Все починається з нульового пацієнта. Перший заражений раніше невідомою інфекцією, до якої не готовий імунітет людини, перетворюється у вірусну бомбу, яка вибухає епідемією – пандемією.
Вірус – живий організм. Посилившись в носія він проникає в здорові клітини, доставляючи в них свою генетичну інформацію. Іноді із власним білком. Колонізуючи її. Різноманітними й дуже ефективними способами. Аби, врешті, випустити в клітину вірусну ДНК. Ми чинимо опір. Інтерферони активують системи імунітету. Або клітина, рятуючи наш геном, намагається самознищитися. Але віруси за довгу еволюцію навчились пригнічувати синтез інтерферонів і створювати в клітині максимально сприятливі умови розвитку свого потомства. Для виживання вони можуть, до сприятливого часу, впадати в латентний стан, пристосовуючись до супротиву імунітету (інкубаційний період), або інтегруються в клітинний геном, перетворюючи її у фабрику по виготовленню тисяч і тисяч фагів, перепрограмовуючи її для транскрипції (синтезу) вірусного генома. У цей час зупиняється синтез ДНК, РНК та білків клітини-хазяїна. Ба, більше. В кожній клітині вірус робить свідому помилку в копії, постійно модифікуючи свій штам. Його вже зрілі вбивці розривають клітинну мембрану і руйнують клітину. Якщо наші антитіла-кілери не розпізнають чужі антитіла, не знищують клітини, на яких вони адсорбовані, вірус захоплює організм і, завдяки високозаразності, через основні функції людини (дихання, виділення вологи, ферментів та інші контактні способи), швидко, іноді вибухоподібно, поширюється. Кожен його вибух ініціює суперрозповсюджувач. Уханьска бабуся, Британець, перший з короновірусом, що заразив ще 11 британців у 3 країнах. Чи не є це певною картиною гібридної війни Кремля проти України?
Зазвичай, нульовий пацієнт дізнається про власну інфекцію надто пізно. Коли вона стрімко рухається від одного носія до іншого. Стану епідемії. Ебола вбила в Західній Африці 11 тис. людей. Нульовим пацієнтом був дворічний хлопчик з Гвінеї, який ховався в дуплі з колонією кажанів. Він і не здогадувався про тяжку заразу. Але, іноді, «нульовий» може діяти продумано, навмисно. При цьому, всіма силами уникаючи всеможливих перешкод. Тоді він стає надзвичайно сильним і цілеспрямованим, втрачає зв'язок з реальністю і здатністю до логічних кроків. Чим дальше, тим складніше протидіяти нульовому пацієнту, а вилікувати його стає практично неможливим. Як американська «тифозна Мері Мелон», яка, попри зараження великої кількості людей, змінивши прізвище, продовжувала працювати кухаром в родинах, інфікуючи велику кількість людей. Але він може вказати на джерело захворювання, шляхи розповсюдження. Для вакцини. Треба, щоб він був готовий до співпраці і розумів, що при масовій інфікації може загинути більшість.
Це близько до політики і політиків.
Вірус вбив Римську імперію. Занурив Європу в «Темні Віки» і сприяв арабським кочівникам ствердити іслам на тлі грандіозних завоювань. На глибокій кризі Візантії і руїнах Перської імперії.
Спочатку він знищив «золотий вік Антонінів», об’єднавшись із тривалим похолоданням. Навесні 166 року римська армія в Мідії понесла великі втрати і повернулася на свої бази. Нульовий пацієнт приніс чуму, (або віспу-?), в Рим. Завдяки густонаселеним містам і розвинутій мережі доріг, за записками римського лікаря Галена, померло до 10 млн. чоловік із 65 млн жителів імперії.
Після Кіпріанової чуми в 250 році, яка розпочалася саме на Паску, і за 10 років викосила більше третини населення імперії, прийшла Юстиніанова чума. Бубонна. На тлі «малого льодовикового періоду». Перша пандемія, яка з 541 року по 70-ті вбила 100-125 мільйонів. Половину євронаселення. Її штам одинадцять разів повертався до смертельних жнив. З рецидивами у VII i VIII століттях.
Вона й вирішила долю Риму і блискучої епохи античності. Назавжди змінився геополітичний баланс світу.
«Чорна смерть». Друга пандемія. Чума із Східного Китаю, з 1348 року по, майже, ХVII століття, не залишила без смертельних жнив навіть Гренландію і вмертвила не менше 50 млн. людей. В основному – європейців. Саме тоді у Венеції придумали сорокаденну ізоляцію хворих – карантин (сорок) і збудували для них окремі будівлі. Це не врятувало Людовіка ІХ (Святого), Альфонса Іспанського, імператора Германського Гюнтера і Тіціана. Нестаток робочих рук привів до масового завезення рабів.
