютно нові індустрії — як дуже швидко відновлюється переробна промисловість, як вже 6 років поспіль зростає сільське господарство, як зараз запрацювала оборонна промисловість на тлі агресії. Можна сказати, що Україна почала нащупувати свої нові глобальні спеціалізації — це космос, авіація, агропром, ІТ, рекреаційна індустрія, індустрія туризму.

Все ж таки попри війну в Україну їде багато людей. На марші, по суті, здійснюється реструктуризація цих бізнесів, цих сфер діяльності, без особливих закордонних вливань. Україна, на жаль, отримує менше 0,1% від необхідних інвестицій. Серед причин, наприклад, це запізнення з судовою реформою, але вже сформований Верховний суд, це значить, що судові інституції почнуть приходити до тями дуже швидко протягом найближчого року.

Основні вади, які у нас є, це постійне запізнення з реформами. Тобто є одні очікування, а як правило, на це ще йде рік або півтори року. Це видно, наприклад, по тому, як поспішили створити НАЗК і НАБУ, а потім виявилось, що вони не надто кваліфіковані і не так швидко дають результати як того б хотілося суспільству. Ну, це об'єктивно, в принципі, тому що суспільство хоче негайно, особливо таке посттравматичне, як українське. Особливо на тлі економічних успіхів, наприклад, Словаччини чи Чехії, чи Польщі, чи країн Прибалтики. Нам, звичайно, теж ревнощі грають, і ми хочемо все й негайно.

Але разом з тим в хиб, які ми маємо, на жаль, все-таки країна не створила, хай не типових, але спрощених умов для малого і середнього бізнесу. Адже самозайняте населення може, як і в багатьох європейських країнах, не лише створювати робочі місця, але й згодом вийти на досить високу долю у ВВП. Є ж країни, де середній бізнес створює до 90% валового продукту. В Україні не розкритий дуже високий потенціал, особливо в сферах, пов'язаних з агропромом, тобто глибинна переробка продукції якраз може бути цікава для малого й середнього бізнесу.

Только экстренная и самая важная информация на нашем Telegram-канале