Анатолій Лопата. «Джевеліни» та часові виміри України
04.05.2018 12:30

Анатолій Лопата. «Джевеліни» та часові виміри України

Ті копійки, які сьогодні армія отримує від держави, такого не було ніколи — ця цифра коштів досягає приблизно 5% від ВВП держави. Цього, звичайно, недостатньо. Чому? Ця сума йде в основу на виплати грошового забезпечення, на соціальний захист військовослужбовців, тобто на нагальні потреби Збройних сил, які ще поки що держава може закривати. Але ж у той самий час…

Ми не дбаємо сьогодні ні про флот, тому що флот — занадто дорога так би мовити “забава” для держави, складна по фінансуванню, по технічним проблемам складова; ми не дбаємо сьогодні ні про авіацію. Авіація старіє, вона у нас простими словами “від діда”, і існує вона тільки завдяки тому, що продовжуються строки експлуатації старої бойової техніки. Авіація — це основа, одна з найскладніших фінансових потреб нашої армії. Сучасні системи враження супротивника — подивіться на ті “Джевеліни” - яка коштовна ракета і установки!

Фінансові проблеми нашої держави у витратах на Збройні сили і оборону будуть менше тоді, коли наша держава буде мати засоби колективної безпеки. Тобто ті люди, які сьогодні ратують про те, що Україна може бути державою, яка не потребує входження до систем колективної безпеки — це дурниця. Заздалегідь ставиться держава у складне становище по захисту територіальної цілісності нашої держави, її незалежності і суверенітету. Україна не може існувати незалежною державою попри, наприклад, таких систем, як блок колективної безпеки.

І основне — що треба своїми силами здобувати оборонну безпеку нашої держави. А оборонна безпека нашої держави може бути тільки тоді, коли ми будемо жити в одному часовому вимірі — і ті, хто воюють, і ті, хто забезпечують оборону держави. Не може бути так, коди держава воює, а люди їздять чорт знає куди — відпочивають і проїдають кошти. Повинні бути створені умови для життя нашого населення, але воно повинно працювати на державу і її оборону, поки не наступить мир. На сьогодні ми покладаємось чогось не на власні сили. Ось у чому наша проблема — ми живемо у різних вимірах часу. Дуже добре, що сьогодні армія перебирає на себе керівництво операцією на сході держави. Це було зрозуміло в Росії ще чотири року тому, але ми тільки до цього дійшли і зробили свій висновок.