Потім пандемія вибухнула в китайській провінції Юнь-Нань, яка зовсім недалеко від провінції Хубей з містом Ухань. Швидкі пароплави сприяли блискавичному розповсюдженню інфекції на інші континенти. Через портові міста. Бубонну чуму приносили пацюки по швартовим канатам.
У 1918 році спалахнула найсмертельніша пандемія грипу. Іспанка. Родовид HINI. Свинячий грип. Лише тому, що Іспанія перша оголосила про масову епідемію. Інфекція вбила біля 100 млн. людей. В основному від 20 до 40 років. Перехворіло 550 млн. До 52% населення Землі. Кожен тиждень іспанка морила 1 млн. Вона прикінцево знекровила першу глобальну війну, зосередившись найбільше на солдатах, імунна система яких була послаблена хімічними атаками й ранами. Інфекція добила Османську і Австро-Угорську імперії. Разом із Російською. Британія постраждала лише в кінці 1919 року Лондоном. І стала правлячою імперією.
Пандемії правлять світом. Після них він завжди стає іншим.
Тепер короновірус. Доктор Бріан Менахан, головлікар Конгресу США, повідомив сенаторам на секретному засіданні (на минулому тижні), що від 70 до 150 млн. американців можуть інфікуватись новим вірусом. Смертність – в межах 1%. Тобто, померти може від 750 тис. до 1 млн.
Меркель більш песимістична – 70% німців може захворіти «Уханем». Померти – до 500 тис. Її підтримав епідеміолог із Гарварду Марк Ліпсич – від 40 до 70% населення світу може бути інфіковано СОVID-19. 3 до 5 млрд. землян. Смертність може сягнути 30-50 млн. Цей апокаліптичний сценарій може бути змінений жорсткими карантинними діями урядів і сучасною, озброєною «до зубів» знаннями і технологіями, медициною. Можливою жертвою вільної торгівлі, суспільних і особистих свобод та економічною рецесією. Тимчасово. Поки що карантин – єдиний ефективний спосіб приглушити швидке розповсюдження вірусу. Доведено історією пандемій.
В основі таких катастроф – нульовий пацієнт. Його виявлення, ізоляція, співпраця з ним і в переконанні його діяти в напрямку захисту спільних інтересів.
У соціальному житті, суспільній еволюції, нульовий пацієнт, інфікований зовнішнім вірусом, теж провокує ланцюгову реакцію кризових явищ, які здатні запустити сценарій важкої стагнації - пандемії. В тому числі й глобальної. Якщо в основі його значимих дій руйнація та ігнорація усталених суспільних законів і правил.
Перевіримо.
Світова криза 2008 року була запущена фінансистами Уолт-Стріту. Диявольською схемою для позичальників з неблагодійною кредитною історією. «Субсидіарні кредити». Їх масова видача розпочалася з 2003 року. Без особливих зобов’язань позичальника. До 2006-2007 років, коли нарахування по схемі виплат зрослися із обвальним безробіттям і, як наслідок, лавиною банкрутств та виселення із будинків, стрімко ріс фінансово-паперовий міхур. Timе найшла «нульового пацієнта» з якого все й почалося. У 2003 році за іпотечний кредит на 10 років у 250 тис. $ він купив будинок у місті Стоктон , що в Каліфорнії. Через 39 місяців, втративши роботу, оголосив себе банкрутом, пробивши дірку у фінансовому міхурі, запустивши вірус глобальної фінансово-економічної пандемії.
Віктор Янукович ледве не став «нульовим пацієнтом», спробувавши інфікувати «Руським міром» переважно орієнтований на Захід суспільний організм із досить чітким національним, суто українським, геномом. Саме він породив антитіла супротиву в імунітеті Майдану.
Людські, європейські спільні цінності свободи згуртували українство і перетворили ще малоросів і «совецьких» людей в пасіонарну, молоду політичну націю. Освічений Порошенко це розумів. Але, підтримуючи її цивілізаційну еволюцію, він за її фасадом будував копію клептократії і олігархії Януковича.
Роздратовані підступністю виборці скинули його у виборчу урну, обравши «людину з натовпу». Їм було байдужий його морально-ціннісний протокол. Головне завдання вчорашнього коміка було не таким вже й складним – зламати систему правлячою Україною вже майже 30 років олігархократу. І збудувати на його руїнах не саму складну, але логічну систему влади, яка здатна обслуговувати, найперше, національні інтереси і зобов’язана відновити державність. Все сприяло цьому. Молодий, з Голобородьком за спиною, опорою на нове покоління з вулиці, не обтяжене ще корупційними зобов’язаннями, неймовірною політико-економічною підтримкою Заходу. Порядок денний виглядав зрозумілим. Економічні, політичні, інституційні реформи в напрямку максимального розширення можливостей і свободи доступу до ринків ініціативних громадян, ведення бізнесу, формування команд технократів, залучення до управління державою реальних інтелектуалів. Після цього – повна зміна стратегії війни і відновлення суверенітету держави та її суб’єктності.
