У питанні зміни ціни на газ Кабмін буде намагатися пройти силою і харибдою. Силою передвиборчого непідвищення цін і харибдою під назвою МВФ, а саме – неотриманням чергового траншу фінансування від Міжнародного валютного фонду. Тому, в принципі, можна сказати, що оборона Кабміном позицій по непідвищенню ціни на газ для споживачів перед МВФ логічно обґрунтована. Інша справа, що МВФ не хоче брати це до уваги, особливо той факт, що Україна відсотків на 70 забезпечує себе газом внутрішнього видобутку. Тобто паритет ціни газу на внутрішньому ринку з імпортною ціною повинен мати відповідний коефіцієнт коригування з урахуванням того, що у нас імпорт складає не більше третини нашого споживання, хоча донедавна все було навпаки.

Тому логіка аргументації Кабміну є, але МВФ наполягає на своєму, тому Уряд так чи інакше, чи раніше, чи пізніше, буде змушений погодитися на підвищення ціни з тим, щоб все ж таки отримати транш фінансування від МВФ, тому що його неотримання загрожує більшою катастрофою, ніж підвищення тарифів.

Інша справа — на скільки тарифи на газ. Зрозуміло, що це потрібно робити, і логіка Кабміну була така, що вже після проходження виборчих циклів – повернутися до цієї теми. Зараз говориться про те, що зберігається можливість двох опцій: або все ж таки ніякого підвищення не відбудеться, але це не буде наслідком переговорів чи доброї волі МВФ і наслідком титанічних зусиль Кабміну.

Це швидше буде політичне рішення головного донора МВФ, а саме США, яке пов'язане з тим, що, мовляв, у МВФ було дві вимоги до України для видання нового траншу фінансування — це підвищення цін на газ і Антикорупційний суд. Друге питання виконано, відповідне рішення прийнято, а з цінами на газ варто зачекати, з урахуванням того, в якому політичному становищі перебуває Україна, і що підвищення ціни на газ призведе до зростання соціального невдоволення, протестів, чим скористаються політичні сили, що опонують нинішньому курсу української влади на реформи, євроінтеграцію тощо. Зусилля в цьому напрямку робляться, але це поки що не виглядає як головний сценарій.

Інший сценарій полягає в тому, що підвищення відбудеться, але не в тих масштабах, як це хочуть “Нафтогаз” чи МВФ, тобто це не буде 60-70%, це не буде 30-40%, це може бути порядку 15%. Схоже на те, що зараз йдуть дискусії саме навколо цієї цифри. Наприкінці кожного місяця звучали заяви, що з 1 числа наступного місяця ціни на газ піднімуться, але цього не відбувалось. Зараз настав серпень — підвищення ціни немає, як бачимо. Гадаю, що якщо не візьме гору першій підхід, який власне мало залежить від Уряду України, а відповідне рішення може бути прийнято в Вашингтоні, то далі спрацює другий підхід, що ціни будуть підняті, але не на ту величину, яка викличе критичну небезпечну хвилю соціальних протестів, які можуть вже трансформуватися в політичні протести.