Будемо надіятися, що у нас суди незалежні, найбільш справедливі і гуманні. Звичайно, політичний підтекст відміни заборони на в’їзд в Україну актора серіалу “Сватів” Голобородька читається відверто. Адже подібні рішення існують відносно дуже багатьох акторів і діячів, як ще живих радянських, так і сучасних. Але! Чому тільки зі “Сватами” так позитивно все вирішилося, чому інші чомусь суди не вигравали? Ось у цьому є підозра, бо відверто бачимо нерівномірність в цих рішеннях.
Заборона будь-якого контенту сучасної інформаційної епохи може бути лише частково. Якщо хтось хоче дивитися якийсь фільм чи переглядати сторінку — декілька маніпуляцій в інтернеті, і все це можна робити, незважаючи ні на яку заборону. Відповідно це часткове рішення. Натомість якщо зобов'язують до участі в якихось подіях чи до перегляду якихось фільмів, це більш насторожує. З рештою, у тоталітарних країнах це головна ознака, якщо до чогось зобов'язують, а не забороняють.
Побачимо, хто буде наступним президентом і чи не пов'язаний показ “Сватів” на українському ТБ з тим, щоб відбити виборчу Зе-кампанію, яка відбувається. Це не єдиний фільм, який заборонили, але це єдиний фільм, якому вдалося виграти у суді свою заборону. Це найбільш дивна річ.
А відповідно щодо самого серіалу, то це масова культура, “Свати” належать саме до такої категорії, яка має свої ознаки, які апелюють до найпростіших бажань, найпростіших уявлень про світ, і в героях цього фільму кожен може побачити себе. Чоловік і жінка одружуються з протилежних сімей, і описується взаємодія і контакти якраз їхніх батьків, які є з різних соціальних і майнових світів. Це є найбільш приємним для більшості населення, тому що кожний з них знайде частину себе і те, що він бачив у своїх знайомих, сусідів і т.д., тобто банальне віддзеркалення. А ще там – простота, зрозумілість і відвертість гумору, навіть примітивність гумору, тому що такі речі найбільш є прийнятними для пересічного громадянина.