Для боротьби з коронавірусом Україна використала інструменти, які використовували більшість цивілізованих країн світу. Нічим досвід України тут не відрізнявся, тому треба дати оцінку, чи вдалося досягнути цієї мети. Чи була в Україні епідемія? На щастя, не було. Це означає, що ті заходи, які були вчинені владою, виявилися результативними. Це один момент.

Другий момент — що вже є досвід країн, де почалася друга хвиля захворювання. Люди поводять себе дуже інфантильно — вони просто хочуть, і все. А ще вони хочуть нюхати клей, хочуть вживати наркотики, хочуть хавати шкідливу їжу — багато чого хочуть.

Інша справа, що держава не повинна бути настільки патерналістською, що якщо людина щось хоче, то має робити на свій страх і ризик. Але це свій власний страх і ризик, щоб потім не було скиглення, чому хтось вмирає. Тому, абсолютно нормально та логічно, що Шмигаль запропонував свій план виходу з карантину. Сподіваюсь, що цей план буде поступово реалізовуватися і поступово з цього карантину будемо виходити. Але треба розуміти, що мета карантину — це не обмеження прав людей, основна мета — це убезпечення людей, це зменшення соціальних контактів. Хотілося би, щоб в даному випадку держава зменшила свою роль в досягненні цієї мети, і кожний громадянин взяв на себе більшу відповідальність і кожен сам вже дотримувався цих норм, які створюють більш безпечне середовище. Наскільки це реально — не знаю. В Україні ще не той рівень політичної і правової культури, щоб на це розраховувати.

Щодо відкриття метро, то люди хочуть у ньому їздити. А чи хочуть вони бути мертвими, чи хочуть вони бути хворими, чи хочуть вони лежати на ШВЛ? Треба ставити питання в такому плані. У них таке враження, що ми обираємо між чимось добрим і ще кращим. Все має свою ціну. Тому, в принципі, коли уряд розробляв поетапний план виходу з карантину, то враховував позицію вітчизняних та іноземних фахівців, досвід інших країн.

Дуже просто потурати очікуванням широких мас населення, що хвороби немає, що все дуже перебільшено, що немає сенсу перейматися долями тих 500 чоловік, які можуть померти від хвороби. Мовляв, давайте відкривати метро, давайте припиняти займатися фігнею, давайте робити вигляд, що все прекрасно і чудово — такі думки будуть популярними.

Але треба зрозуміти, що коли скасовують Чемпіонат Європи з футболу, то це про що говорить? Якщо в світі скасовуються Олімпійські ігри, то це про щось говорить? Так є люди, які вірять у всесвітню змову, в масонів, в прибульців. Але треба вірити, що у тих людей, які приймають рішення, є якась інформація, яка їм дозволяє давати високий рівень оцінки потенційним ризикам.