Олеся Яхно. Інформаційні ярлики та зона національної безпеки
08.10.2018 13:44

Олеся Яхно. Інформаційні ярлики та зона національної безпеки

В ситуації з телеканалами «112 Україна» и News One – cвобода слова взагалі ні до чого. І все ж таки такі рішення треба приймати з огляду на інформацією СБУ і комітету з інформаційної політики, щоб можна було висловити остаточно ту чи іншу позицію. Депутати, які підтримали цю петицію, напевно, мали свою аргументацію. Безперечно, сама проблема є. Часто у нас політичним плюралізмом і конкуренцією прикриваються в тих питаннях, які стосуються суто національної безпеки. Тому мені здається, що це питання напередодні виборів, які загострюють різні процеси, які є актуальним для всіх політичних сил. Ці питання стосуються інформаційній безпеки: як відокремити межу, де закінчується свобода слова, так само, як і політичний плюралізм, політичні дискусії, висловлювання політичної позиції, і де починаються питання національної безпеки.

Для цього повинні бути чіткі критерії, які б були зрозумілими суспільству. Одна річ, коли мова йде про фінансування з боку фігур, які мають відношення до Російської Федерації, і можливо, про це йшлося по відношенню до цих двох каналів, то тоді це треба довести. Хоча щодо News One, ми знаємо, що проти Портнова порушена справа, і невідомо, з яких джерел він як управлінець впливає на канал тут. Але це одна річ — питання фінансування. Якщо там є якісь гроші, які йдуть від того, проти кого порушені кримінальні справи, або ті, які знаходяться в РФ, то це очевидно, що вони проводитимуть антиукраїнську політику. А інша річ — це взагалі критерій того, наскільки є допустимим в умовах війни, і це ніяк не пов'язане зі свободою слова, певні твердження, які лежать в полі відповідальності Національної безпеки. Коли виходить політик і говорить, що для однієї частини Сєнцов герой, а для іншої він терорист, то це питання, чи може політик це говорити, а телеканал транслювати такі речі.

Тобто тут повинна бути широка дискусія, щоб були зрозуміло, тому що виглядає це все дуже спрощено, це більше політично вигідне трактування того, що нібито мова йде про свободу слова або про політичний плюралізм. Насправді мова йде про інформаційну безпеку і про безпеку загалом. І там, де ситуація стосується відвертих фейків, там це легко відокремити. А там, де є на стику інтерпретацій, а ці інтерпретації є антиукраїнськими, це вже набагато складніше, щоб це не виглядало, або не подавалося потім чи політиками, чи окремими журналістами саме як посягання на свободу слова.

Щодо цих двох телеканалів не можна сказати, що має бути однозначна позиція, по типу, «давайте введемо штраф чи не введемо, або певні санкції». Все ж таки це повинно бути підкріплено, з одного боку, інформацією, що мова йде про фінансування з боку Росії, або фігур, проти яких порушені кримінальні справи в Україні або за зраду, або за серйозні злочини. А також критерії, які повинні об'єднувати політиків, залежно від того, які у них погляди на питання чи пенсійної реформи, чи медичної. Вони можуть бути різними, але питання, які стосуються інформаційної політики зокрема напередодні виборів і в умовах війни, вони повинні об'єднувати, і кожний повинен бути зацікавлений в цьому, щоб, по-перше, збереглася та сама конкуренція, по-друге, щоб ні на кого не навішувались ярлики «рука Москви» і таке подібне. Певні чіткі критерії, де розмежувати, де закінчується сфера відповідальності ЗМІ, свободи слова і політичній конкуренції і де починається виключно зона національній безпеки.