Ми маємо протистояння і конфлікт між Коболєвим і Гройсманом.

Прозвучала заява Гройсмана про те, що він відкриває конкурс на заміщення посади керівника “Нафтогазу”. У той же час Коболєв заявив, що цей конкурс оголошується незаконно, без відповідних підстав, тому юридично він не може бути реалізований. Що з цього всього може випливати?

Насправді мені здається, що в урядових заявах зараз трошки більше емоцій, нуж здорового глузду. Коболєв згенерував на себе досить багато негативної інформації, пов'язаної з фактом підвищення цін на газ, хоча тут питання далеко не в “Нафтогазі”. Але стрілки будуть переведені на “Нафтогаз”, зокрема вмілими говорунами, тим же самим Ляшком, Тимошенко і іншими, які постійно там пробують прив'язувати щось на кшталт такого: от у Коболєва зарплати, премії, якби їх не було, то всі б мали газ майже безкоштовно. Тому до нього причепився певний негативний імідж. А Гройсман в силу наближення парламентської кампанії, після якої буде визначатися його політичне майбутнє, хоче мати для себе певні гарантії і хоче в цій ситуації виглядати чистим, захисником, заступником народних потреб, народних чаянь, бажань і всього такого. На відміну від тих же демагогів Ляшка чи Тимошенко, Гройсмана можна в цьому плані назвати уособленням відносно здорового популізму, коли він робить заяви, які мали б сподобатися людям.

Але в ситуації з оголошенням нового конкурсу у господарюючих суб'єктів ситуація набагато складніша. Насправді господарюючі суб'єкти, яких 100%-м власником є держава, все-таки це є незалежні господарюючи суб'єкти, це не є департаменти і управління Кабміну. Держава має право встановлювати керівництво, наглядові ради тощо, але це діється за відповідним корпоративним законодавством, яке в Україні виписано для того, щоб не відбувалося за яким-небудь побажанням, якимось емоційним станом тощо. Тому насправді державні корпорації управляються набагато складнішим законодавством, і просто рішення Кабміну в даному випадку недостатньо. Мають бути позиції аудиту з негативними висновками, має бути озвучена позиція наглядової ради — і тільки на основі цього можуть відбуватися відповідні дії. Тому, на мій погляд, в цих обставинах нічого не відбудеться, крім ряду відповідних заяв.

Коболєв учора вийшов на брифінг. Основне коло питань, які йому задавалися, не стосувались роботи “Нафтогазу”, а стосувались його зарплат і премій, де він відбивався, що насправді ці зарплати і премії не встановлені. І доки не затверджений фінансовий план “Нафтогазу”, доки його немає, це все є початкові виплати, що він насправді всього цього не отримує. І ми починаємо поринати у те, що називається рутина адміністративних питань. Заяви прозвучали з обох боків, а зараз юридична служба Кабміну спробує знайти формальні підстави для оголошення конкурсу.

Не впевнений, що вона буде аж так жорстко рватися з ходу в кар'єр для того, щоб штучно створити ці обставини, тому що всі прекрасно розуміють, що на сьогоднішній день “Нафтогаз” очолює Коболєв, тому юридична служба “Нафтогазу” буде протистояти юридичні службі Кабміну. І якщо там буде якась прогалина, то у суді знайдеться достатньо підстав, щоб відстоювати позицію Коболєва. Наразі ми повстали пере дуже чіткою річчю, яка мені здається, є позитивною: знов на поверхню виплило питання фінансового плану “Нафтогазу”.

Попередній фінансовий план урядом був відхилений, оскільки він передбачав надмірне фінансове стимулювання: зарплатне, преміальне керівників корпорації. Напевно, вони були дійсно надмірними, і в цій ситуації треба було трохи зменшити апетити, тому що більше грошей треба повернути до державного бюджету, і “Нафтогаз” мав би в цьому допомогти. Плюс там була завищена прибутковість. Але очевидно, що на сьогоднішній день необхідність додаткових коштів, які мають надходити “Нафтогазу”, є. І ці кошти мали бути в межах тих, які необхідні для підтримки існуючих сьогодні свердловин, прокачки і т.п.

Оскільки про цю тему останніх півроку практично забули, зараз вона виринула знов на поверхню під час цього протистояння, до неї знову повернуться експерти і ми зможемо вийти після президентських виборів, коли все трошки стихне, на представлення нового фінансового плану, який, можливо, буде вже більш реалістичнішим. Для нас всіх це очевидно краще, тому що “Нафтогаз” - це корпорація, від якої в значній мірі залежить те, як ми будемо жити, як ми будемо сплачувати і що нам будуть пропонувати. Тому що “Нафтогаз” з основного споживача коштів державного бюджету, 140-150 млрд бюджет до Революції гідності, став одним з найбільших донорів-постачальників коштів до державного бюджету. Тобто він став символом найбільшого прориву у боротьбі з корупцією, про що ніхто не хоче говорити. Понад 150 мільярдів вже не крадуть — ось така маленька деталька. І це досить хороший успіх!

Сам конфлікт, як і будь-якій конфлікт, коли він виривається назовні у формах, які переходять до рівня не “сам дурак”, але “я тебе звільняю — а я не дам себе звільнити” - він трохи понижує рівень інтелектуальної дискусії, що само по собі погано, але так у нас спілкуються, у нас інакше не вміють, на превеликий жаль. Але від цього серйозної шкоди не буде. Це не завдасть серйозного удару зараз по міжнародній політиці, по міжнародній діяльності “Нафтогазу”. Там зараз основна сфера — це боротьба в судах і відстоювання у судах інтересів України, зокрема “Газпрому”. Мені здається, що в цій ситуації це точно не може вплинути. Якоїсь великої інвестиційній політики, залучення коштів і нових великих контрактів нібито поки не помічено. Нам би з тими проблемами, що є, розібратися.

Тому за цих обставин сказати, що конфлікт навколо Коболєва може завдати якогось економічного збитку — це буде надумане. Але піднялися і загострилися теми. Мабуть, для нас загострення теми і виведення з тіньової сфери певних проблем достатньо добре. Головне, щоб все це не перейшло в протистояння поза правове, тобто коли Кабмін зробить якісь неправові акти, коли “Нафтогаз” у відповідь теж саме. От дай Боже, щоб цього не було. Але тут ми маємо два суб'єкти держави — уряд і державна корпорація. Тому чогось подібного, що було з “Укрнафтою”, коли Коломойський там щось захоплював, коли відбувалося відверте рейдерство – ось таким протистоянням зараз тут й не пахне. Тобто це все вийшло у словесну сферу, а юридичні дії будуть йти у нормальному, формальному, дуже скучному вигляді.