Президент Зеленський несподівано пішов в протилежному напрямку. Ментальна відірваність від ціннісного дискурсу помножена на месіанські амбіції і страх неофіта? Централізація влади в руках Глави держави, управління країною на нервових рецепторах інтуїції, відмова від рішучих реформ, ідеології національної самоідентичності, спільних цінностей, опори на Майдан, як революційного договору, вектору державного розвитку. Це стратегія відчаю і інтелектуальної безодні.
Провідниками стали не Голобородько, а Янукович з Порошенком. Мікс їхніх стратегій і стилю управління неприховано проглядається після більш як півріччя лідерства молодого президента. Особливо в намаганні відродити партнерство з Росією, яка, зруйнувавши стабільний до того світовий порядок анексією Криму, вдалось ще й до окупації значної частини Донбасу гібридною, асиметричною війною. Не залишаючи зациклених намірів створити в тілі України воєнно-квазідержавну автономію із «ДНР і ЛНР», а, можливо, й нову Новоросію.
Прослідкуємо за Владіміром Путіним. Як хоробрим і безжальним солдатом війни з Україною. Він, іноді, й наодинці, сміливо атакує її.
Одразу після перемоги Зеленського він заявив, що «украинцы и русские – братские народы. Более того… это один народ…». 21 лютого вже 20 року він повторив цю мантру. 19 грудня він пішов дальше на великій прес-конференції, виступив із неприхованою територіальною претензією до України: «…під час створення Радянського Союзу споконвічно російські території, які до України взагалі ніколи не мали ніякого відношення (все Причорномор’я, Західні землі російські) були передані Україні з дивним формулюванням: для підтвердження процентного співвідношення пролетаріату на Україні». Це не перша атака на суверенітет України особисто Владіміром Путіним. 17 квітня 2014 року він говорив про Новоросію від Харкова до Одеси. І почав військові та диверсійні дії. План провалився стійкістю та жертовністю добровольців. Маніпулюючи історією в дусі неоСталіна, він свідомо виключає з неї факти. Зеленський міг би нагадати йому про Третій Універсал 7 листопада 1917 року яким було створено УНР в межах 9 губерній з переважним українством. РСФСР 2 червня 1918 р. договором це визнала. З 1919 по 1928 р. між РСФСР і УНР (УРСР) відбувся масштабний обмін територіями включаючи значну частину Курської губернії. А Західні землі це взагалі правобережна Україна і Білорусь. За Зеленським – правда і справедливість.
Та ВВП не залишає жодних шансів українству: «Понимаете, до ХІ, ХІІ, ХІІІ веков у нас не было никакой разницы в языке». До ХІІ століття, дійсно, староруські землі використовували в діловодстві і письменності церковно-слов’янську мову Кирила і Мефодія. Можливо, президент Росії, який сам терпляче сидить в архівах, не знає, що це лише Солунський діалект староболгарської мови. Якою розмовляли в Моравії і Чехії. Далеко від Росії. У слов’янських народів спільної мови ніколи не було. Хіба протодіалекти.
Дальше – більше: «Украинцами называли людей, которые жили на рубежах российского государства… и в Пскове, и на Урале… которые защищали с юга от набегов Крымского хана»… Субнарод, напівраби, технічний ресурс для великоросів.
Путін бачить перед собою деінтелектуалізовану, інституційно дезорганізовану Україну, із слабким імунітетом ускладненим внутрішніми хворобами, немічну, демонтовану із української національної ідеї, владу.
«Какая разница…».
Президент Зеленський відмовився прийняти виклик від свого московського візаві. Страх, ментальна спільність, нездібність справитись із управлінням країною із крихкою державністю і безкінечною внутрішньою та зовнішньою кризами, випадковість місії національного лідера?
Стратегію Путіна після його демаршів виклав «якби» відставний Сурков – архітектор колонізації України: «Україны нет. Есть украинство. То есть спецспецифическое росстройство умов… Сумбур вместо государства. Борщ, Бандера, бандура есть. А нации нет.». Після він оголошує і стратегію Путіна: «Принуждение силой к братским отношениям».
Немає значення, хто буде реалізовувати сценарій поневолення України і знищення державності українців – Сурков, Козак чи інший преторіанець. Сила Росії усюди: в безкінечній війні на Донбасі, конституційному обнулені президенства Владіміра Путіна і жорсткому закріпленню в Конституції внутрішнього статусу анексованого Криму, в повному енергетичному контролі України, в масовому промиванню мізків вчорашніх «защитников юга России», контролю над правлячими класами в Києві і управління армією відомих та законспірованих під політиків бізнесменів та експертів власних агентів.
