Так сталося, що кожна влада привчає людей платити особисто за все, збираючи всі кошти по «сусекам». Уряд Гройсмана і сам Петро Порошенко перед виборами пообіцяли виплати по субсидіям. Буквально перед початком виборів пролунала заява у районних адміністраціях, зо виплати будуть після 22-го квітня. Якщо говорити на сленгу — це звичайний розводняк політичної гри.
А на сьогоднішній день будь-які виплати грошей, не зважаючи на політичну складову, це який не який, але позитив, тому що це є підвищенням платоспроможності незахищених людей. І вони цього чекають, думають, що їм пришлють гроші і вони ними розрахуються. За чий рахунок вони будуть — чи з місцевого бюджету, чи з порошенківського — це вже інше питання.
У такому випадку хотів би запропонувати такі вибори проводити щорічно, тоді люди б отримували якісь дивіденди і хоча б був якийсь прогрес.. Але якщо відкинути політичну складову і подивитися на ту субсидію, на 13 пенсію, на одноразові виплати — це все розраховано на отримання голосів. Це очевидно.
Але хотілося б сказати про інше. Ще невідомо, хто виграє парламентські вибори та хто буде у новому Уряді, тому вже до кінця року вже й забудуть і про 13 пенсію, як вже забули про зниження тарифів і т.д. Це все одноразові гасла. Але якщо б сьогодні була боротьба не з наслідками зубожіння, а з причинами, які приводять, то була б інша картина. На сьогодні дефіцит Пенсійного фонду – 157 млрд грн. А колись, три-чотири тому, ще за часів віце прем'єра Тигипка – було 24 млрд! І ще тоді лунали заяви про зменшення пенсійного віку! А зараз взагалі немає пенсійної системи. Якщо враховувати ті кошти, які відраховуються з кожного працівника до Пенсійного фонду, то їх би вистачило на виплату людям достойної пенсії, оскільки навіть не всі доживають до неї. Але ці гроші просто розкрадаються і вони не доходять до отримувачів.
У нас за останні п’ять років не проводилась ніяка компенсація в зв'язку з ростом інфляції. Сьогодні система, яка забезпечує пенсійну реформу і взагалі соціальну політику, ніяких системних підходів не дотримується. Ми говорили про третій рівень пенсійного забезпечення, ми зараз говоримо про те, що треба розвивати підприємства, що треба говорити про підняття заробітної плати і так наповнювати Пенсійний фонд, але у нас ось така ситуація.
Якщо сьогодні зважити на високу смертність людей, на низький рівень заробітних плат, на те, що багато пенсіонерів і немає робочих місць, то це фактично соціальна політика — геноцидна політика. Держава повинна забезпечити державні інституції і дати повну свободу для підприємницької діяльності. Та ж Японія піднялася за рахунок того, що у неї 40% малого та середнього бізнесу фактично тримають державу на собі. А у нас корупція, відкати — заробляють на будь-чому. Така система не годиться.