З 2 квітня і до кінця травня в Україні триватиме весняний призов на строкову військову службу.Це питання турбує, звичайно, кожну людину, а особливо, кожну матір в Україні, тому що на сьогоднішній день призив до Збройних сил – це, мабуть, найбільш відповідальна подія в житті молодої людини. Можу сказати, що призив до лав ЗСУ на сьогодні не являє собою масової проблеми, як це було раніше. Чому? Тому що до ЗСУ і до всіх силових формувань України призивається мало людей, до 20 тисяч – такий от невеликий показник. Але варто сказати, що дуже добре, що сьогодні вистачило здорового глузду в наших державників: у ВР, у керівництва держави, в Уряді, і насамперед, у Міністерстві оборони, для того, щоб зберегти систему призову на строкову службу як таку.
Наші недалекоглядні політики багато разів вже кричали, що «давайте створимо оту наємну армію, за контрактом, і вирішимо всі проблеми збройного захисту нашої держави». Це дуже небезпечна і хибна для нашої держави думка окремих таких політиків, нам обов’язково потрібно зберегти ЗСУ як формування від народу. Це зв'язок армії і народу, і доки там будуть служити сини і рідні близькі людей наших працівників і в сільському господарстві, і в цілому промисловому секторі, і серед інтелігенції, до тих пір армія буде любимою. Якщо ж ми поставимо проблему створення ЗСУ на основі призову за контрактом, то покладемо початок створення якби кишенькових армій.
Чому? Тому що провладні структури будуть підбирати до ЗС людей, які будуть слугувати їм за гроші. А це найбільша небезпека для нас, не можна цього робити! Поки є можливість, треба звичайно використовувати фінанси для того, щоб можна було би залучити найкращих людей, уже маючих досвід відповідної служби, бойової роботи на фронті, але ж треба мати резерв для підготовки офіцерських кадрів, людей, які б потім служили б якийсь період навіть за контрактом на різних посадах ЗС і інших формуваннях, створених за законом України. Але ж то добровольці, вони хочуть служити в армії, добровільно йдуть туди і потім приймають самостійне рішення на продовження служби.
Особисто категорично заперечую проти того, щоб у нас була служба тільки за контрактом. І в цілому мені дуже хотілося б, що люди розуміли, що наше суспільство повинно дбати, як за примноження матеріальних цінностей нашої держави, як за економічну складову нашого розвитку, так і за оборону. Наше суспільство повинно бути створено за уже історичним досвідом, коли Україна за козацької доби була унікальною державою, коли об’єднувала в собі і працю людей, і захист своєї держави. Нема сьогодні таких загроз, які б мали відвертати людину від служби. На фронт не посилають просто людей одразу ж без відповідної підготовки. Звичайно, на фронт ідуть люди, які пройшли відповідну адаптацію в ЗС, їх підготували до виконання відповідних обов’язків, і таких небагато. І держава почала приділяти людям більше уваги, яка полягає і в матеріальному забезпеченні військовослужбовця, і в соціальному захисті, і відповідним чином дбають уже за озброєння і амуніцію для людей.
А проблеми завжди були там, де людські колективи, і вони будутьсьогодні і завтра, тому що на перешкоді нормальної служба завжди знаходиться якийсь людський фактор. Він залежить не тільки від того командира, який на сьогоднішній день керує тим чи іншим колективом, бо люди йдуть до армії, вже маючи відповідний життєвий досвід. Ми ж не можемо сказати, що уже в 20 років людина зовсім нікчемна і безправна, що вона нікуди не піде і їй нічого не хочеться, а воно потім виявляється, що і в самоволку хочеться, і випити інколи – адже так буває у військових колективах. Бувають і особисті не дуже, як у нас кажуть, статутні відносини між людьми, але з власного досвіду скажу, що немає кращої школи для людини чоловічої статі, ніж стати чоловіком у армійському середовищі. Там найвища школа для людини.
І кожен хлопець, кожен юнак швиденько може знайти своє місце там. Якщо слабак, то йому швидко скажуть, що ти не підготовлений до таких дій, що треба бігати та накачувати свої фізичні можливості і поліпшувати їх, треба і навчитися дивитися за собою, і не бути маминим синочком. Не горюйте, підбадьорюйте тих, хто йде зо ЗС і заспокоюйте їх рідних і близьких.