Нинішній уряд отримує зарплати і виплати, які не змінились в порівнянні зарплат і виплат, які отримував попередній уряд. Тому ця риторика, що завершилась епоха бідності для окремих слуг народу — неправильна. Це все було встановлено не “Слугами народу”, не новою монобільшістю, не новим президентом і не новим парламентом. Це все було встановлено і діяло ще за минулого уряду. Тому всі ці спекуляції, що нібито це зробила нова влада, це все неправда.
Всі ці зарплати і виплати визначаються чинним законодавством. Є чітка структура зарплат державного службовця. І ці всі суми, які ми побачили, це за рахунок того, що в кінці року виписали ті виплати, які передбачені чинним законодавством. Це на оздоровлення в розмірі середньомісячної зарплати і на вирішення соціально-побутових питань також в розмірі середньомісячної зарплати. От і виходить така сума. Плюс додайте туди фонд оплати праці, економія, це коли є вакантні місця, коли кошти на них виділені відповідно до кошторису, але не виплачені, тому що це були вакантні посади, і в кінці року ті кошті розподіляються на всіх керівників відповідної організації. Зрозуміло, що чим вище людина займає місце в цій посаді, ієрархії, тим більше їй перепадає від загального “казана”. Тому говорити, що вони отримують щомісяця такі величезні зарплати, це неправда. Це просто співпало з кінцем року. Це другий момент.
Третій момент. Всі ці люди, яким не поталанило народитися капіталістами, успадкували власність і величезні статки, вони мають єдине, що продають на ринку, це свої знання, вміння і навички. Вони йдуть на ринок праці і це вміння продають якомога дорожче. Якщо ми зацікавлені, щоб на державні посади йшли люди з високою кваліфікацією, то ми повинні бути готовими платити за це і відповідну ціну. Всі ці розмови про патріотів — це все маячня. Особисто працював на державній службі і дуже добре знаю, як це працює. Є професіонали, а є аматори. Професіонали відрізняються від аматорів тим, що вони роблять це за гроші, тому треба бути готовими платити їм гроші.
Четвертий пункт. Попри те, що вище сказано, ніде в світі в публічній сфері ніколи не мають доходи такі, які мають в приватній сфері. Тому якщо людина хоче заробляти більше, нехай йде на ринок праці, знаходить собі роботу у приватному секторі і там заробляє стільки, скільки вона вважає, коштують її вміння і навички. Чому? Тому що робота у публічній сфері має під собою інші привабливі моменти: це стабільність, передбачуваність, це цілий набір різноманітних пільг. І тому ті люди, які хочуть більше стабільності, передбаченості, соціальних гарантій, весь повний соцпакет, вони будуть йти на державну службу, в публічну сферу. Ті, хто зацікавлений більше заробляти, але усвідомлюючи всі ризики — втрата робочого місця, відсутність будь-яких соціальних гарантій, особливо у контексті нового Закону про працю, то це їхній вибір, це також є конкуренція. Висновок такий: зарплати в публічній сфері на державній службі повинні бути конкурентні по відношенню до ринкових, які є на ринку праці, але не вище, ніж в приватній сфері. Простіше кажучи, юрист на державній службі не може заробляти більше, ніж юрист в приватній компанії. Те ж саме стосується і економіста, який на державній службі не може заробляти стільки, скільки заробляє в приватній компанії. Це про чиновників. Якщо ми будемо говорити про менеджерів державних корпорацій, то керівник державної корпорації не може заробляти більше, ніж керівник приватної корпорації. І так у всьому світі. Тобто якщо він такій супер-фахівець і менеджер, то хай йде на ринок і знайде собі роботу і покаже, що він насправді може стільки заробляти, але це не означає, що у нього має бути зарплата дві тисячі гривень, щоб пенсіонери були задоволені, тому що пенсіонери не виконують роботу і багато чого іншого.
Більше того, топ-менеджерів 10 людей на всю країну, а пенсіонерів 20 мільйонів, тому всі ті розмови про те, що давайте заберемо зарплати у міністрів і топ-менеджерів і роздамо їх пенсіонерам, то пенсіонери отримують до пенсії плюс 20 копійок, але риторики неміряно про це, суто пропагандистської.