У першому кварталі 2018 році в Україні двічі зросла кількість нападів на журналістів. Про це повідомила виконавчий директор Інституту масової інформації Оксана Романюк.
Власне це пов'язано із загальною ситуацією в Україні, в якій іде війна, відповідно, в країні, яка є атакована, звичайно, ситуація менш стабільна, ніж тоді, коли панує мир. Згідно з моніторингом Інституту масової інформації, збільшилось порушення прав журналістів і нападів на них громадян, різних установ і місцевої влади. Щодо місцевої влади, думаю, що це пов'язано зокрема з децентралізацією, яка відбувається в Україні, відповідно, багато функцій і коштів перейшли на місцевий рівень. В зв'язку з цим там відбувається ряд конфліктів, які висвітлюються ЗМІ, і далеко не всім це подобається.
Часто звучать звинувачення, що встановлюється системна цензура, але особисто не погоджуюся з такою постановкою питання, адже можна побачити, що владу критикують фактично всі підряд і всі, кому ні лінь.
Залишається ситуація, коли головні ЗМІ, які підконтрольні олігархам, грошовим мішкам, займають позицію в залежності від інтересів того чи іншого власника. Кого не любить влада, або кого ущемила влада, вони критикують, як Коломойського, наприклад; а до кого влада ставиться нейтрально або лояльно, то, і ЗМІ, підконтрольні цим діячам, теж ставляться відповідно до влади.
Продовжується тенденція, коли з'явилась купа інформаційних каналів — і тут же з’явилися питання до якості їхніх експертів, бо інформаційним каналам треба запрошувати людей в студію, які спроможні обговорити всі можливі питання, тобто, грубо кажучи, експерт зі всіх питань, і вони це обговорюють на дуже низькому професійному рівні.
Крім того, триває тенденція, коли політики ведуть свої програми, і це просто жахливо, тому що це не журналістика, а повна маячня. Політики використовують телевізійну трибуну для того, щоб проповідувати свої погляди, які в більшості випадків не в'яжуться з фактами. Вони керуються якимось міфами, які існують в суспільстві в тому числі, або ж самі створюють ці міфи, але вони до фактів не мають ніякого відношення. Найбільшим брехуном є портал VoxUkraine, а серед найбільших брехунів це Юлія Тимошенко і Вадим Рабинович. Вони час від часу міняються місцями, в когось – перше, в когось – друге, а бо навпаки. Але програми Рабиновича — це просто біла гарячка, суцільні маніпуляції і неправда. Однак у всіх політиків, які ведуть передачі, спостерігається більшою чи меншою мірою таке саме.
Дуже добре, що розширюється кількість журналістських розслідувань, але при тому дуже часто питання до якості. От наприклад, маємо недавній скандал навколо «Нового времени»: по-перше, перекручені факти, а по-друге, чомусь журналісти вважають, що їм повинні вірити на слово, не наводять докази, а просто декларують якісь абсолютно незрозумілі речі. Тобто вони не утруднюють себе доказовою базою, а потім виявляється, що там є маніпулятивні неправдиві факти. І виглядає так, що наче це лобістська боротьба за вплив на збройному ринку України, хоча реакція влади, зокрема Пашинського на цю публікацію, теж викликає питання, оскільки Пашинський заявив, що потрібно запровадити кримінальну відповідальність за брехню в пресі.
Нагадаю, що такі речі відбувалися вже неодноразово. Слава Богу, ці ідеї не знаходили підтримки, але сам факт того, що представник влади пропонує кримінальну відповідальність, вже свідчить про певні настрої у можновладців.
З одного боку, добре, що розширюються журналістські розслідування, з іншого боку, там дуже часто – банальна джинса, або теж якісь речі, які висмоктані з пальця.
А загалом ситуація свободи слова в Україні залишається десь на рівні минулих років. Тобто плюралізм присутній, але, на жаль, багато маніпуляцій, джинси, і прогнозую, що перед виборами тенденції з замовними матеріалами будуть зростати.