Ігор Мірошниченко. Лист Святому Миколаю, Діду Морозу та Санта Клаусу
29.12.2020 16:02

Ігор Мірошниченко. Лист Святому Миколаю, Діду Морозу та Санта Клаусу

Традиційна новорічна дискусія: Дід Мороз, Санта Клаус чи Святий Миколай? Але в Україні найактуальнішим завжди був, є і буде Святий Миколай. Це очевидно, тому що по-перше, Україна достатньо віруюча нація. По-друге, українські традиції пов'язані зі Святим Миколаєм. І навіть з точки зору прагматичної, якщо порівнювати Святого Миколая із Дідом Морозом, Святий Миколай — це особа, яка пов'язана з абсолютним позитивом, зі святом, зі святістю, з подарунками, із солодощами. А Дід Мороз — це, все ж таки, якась поганська легенда, яка пов'язана із негативом, морозом і злом. Тому, звичайно, українцям намагалися вкоренити радянські традиції, намагаючись тим самим випекти нашу ідентичність. Але є впевненість, що цього не сталося і вже не станеться точно. І наші діти повинні знати, що Миколай — це добро, і потрібно святкувати Миколая.

А кому хочеться Діда Мороза, то краще Санта Клаус. А кращий він тим, що не пов'язаний із ось цими російськими міфами про страшного Діда Мороза, який всіх морозить, хто йому не подобається. Зараз не можна глибоко зануритися в легенду, але ж вона всім відома, стосовно того, де Дід Мороз з'явився і чим він займався. І насправді асоціації у людей, які народилися в Радянському союзі, з Дідом Морозом далеко не найкращі. Якщо вже не відштовхуватися від легенд, а конкретних асоціацій і дитячих спогадів, пам’ятаємо, як якась там вихователька вдягалася в форму Діда Мороза з ватною бородою, і діти розповідали якісь такі традиційні віршики, не завжди новорічні, а дуже часто пропагандистські. А якщо говорити про тих Дідів Морозів, які заробляли гроші і ходили по квартирах, по хатах, то це взагалі заробітчани, які тверезими з дому не виходили, не кажучи вже, щоби дійшли до квартири, щоб поздоровити.

Все тоді таке було недолуге, тому що було штучне. Треба розуміти, коли є природнім те, що було традиційним багато століть, воно сприймається значно позитивніше і його неможливо викорінити. Коли тобі нав'язують щось, рано чи пізно із руйнуванням того радянського ладу, воно просто відмирає. Діти можуть називати ще Дідом Морозом когось, але це вже зовсім не той Дід Мороз, якого ми пам'ятаємо в радянські часи. І є сподівання, що найближчим часом ми про нього забудемо, як про страшний сон. Абсолютно очевидно, що чим більше ми будемо забувати радянських традицій, тим більше ми будемо відриватися від Російської Федерації, яка нас тягне у прірву і в болото. Нам треба орієнтуватися на цивілізовані країни, де рівень життя, рівень безпеки, рівень культури в сто разів вищий, ніж в Російській Федерації. Подалі від Москви в усьому, в тому числі і у так званих, псевдотрадиціях. Тим більше, що українські традиції значно глибші, значно духовніші і якісь більш позитивні та світлі.

І треба говорити дітям, що всі листи пишемо до Святого Миколая. Свято Святого Миколая раніше, ніж так званий Новий рік, який до речі, святкують досі тільки у нас. Та й звідки сучасні діти знають взагалі про Діда Мороза? Вони можуть знати про нього тільки тому, що батьки не можуть позбутися своєї ностальгії за радянськими часами, причому ця ностальгія пов'язана не з якимось позитивом, в першу чергу, а з тим, що ми були маленькими або молодими, і тоді світ здавався зовсім іншим. А якщо проаналізувати серйозно, то те життя точно було гіршим, ніж навіть нинішнє при всіх мінусах, при нинішній владі, при нинішніх проблемах. Тому батькам треба поменше бути совками, а побільше європейцями, українцями і людьми, які живуть у дусі викликів сучасності.