Поведінка Макса Бужанського – не питання не лише “Слуги народу” і не лише новообраних депутатів. Це в цілому низький рівень культури. І часто ми бачимо, що ті люди, які кажуть, що їхню точки зору нібито не сприймають, або якось ставляться упереджено, що у нас є свобода слова – дуже часто вони є найбільш нетерпимими до іншої точки зору, і інколи впадають в хамство, що ми і спостерігали.

У випадку із Бужанським варто відзначити, що не обов'язково повинні бути дві дихотомії: або ностальгія за Радянським Союзом, або європейська інтеграція. У нас є багато політиків, які не ностальгують за радянськими часами, але відверто висловлюються за проросійський вектор, не приховуючи цього, наприклад, Опозиційна платформа. Наприклад, і в “Батьківщині” є депутати, як той же Тарута, який виступає за позаблоковий статус, хоча у нас вже закріплена євроінтеграція і євроатлантична інтеграція. Тому це не обмежується лише ностальгією за Радянським Союзом. Є просто спільна риса — це така пострадянськість, яку інколи називають “совком”, коли взагалі низький рівень політичної культури і діалогу, коли є невміння дійсно з повагою ставитися одне до одного. Натомість має бути вміння дискутувати і переконувати аргументами, а не хамством.

Сам Макс Бужанський дуже часто в попередні роки говорив, що у нас тут є перекіс в бік однієї позиції, що людей маркують, що нібито якщо ти не погоджуєшся з цією ж європейською чи євроатлантичною інтеграцією, то ти вже зрадник і не українець. Але дуже часто сам Бужанський є абсолютно нетерпимим до іншої точки зору. Замість того, щоб на рівні аргументів показати, що він не є прихильником СРСР, або що його неправильно зрозуміли (що було би набагато кориснішим) – він показав свій низький рівень культури.