Європейський союз не має наміру скасовувати безвізовий режим для українців, однак Україна має вдатися до негайних дій, аби втримати досягнуті антикорупційні результати. Про це в інтерв'ю Радіо Свобода повідомив єврокомісар із питань міграції Дімітріс Аврамопулос.
У наших західних партнерів є якась віра в те, що інституції вирішують зміни в країні. Але ми бачимо, що в нашій країні дуже вдало граються у це. Тобто ЄС і США вважають, що якщо вони сформують нові правила гри і запропонують нові інституції, то зміни в Україні будуть незворотними. Одначе ми знаємо, що в Україні навчилися гратися правилами, а не грати по правилах, і будь-які інституції використовувати на свою користь. Це така наївна віра європейців в інституції: вони ведуть жорстку позицію щодо створення антикорупційних органів і їх захисту, хоча насправді ефективності їхньої діяльності ми, на жаль, не побачили.
Друге питання — ця жорстка реакція пов'язана з тим, що Україна багато обіцяє своїм партнерам, робить дуже голосні заяви, а далі створює стару політику. І тут ключовою бідою України є не чиновники, а олігархи, які мають монопольний вплив на політику, економіку і на медіа, і не несуть жодної відповідальності за свої дії, бо мають абсолютну недоторканість.
Тому в даному випадку здається, що нашими європейськими партнерами трошки неправильно ставиться приціл оптики, тому що поки ми не подолаємо постколоніальні наслідки соціального і політичного викривлення, поки група осіб здійснює монопольний тиск на владу, на бізнес, на медіа-сферу, до того часу змін не буде, бо сьогодні олігархам до лампочки, хто керує будь-яким органом. Олігарх має можливість купить будь-кого, а якщо не купити, то підкупити. Але, звичайно, що наших європейських партнерів дістала ця гра з правилами, а не гра по правилах, тому йдуть досить жорсткі синхронні заяви нинішньої влади, бо вона дуже швидко починає нагадувати те, як діяла влада Януковича.
Щодо заяв, скасують безвіз чи не скасують, то безвіз представляється для громадян. Українські громадяни не є корупціонерами, і якщо скасувати безвіз, то це покарати невинних. Карати треба персонально чиновників, які роблять певні кроки. Повинні бути персональні санкції до українських чиновників, бо саме вони їздять в Європу за дипломатичними паспортами, і їм до лампочки — візовий режим, безвізовий. Їхні чартери літають без будь-якої перевірки. Тому все ж таки хотілось б, щоб наші європейські партнери розрізняли український народ і частину українського політичного класу, яка порушує правила.
Очевидно, що в даному випадку тут є позитивним сигналом те, що днями заарештовані активи Коломойського. Це значить, що Європа все більше розуміє, що основним злом України є олігархат і постколоніальна система совєтської колонії. І якщо в Україні вдасться здійснити деолігархізацію, тобто позбавити олігархів монопольного впливу на владу, бізнес і інформацію, то тоді інші реформи можуть бути. А до цього часу ні для кого не секрет, що всі наші так звані младореформатори-єврооптимісти сидять на зарплатах олігархів і є інструментом боротьби одних олігархів проти інших. І в Україні немає боротьби з корупцією системної, а в Україні є війна компроматів. Якась говоряща голова викидає дозу компромату на протилежну сторону — а далі дій нема.
Тому, звичайно, дуже би хотілось, щоб наші європейські партнери від погроз зняття безвізу і зниження рівня партнерства перейшли до персональних санкцій щодо чиновників і щодо олігархів, бо жоден з них не заробив чесно жодної копійки. Це вкрадена власність народу і створені умови преференцій, коли вони свої вкладення в економіку називають інвестиціями, які не обкладаються податками в офшорах, а весь прибуток вони називають дивідендами, виводять їх з України і не сплачують жодної копійки, таким чином відмиваючи ці гроші в Куршавелях, Великій Британії — Ахметов, Коломойський, Фірташ — всі без винятку дозволяють собі бути вихідцями з найбіднішої в Європі країни і вести багатий спосіб життя.
Бо якщо, наприклад, відмінять безвіз, то підтримка Росії в України зросте карколомно, бо в нас, хочу нагадати, існує безвіз з Росією. І люди розвернуться і поїдуть в інший бік. Тому має бути зважена політика — розрізняти українську націю, вимоги Майдану, вимоги Революції Гідності і наслідки контрреволюції негідників, яка зараз є в Україні.