Підписання в Мінську на засіданні гібридної ТКГ Єрмаком і Козаком, офіційними особами двох країн, документу про створення Консультативної ради із бойовиків і українських переселенців з Донбасу, разом із платформою національного примирення Сівохи і є свідченням надвмілого й переможного наступу Кремля в гібридній війні проти України. Разом із суперрозпосюджувачами Руського міра. Це шлях до національної смерті.
По-перше. ОРДЛО – терористичне утворення, яке діє поза законами війни. Мета – збройний шантаж з примушенням до капітуляції, глибока дестабілізація, залякування українців шляхом вбивств, диверсій, вогневих атак.
Закон про деокупацію Донбасу 2018 року в Преамбулі чітко визначає здійснення Росією тимчасової окупації шляхом збройної агресії з використанням терористичної діяльності, в тому числі збройних формувань, озброєних банд та груп найманців під управлінням окупаційної адміністрації РФ. Саме з ними Банкова, домовляючись із «окупаційною адміністрацією РФ», буде тепер вести прямі переговори. Не з політичними партіям. Бодай би. А саме із вбивцями 13 тисяч і 35 тисяч покалічених кращих українців.
По-друге. Єрмак добросовісно виконує рекомендації Кремля по перетворенню війни з Росією, її односторонньої неспровокованої агресії у внутрішній конфлікт. Очевидно, як вдячність «Стокгольмської жертви» за тривіальні поступки Владіміра Путіна по обміну полоненими і повернення трьох «потішних» корабликів. Ціна неспіврозмірна.
Можливо молоді дипломати не знають, що згідно 4-х Женевських конвенцій внутрішній конфлікт стає міжнародним, якщо недержавна озброєна група (два воєнних корпуси ДНР і ЛНР) діє під контролем або від імені іншої держави. Саме ця обставина, а не виконання Мінських угод на що погодився Порошенко, була й залишається основною для введення і продовження важких антиросійських санкцій. Зеленський підписанням угоди із Москвою про прямі переговори з бойовиками й терористами дасть політико-правове й моральне право скасувати їх. Тим більше в умовах ескалації непередбачуваної пандемії.
По- третє. Переговори Єрмака й Козака в рамках ТКГ, особливо їх підписи, вже серйозно підірвали баланс сил який не дозволяв Росії пережити управління українською кризою. Зруйнований, по суті, Нормандський процес, який на рівні лідерів Німеччини і Франції опинився не лише в меншості, але й із принизливою погоджувальною функцією. Тепер, в Берлін немає чого їхати. Оскільки саме Консультативна рада реально замінить Мінський і Нормандський переговорний процеси. Саме вона буде не лише погоджувати, а й виробляти головні політико-юридичні документи повної капітуляції України. «Принуждение силой к братским отношениям». Спочатку з ОРДЛО, а потім із РФ. Не захоче Київ – наступ на лінії розмежування, активізація сепаратизму, використання силових санкцій Москви, тощо.
По-четверте. Анексія Криму і збройна агресія на Донбасі нанесла важкі збитки Україні. Від 250 до 300 млрд. доларів США. Без вартості компенсації за вбитих і покалічених. Рано-чи-пізно їй прийдеться, при приході до влади національно-свідомих, державницьких сил, почати переговори про компенсацію. Репарація, яка може обнулити фінансово-економічну систему РФ разом із політичною. Якщо Банкова підпише будь-який документ про юридичний статус зовнішньої агресії як внутрішнього конфлікту (громадянської війни), Україна може бути зобов’язана не тільки сплатити збитки цивільному населенню ОРДЛО, компенсації родинам загиблих, тощо, але й, що зовсім не виключено, попасти в пастку контрибуції. Компенсації РФ як державі-переможцю, що витратила значні ресурси на підтримку цивільного населення Донбасу в його, як би справедливому протистоянні з урядом Києва, що він і визнає. Спочатку документом Єрмака-Козака, а потім змінами до Конституції про визнання права бойовиків-сепаратистів на високу ступінь незалежності і квазідержавність.
Володимир Зеленський може стати саме тим нульовим пацієнтом, який запустив новий тип глобальної кризи. Її суть – суперядерна держава, зламавши міжнародне право і тривалу світову стабільність, розширює свою територію і стратегічне домінування воєнною агресією. Поки що, проти слабкіших. Використовуючи для цього всі можливі способи гібридності, асиметричної війни – від «зелених чоловічків», через енергоресурс, аж до мізків. Не лише гречкосіїв. Але й нових лідерів суспільної думки, фагів російського вірусу.
Це також час Зеленського. Бути чи не бути. Ось в чому питання.
Хоча, може людина лише вид супервірусу?