Громадяни України не розуміють, що таке воєнний стан. І це є колосальна проблема. Проблема не в воєнному стані і не в тих, хто його вводить, а проблема в нас самих, тому що українські громадяни з задоволенням почують будь-яку неофіційну єрунду. Причому чим вона більш брехлива та істерична, тим з більшим захопленням її будуть вислуховувати, повторювати, переказувати десятками каналів.
Це вже стало абсолютною нормою життя, і тут навіть немає ніяких варіантів. Тому що, насправді, виступ президента і уривки із засідання РНБО офіційні джерела подали і десятки разів повторили, причому повторили на всіх телеканалах. В принципі, не почути цього не міг ніхто.
Пояснення дуже чіткі. Пункт перший: введення воєнного стану не є війною, не є оголошенням війни. Це абсолютно різні, причому чітко виписані в Конституції норми. Президент може оголосити війну, і ВР за поданням президента затверджує це рішення. І так само президент у випадках особливої загрози для держави, небезпеки тощо вводить воєнний стан, і ВР так само його затверджує.
Всі ті люди, які не можуть зрозуміти, у них, мабуть, відклалася істерика Тимошенко: воєнний стан, вони хочуть все закрити, все відібрати. Крики Ляшка і заяви Березюка, що воєнний стан вводиться не проти Росії, а проти свого народу, ще щось. І саме це збереглося у пам'яті у людей.
Давайте згадаємо, як в радянські роки старалися, щоб у кожній хаті був от той “брехунець”, тому що раптом будуть якісь важливі події, і буде офіційне повідомлення від влади, яке мають почути всі без винятку тоді громадяни СРСР. Зараз проблема не у владі, а в головах і в тих пропагандистах, які привчили нас, що офіційні повідомлення — ми їм не то що не віримо, ми їх просто не слухаємо. Воно в одне вухо входить, в друге виходить, тому що ми чекаємо істерики, фейки, крики, ми чекаємо шоу. Ми навчилися бути у шоу. Офіційні повідомлення не передаються у режимі шоу. Офіційні повідомлення передаються у режимі офіційних брифінгів, повідомлень, трансляцій з засідання РНБО і т.п., щоб громадяни мали все, щоб знати, щоб не мати зараз роззявленого рота.
У Києві воєнного стану нема, а в тій же Одесі - нібито воєнний стан, а для громадян нічого не відбувається. Тільки в органах влади відбувається пояснення, що треба робити, якщо воєнний стан перейде раптом в якусь критичну ситуацію. Тому що воєнний стан, це написано і в Конституції, і було сказано і президентом, і всіма, вводиться як захід у випадку особливої небезпеки для того, щоб знизити її рівень. Тобто не підвищити небезпеку, не обмежити права громадян і щось у них відібрати. Це є абсолютно крайня міра у випадку, якщо інше зробити не можна.
Завдання воєнного стану — дати владі і військовим можливість у випадку крайньої небезпеки і загрози оперативно і швидко реагувати. Не виникло крайньої небезпеки і загрози, не почався сухопутний наступ Росії, якого остерігалися, що може таке бути, тому що Росія вперше за всю історію цієї війни здійснила напад під своїми прапорами, не ховаючись за гібридними різними формами. Не почався наступ — не має жодних обмежень, які можуть бути. Це ж не означає, що все, що виписано у законі про воєнний стан, буде застосовуватися. Можуть застосовуватися окремі речі, які просто необхідні для того, щоб забезпечити оборону.