Лариса Скорик. Населення без руля і без вітрил
02.01.2020 11:38

Лариса Скорик. Населення без руля і без вітрил

У Новому році не бачу ніяких підстав для того, щоб побажати людям щось добре, а обманювати їх не можу. Доброго взагалі нічого немає. До чого ні доторкнемось, все погане. Нічого не змінилося в кращу сторону. Президент теперішній, як виявилось, демонструє абсолютну відсутність сили волі і відваги, що ніяк не співвідноситься із посадою голови держави. А якщо говорити серйозно, то держави вже немає як такої, тому що основні інституції у нас загублені. Ми є фактично населення без руля і без вітрил.

Зеленський йшов до влади, в першу чергу, для того, щоб здійснити цей продаж землі, тому що це єдине, що залишилося в Україні, з чого можна мати великі прибутки. Ось і все. Причому не для держави, а для окремих багачів, які можуть собі дозволити купити в одні руки 200 тисяч гектарів землі. Тому говорити про щось добре не доводиться.

Чи в культурі про щось добре можна сказати? Якщо у нас сьогодні найбільш модний і найбільш культовий, даруйте за таке слово, художник Ройтбурд зі всіма своїми збоченнями, то про що ми можемо говорити? Важка ситуація з культурою, зі ставленням так званої держави до цієї особливо важливої сфери, а фактично це сфера для цієї псевдодержави абсолютно зайва, тому що яка потрібна культура для прислуги?

Ті люди, які сьогодні володіють інтелектом і якимось матеріальними можливостями і можуть собі дозволити виїхати, майже всі виїжджають, залишається тільки та частина суспільства, яка і за рівнем своїх інтелектуальних досягнень, і за рівнем свого нікчемного матеріального достатку не може собі дозволити виїхати. А в принципі, фатальне бігство з країни - не створює ніякого позитиву.

Коли у 2013 році у листопаді традиційно починалася псевдореволюція, ще тоді побачила безвихідь і кінець для держави. І якщо при Ющенку ще можна було розраховувати на якісь зміни, то потім вже репетиція була проведена, прогін в цьому театрі абсурду відбувся, і все вже йшло, як кажуть, по сценарію. Але сценарій не нами написаний, але для нас - з повною зневагою до нас, а ми тут переконані, що ми собі зробили Революцію Гідності — якої гідності? Хоча слово гідність не охоплює того, що означає слово достоинство. Достоинство важить набагато більше, ніж просто гідність.