В Україні знов постало питання: «чий Корольов?». Перед цим були «чий Крим?», «чий борщ?», тепер новий привід. Ми постійно ділимо радянське та українське. Як це врівноважити, визначити та залишити ці сварки? Історію переписувати не варто. Це контпродуктивно. Був період, коли ми жили в Радянському Союзі. І його складовою частиною була Україна, яка за підсумками 1991 року входила в шестірку найбільш індустріально розвинутих країн світу. У нас не було боргів і зовнішнього управління. В УРСР 1 куб газу коштував 10 копійок. А зараз – 10 гривень! Це ж входить в собівартість будь-якої продукції. Найбільш значущі досягнення УРСР – безкоштовна медицина, безкоштовна освіта, соціальний захист найбільш вразливих верств населення. Жебраків на вулицях не було! А щодо газу, то ми його достатньо добували в країні, та ще й експортували. З історії це не викинеш.

Державними нагородами удостоювалися особистості за видатні заслуги в різних сферах людської діяльності. Наприклад, Юхим Звягільський, людина, яку поважають і шанують, за високі показники в вугільній галузі став Героєм соціалістичної праці. В період незалежної України він вдруге здобув зірку уже Героя України. І таких людей багато. Період радянської України – це не період окупації, як стверджують деякі українські політики. В цей час у нас з’явилося суднобудування, літакобудування, ракетобудування, приладобудування, зведені атомні електростанції.

До речі, за час УРСР до складу нашої держави додалося чимало територій, зокрема, частина південних і східних областей, Закарпаття, вся західна Україна, Крим. Нерозумно переписувати історію і нівелювати досягнення наших батьків, наших дідусів і бабусь. В умовах незалежної України з радянського минулого треба взяти найкраще. Це стосується й назв вулиць, площ, населених пунктів і вшанування героїв. На часі прийняття двох законів – про всеукраїнський і місцеві референдуми. І саме на них приймати рішення з вищезгаданих питань простою більшістю. Наприклад, у Швейцарії 4 державні мови, в різних кантонах мирно живуть люди з різною ментальністю. І це навіть не федерація, а конфедерація. З найбільш спірних питань часто проводять референдуми. А висловлена позиція на них – є основою в діяльності влади. Це знімає в подальшому будь-які протистояння.

Влада має зшивати країну, а не породжувати нерозумними, волюнтаристськими рішеннями протистояння між громадянами. Такої влади, на жаль, в Україні немає. В 2019 році саме за таку владу голосували люди. Але помилилися. Все, що обіцяв Зеленський і «Слуги народу» – не реалізовано. З народом ніхто не радиться. Країна розколота. На Сході громадянське протистояння. Одна частина України нав’язує іншій ,як їй жити, як думати, яких героїв вшановувати, а яких – ні. Це велика помилка. Ми всі сподіваємось, що на нових виборах Президента і парламенту, громадяни зроблять правильний вибір і не наступатимуть черговий раз на одні і ті ж граблі, а обиратимуть тих кандидатів на найвищі посади в державі, які стануть виразниками волі народу і будуть здатні забезпечити мир, спокій і розвиток України.