Примусити Росію допускати українських дипломатів до наших полонених на території РФ можна лише одним шляхом — це якщо тиснути на Росію разом з нашими міжнародними партнерами. Фактично ми знаємо, що на всіх переговорних майданчиках і форматах — чи це Нормандський формат, чи Мінський, чи двосторонні зустрічі, тема гуманітарних питань, тема заручників завжди була темою №1. І до того, як відбулося звільнення наших заручників в кінці грудня минулого року, це теж було активною темою і питанням №1 всіх переговорних форматів.
Тому тут, на жаль, можливості для України не такі великі, як нам би хотілось, тому що всі прекрасно розуміють, що звільнення наших громадян, які незаконно утримуються чи то на окупованих територіях, чи то на території РФ, залежить виключно від самого Володимира Путіна. І в цьому сенсі єдиний інструмент — це сильний тиск України і наших західних партнерів.
Ми бачили, скільки часу потребувало, щоб у кінці грудня звільнити наших заручників, які знаходяться на окупованих територіях, тому що вони — були і є реальним інструментом тиску на Україну, тому що це реально людські життя, долі не лише тих, хто знаходиться у полоні, а й долі їхніх родичів, сімей, близьких, які теж дуже болюче переживають це. І звичайно Росія це дуже довго використовувала. Ми пам'ятаємо, як тут влаштовувала та ж Надія Савченко мітинги матерів заручників чомусь під Адміністрацією Президента України, а не в Росії, і не апелювала до президента Росії в питанні звільнення заручників.
Крім того, це ще використовувалось у тому, щоб сіяти розчарування, недовіру, що нібито Україна докладає недостатньо зусиль для звільнення наших заручників тощо. Тим більше, що ми бачимо, як Росія ставиться до своїх власних громадян: в принципі, їй наплювати, що відбувається з її громадянами, які були зловлені і затримані на нашій території зі зброєю і з російськими документами. І свідченням того є те, що під час того обміну, який відбувся в кінці грудня 2017 року, не були обміняні російські громадяни, і якась частина російських громадян зараз знаходиться тут.
А те, що Росія буде й далі затягувати, намагаючись це використати для шантажу, дискредитації, пропаганди, так це очевидно. Ми пам'ятаємо заяви наших же громадян, які знаходилися в полоні РФ про те, що їх змушували прийняти російське громадянство, мотивуючи це тим, що начебто «ваша держава про вас забула». Це те ж є елементом в тому числі інформаційної війни, тому що якщо уявити, що таке громадянство було прийнято, то це теж подавалося буцімто «подивіться, полонені переходять на сторону Росії». Тому звичайно Росія буде до останнього затягувати, тому що це на відміну від політичних, економічних, навіть і військових інструментів тиску і шантажу, до яких ми більш-менш вже готові, гуманітарне питання завжди є болючим, бо воно зачіпає багато доль. Тому тут має бути міжнародний тиск разом із санкціями, щоб це питання постійно піднімалось на кожних зустрічах, під час різних обговорень.