Популярність Саакашвілі – питання достатньо непросте, з точки зору, хто ж його насправді підтримує. Це популярність, яка, як мінімум, не дозволяє розраховувати на якісь серйозний влив щодо кардинальних змін в українській політиці. Підтримка людей, думається мені, полягає не в підтримці безпосередньо Михайла Саакашвілі (хоча, безумовно, є люди, які його особисто підтримують), а у тому, що насправді події, які відбуваються зараз в Україні — протестні заходи і участь в них людей, є об'єктивними.

А в тому, що 1 грудня 2013 року в Україні почався протестний рух – відбувся взагалі феномен в Європі. І коли ми побачили кульмінацію цих протестів в Києві, це було названо Революцією Гідності. Але насправді класичного визначення революції насправді не відбулося і протестний рух нікуди не зник з точку зору тих цілей і завдань, який він перед собою ставив — а саме зміни тієї системи управління в державі, яка існувала.

По великому рахунку, якщо підвести риску і зробити квінтесенцію, головна вимога Євромайдану — побудувати країну рівних можливостей, щоб всі буди рівні як по правам, так й по обов'язкам в Україні. Але цього не сталося, ми бачимо, що щось відбувається дуже по-маленьку, і в зв'язку з тим Саакашвілі виступає певним каталізатором. Тобто спад протестного руху в зв'язку з війною на Донбасі, не означає, що він зник. Навпаки, він може набувати непередбачуваних наслідків, якщо політики у владі не почнуть змінювати країну, чому і відбулися події в 2013-2014 роках.

Тому в цій ситуації саме роль Саакашвілі-каталізатора, який достатньо жорстко говорить про сьогоднішню владу, взагалі про політиків в Україні, його заяви поки що знаходять відклик у радикально налаштованих громадян. Але потрібно звернути неабияку увагу ось на що: дослідження в 2014 році, стосовно активної участі у Революції Гідності по всій Україні, показало, що було задіяно всього лише 9,8% людей, тобто це більше трьох з половиною мільйонів, але саме вони і виступали за кардинальні зміни в країні, які на сьогоднішній день не відбуваються з їх точки зору.

Тому саме радикальні дії Саакашвілі можуть і бути тим чинником, які прискорять протестні заходи людей стосовно того, що необхідно виконувати ті обіцянки, які були дані і на сцені Майдану, і під час виборчих кампаній. І Саакашвілі це активно використовує, що йому частково вдається. А ось влада, думаю, реагує не так, як треба реагувати, повторюючи помилки попередньої влади. Тому навіть якщо вони його і депортують і піддадуть екстрадиції, інші опоненти влади можуть цим скористатися, взявши це на прапор боротьби проти діючої сьогодні влади і в такій спосіб добиватися тих цілей, які перед собою ставляться.